Час історій

Є тільки один спосіб жити в мирі - вбити кожного, хто взяв зброю і направив її в нашу сторону. Не давайте розпачу себе поглинути. Не давайте люті себе спалити. Допомагайте армії, допомагайте ближнім і в решті решт - долучайтесь до захисту своєї країни.

Вибачайте, на щось ґрунтовне поки немає часу

Вікторіанська туніка з тонкої сітки, шита золотою ниткою та надкрилами жуків. Імовірно, виготовлена в Індії, де існували центри оздоблення виробів надкрилами жуків.

Але ж це прекрасно

"Головне у вихованні дівчаток - з дитячих років прищеплювати їм цнотливість. Дівчинка не повинна підходити до чоловіка ближче, ніж на два метри, дивитися йому в очі та брати речі з його рук. Вона не повинна ходити на прогулянки та відвідувати храми. Якщо вона отримає суворе виховання і багато страждатиме в батьківському будинку, їй не буде на що скаржитися, коли вона вийде заміж. Цунетомо Ямамото "Хагакуре" - один з найавторитетніших трактатів присвячених бусідо — неписаному кодексу поведінки самурая. Після смерті свого сюзерена, рішенням сьогунату Токугава, Цунетомо було відмовлено в здійсненні сеппуку (ритуального самогубства). Цими обставинами і був зумовлений відхід Ямамото від світського життя. Сам трактат написаний не Ямамото Цунетомо, а самураєм Цурамото Матадзаемон Тасіро, який прийшов до Ямамото за настановами і записував протягом семи років те, що йому розповідав про Шлях воїна знаменитий Дзьоте. Коли книга з висловами була завершена, Ямамото наказав спалити рукопис, однак Цурамото Тасіро не послухав вчителя і зберіг книгу, з якої після його смерті почав робити копії. В «Хагакуре» не вказується, що бусідо — це кодекс честі самурая, хоча саме цьому присвячена дана книга. Її автор говорить: «Я збагнув, що шлях самурая — це смерть». Ямамото Цунетомо зазначав, що «не добитися своєї цілі і продовжувати жити — це боягузтво. Померти, не досягнувши цілі, — означало собачу смерть і фанатизм. Але в цьому немає безчестя. В цьому сутність Шляху самурая.

Однією із ознак ранніх релігій військових суспільств є простота а також відсутність необхідності відвідування релігійних споруд чи необхідність в священнослужителях які мають виключне право спілкування з божеством. Наприклад таку примітивну форму можна спостерігати у ранніх скандинавів, коли для звернення до Одіна достатньо мати спис. Спис це головна зброя Одіна, саме списом він приколов себе до Світового дерева Ігдрасіль, на девʼять днів і девʼять ночей, і саме вістрям списа, вимочивши цогг у власній крові, він намалював на корі Ігдрасіля перші руни. А причина такої простоти очевидна - занадто багато небезпеки навколо щоб сподіватись що в потрібний час священнослужитель буде поруч, та і загалом військові релігії це не про структурне керування масами, а набір певних уявлень про світ і норми поведінки.

Демон розкатує людину немов тісто, щоб приготувати собі лапшу. Дзигоку дзосі (Пекельні рукописи)1855. Доброго ранку, і гарного дня

Демон розкатує людину немов тісто, щоб приготувати собі лапшу. Дзигоку дзосі (Пекельні рукописи)1855. Доброго ранку, і гарного дня

Утагава Кунійосі (1798-1861) - Герої постановок театру кабукі, зображені у вигляді жаб (1857)

Запрошую вас в неймовірні лінгвістичні перетворення англійського слова soap. І це ще не самий складний приклад - так наприклад всім відомий баклажан був окультурений індійськими племенами що розмовляють дравідійськими мовами (до речі, антропологічно вони настільки відрізняються від решти населення Індії що деякі дослідники виділяють їх в окрему расу), і на їх мові він називався - vaḻutanaṅṅa. Дравідійське слово запозичили індоєвропейські завойовники — до санскриту воно потрапило у формі vātiṅ-gaṇa. З Індії овоч потрапив спочатку до Персії (у формі bādingān) а потім і до арабів де звучав як al-bāḏinjān. Від арабів баклажан потрапив до до Европи , де в англійський та французькій мові почав називатись aubergine - при тому слово писалось однаково, а звучало по різному. В грецьку мову слово потрапило також від арабів, і вже як melitzána. В свою чергу в трансформації слова зіграла і ассоціація з латинським словом - melas — чорний. З грецької баклажан потрапив і в середньовічну латину як melongēna А у нас баклажан зʼявився від турецького слова - patlıcan. Ось така мовна історія від давніх індійських племен, і прямо до вашого столу. Хоча загалом в мовному питання, моя улюблена історія як латина стала мертвою мовою і хто її вбив. P.S. Також нагадаю що якщо вам подобаються ці історії - ви можете підтримати мене, реквізити в закріпленому коментарі. Все зібране як і завжди піде на спорядження, безкінечні ремонти та пальне.