канал мистецького призначення

Коли у вирії людей на Книжковому Арсеналі, я знайшла видавництво ist publishing, мене одразу засмутили фразою: «Цієї книги вже нема й не буде» Як добре, що це стосувалося лише присутності «Спостереження за болем інших» на події, адже книгу досі можна придбати на сайті видаництва (тиць), та кількох книгарнях. Мій примірник зі Збірки (тиць). Тож чим це видання заслужило увагу скількох поціновувачів? Розпочнемо з того, що авторка, Сʼюзен Зонтаґ — відома американська письменниця, що здобула славу завдяки своїм роботам про фотографію, літературу, кіноматограф та театр. «Спостереження за болем інших» було видане у 2003 і стало останньою книжкою знаної есеїстки. У цій праці Зонтаґ постійно апелює до однієї з своїх найвідоміших книг — «Про фотографію» (1977), а самому виданню передували її лекції в Оксфордському університеті (2001). Окрім того, «Спостереження за болем інших» є однією з трьох книжок серії warning books, що була започаткована видавництвом ist publishing для представлення міждисциплінарних досліджень про війну і культуру. Тепер про мої враження Сʼюзен Зонтаґ пише надзвичайно сміливо й правдиво, вона чітко висловлює свою позицію, змушує критику звучати круто [с. 20] й водночас пробуджує почуття. Такого поєднання я ще не зустрічала. Українське видання символічно починається з передмови сина письменниці — Девіда Ріффа, котрому власне і присвячена ця книга. Його слова продовжує редактор, Борис Філоненко, і вже на цьому етапі ми розуміємо, що нас чекає ґрунтовна праця. Це оповідь — певно мірою про фотографію, та не лише про неї. Авторка більше розповідає про бачення війни та способи її транслювання. Світлини виокремлюються лише тому, що на думку Зонтаґ, вони є прямим доказом, а не бачення автора, як в інших медіа. Та й тут не все так просто, зі «Спостереження...» ми дізнаємося, що воєнна фотографія пройшла чималий шлях від постановки, до фіксування реальності. Так, перші спроби закарбувати збройні конфлікти, часто цензурувалися через жорстокість, або недостатню драматичність моменту. У той же час, занадто гарні фотокартки, часто вважають недостатньо автентичними. Вибудовуючи свою оповідь на протиріччях і постійних запитаннях, С'юзен змушує свого читача осмислювати та приходити до власних висновків, хоча поступово підбиває їх сама: «Війна стає "реальною", коли з'являються зображення» [с. 117] , тобто свідчення про неї. Книга, що написана два десятиліття тому, книга, що є моєю одноліткою, видається надзвичайно сучасною. Певно тому, що ми живемо в умовах війни, а війни якось мірою схожі. Мене пронизали наступні слова: «До шоку можна призвичаїтись. Шок вивітрюється. А навіть коли не вивітрюється, можна просто не дивитися» [с. 99]. Чи не така нині ситуація у нашому суспільстві? Чи не звикли ті, хто перебувають у тилу, в умовній безпеці, до війни? Та нам не можна забувати, інакше ми перестанемо діяти. Раджу до прочитання! #про_важливе #мистецька_бібліотека

«Між прощанням і поверненням» — виставка про місця, повернутися до яких вже неможливо За допомогою представлених в експозиції витворів мистецтва художники прагнуть доторкнутися до тих місць, що тепер існують лише в їх уяві. Ці практики дозволяють віднайти у пам'яті загублені спогади та простежити ланцюжок їх взаємодії.

Саме досвід втрати дав нам ключ до повідомлень, залишених у таборах Ді-Пі, під час Голокосту, на примусових роботах, у депортації, а також протягом російсько-української війни у 2014 і 2022 роках. Тому час між прощанням і поверненням стає моментом для пошуку слів, віднайдення заборонених стертих історій та усвідомлення власного місця в кожній з них. Це час вибирати, що пам’ятатимуть покинуті нами місця в майбутньому. Майбутньому, де ми стаємо історіями, які про себе розповідаємо, — розповідають про бачення проєкту організатори.

Мистецький Арсенал (карти) «Між прощанням і поверненням» Вхід — 120/60 грн Виставка діє до 4 серпня #куди_сходити_у_червні #куди_сходити_у_липні #куди_сходити_у_серпні

Ця виставка про те, що має бути почуте Про вкрадене дитинство нинішнього покоління, й дитячий геноцид 1941-го Проєкт «Втрачене дитинство» приурочений Міжнародному дню захисту дітей. Висвітлюючи цю тему, організатори прагнуть звернутися до світових інституцій та достукатись до всіх небайдужих. Експозиція поєднала творчість сучасних митців та документи, світлини й особисті речі єврейських дівчат, що були розстріляні в Бабиному Яру 82 роки тому (фото 5-6). Сьогодення представили парцеляновими скульптурами Юлії Бєляєвої з серії «Діти», кожна з яких символізує емоційний стан — «Смуток» (фото 3), «Надію» (фото 2) та «Вразливість» (фото 4). Роботи доповнює трьохканальне відео Михайла Алексеєнка — «Викрадене дитинство» (фото 1), котре оповідає історію малечі, що була відірвана від своєї домівки та рідних і досі не може повернутися. Виставковий центр «Жива пам'ять», Бабин Яр, вул. Юрія Іллєнка, 48Б (карти) пн -пт: 10-19; сб-нд: 11-19 «Втрачене дитинство» Вхід — вільний Виставка діє до 30 червня #про_важливе #безкоштовно #куди_сходити_у_червні

«Слова ледь голосніші за ніч» Персональний проєкт Олега Дімова, котрий поєднав кілька різних за тривалістю та сенсовим наповненням серій митця: «Документ стану», «Інший краєвид», «Ніч», «Ранок», «Плями» і «Час, коли мене немає вдома». На представлених світлинах фокус зміщений з людини на навколишній простір. Автор чітко дає зрозуміти: відстороненість — наскрізний мотив експозиції. Закарбовані на фотокартках об'єкти знайомі кожному, адже митець документує контекст у якому ми живемо. Однак, виокремлення цих буденних речей, а затим масштабування і представлення їх у виставковому просторі, робить неймовірну трансформації у нашому сприйнятті. Ми не лише вражаємося новим способом втілення, а й починаємо вбачати у ньому художню цінність. Організатори зазначають, що: «Виставка є важливою складовою програми Українського Дому з представлення сучасної української фотографії як впливового інструменту фіксації та художнього осмислення реальності». Справді, потрібно зробити ще чимало кроків, аби світлини розпочали сприймати, як частину мистецького дискурсу. Український дім (карти) «Слова ледь голосніші за ніч» Вхід — 50/100 грн Виставка діє до 30 червня #куди_сходити_у_червні Принагідно нагадаю, що в Українському домі досі експонуються «Протагоністи» (тиць)

Дайджест мистецьких подій! Завершуються вже на цих вихідних: «Класичне українське мистецтво» У Goldens представили добірку неймовірних творів мистецтва, створених у період з 1890-х років до початку ХХ століття. Серед художників: Григорій Світлицький, Абрам Маневич, Микола Глущенко, Сергій Шишко, Віктор Зарецький, Роман Сельський, Іван Марчук та інші. «Пелікан», Женя Олійник Художниця вбачає сенс проєкту в дослідженні теми жертовності, на яку наважилися українці: цивільні та військові. Послуговуючись біблійними сюжетами, котрі сприяють узагальненому сприйняттю, мисткиня прагне показати схожість героїв сьогодення та Святого Письма. «Першообрази» — персональна виставка Анатолія Криволапа. Назва проєкту натякає на новий та неочікуваний для самого митця вид діяльності: розпис церкви Покрови Пресвятої Богородиці, розташованої в селі Липівка, на Київщині, над якими художник працював впродовж 2014-2022 років. Виставка розділена на два поверхи: спершу знайомимося з "метрами", а підіймаючись — з невеличкими творами. «Вічне місто», експозиція складається з графічних робіт сучасного художника Євгена Камшия, на яких зображені архітектурні пам'ятки міста. Їх доповнює кілька (два!!!!) живописних пейзажів митців ХІХ століття — Сергія Шишка та Миколи Глущенка. Цінні проєкти: «Гаага-Київ. Живопис кінця ХІХ – початку ХХ століття із колекцій родини Гoґстедерів та Понамарчуків» Виставка об'єднала сучасність — фотороботи Піта Ґіспена з видами Гааги, що виступають своєрідним аперитивом, та давнину — 31 картину Гаазької школи та 11 робіт 8 українських художників кінця 19-го – початку 20-го століття, котрі є справжньою насолодою для ока. «Вирвані сторінки», Павло Маков В експозиції представлено графічні роботи з однойменної серії, над якою митець розпочав роботу у 2023. У цих творах художник втілює своє бачення нової реальності та роздуми про війну. «Прогулянка», Ігор Некраха На цих вихідних пройде аж дві кураторські екскурсії виставкою пейзажиста, дуже раджу завітати: субота о 17:00 неділя о 15:00 Реєстрація за посиланням (тиць) #куди_піти_на_вихідні

Нумо, підтримаємо дуже важливу петицію: Зняти рекламні полотна за якими знищують пам'ятки культурної спадщини 📲 https://kvd.page.link/4fnCRCAKkP1LHKB98 👨‍💻 https://petition.kyivcity.gov.ua/petition/?pid=12950 Не забувате поширити!) #важливо

Персональний проєкт Анастасії Подерев'янської — «Шиття» Це ретроспективна виставка мисткині, що присвячена текстильним виробам, над якими Анастасія працює вже впродовж десяти років. Своїм мистецтвом художниця прагне донести, що рукоділля може мати не лише утилітарне призначення, а й велику мистецьку цінність. На експозиції представлені твори різних серій: це і шитво на полотні, і пальта прикрашені вишитими елементами, і клаптикове шиття. До кожної з робіт було застосовано свій підхід, а іноді їх поєднання: вишивка гладдю, гаптування, аплікації та плетення. Інтегруючи у свої твори елементи сучасного й класичного мистецтва, поп-арту і народних традицій, мисткиня створює мультикультурний виріб, котрий буде зрозумілий широкому колу глядачів. Національний художній музей України (карти) «Шиття» Вхід — 100/150 грн Виставка діє до 29 червня #куди_сходити_у_червні До слова, 8 червня о 15-ій, планується творча майстерня з Анастасією Подорев'янською, детальніше про подію за посиланням. #мистецький_анонс