Психологія горя з Ларисою Рибик

Що не так з вашим оточенням? #статті_від_лариси_рибик Коли людина переживає втрату, їй може здаватися, що всі, хто раніше був близьким, зараз зовсім не розуміють її, її болю, почуттів та емоцій. Друзі, рідні не так підтримують, говорять не ті слова, роблять щось не те. Перш за все, потрібно усвідомлювати, що бути поруч зі згорьованою людиною дуже складно, адже не всі здатні витримати чуже горе. Безумовно, на це потрібні неабиякі сили, витримка та час. І часом, переживаючи смерть близької людини, ми стикаємося з тим, що люди в нашому оточенні постійно дають нам якісь поради: «Тобі треба поплакати», «Ти повинна продовжувати жити», «Ти маєш прийняти реальність». Але насправді не існує правильних варіантів переживання втрати. Немає правильних реакцій, правильних рекомендацій. І коли нам радять під час скорботи робити саме так, а не інакше, – це нав'язування чиєїсь моделі переживання втрати. Таке нав'язування певної моделі завжди свідчить про те, що люди, які вас оточують, не можуть витримати ваш біль, вашу скорботу, ваше горе таким, як воно є. І ви замовкаєте, адже навіщо говорити, якщо вони все одно не впораються. Та правда в тому, що ваше горе — унікальне. Воно має право бути таким, яким є: без шаблонів, без термінів, без чужих очікувань. І ви проживаєте його у своєму ритмі, у свій власний спосіб. Підтримка в горі — це не про поради, а про здатність бути поруч, мовчати, тримати простір, не ламаючи людину під свої уявлення про «правильно» чи «неправильно». Іноді найбільша підтримка – це не слова, а чиясь рука, яка не тягне вас за собою, а просто є поруч. І це про здатність витримати горе й біль іншої людини, не намагаючись змінити або «полагодити» її стан. Це про повагу. Про присутність. Про прийняття. Кожен заслуговує на гідну, безоціночну підтримку. Навіть коли болить. Особливо коли болить. У будь яких проблемах Вам можуть допомогти психологи з нашого сайту https://psyhelp.com.ua

Підтримка сильніша за слова. #навчання_у_лариси_рибик Серед нескінченних океанських хвиль, де сонячні промені ледь пробиваються крізь товщу води, пливла мама-кит. Її рухи були повільні, сповнені любові й болю. На спині вона тримала своє дитинча, яке вже не дихало, не рухалося. Але вона все тримала й тримала його на поверхні, бо ще не була готова попрощатися… Минали дні, а мати не покидала дитинча, яке загинуло. Вона ніжно підштовхувала його, ніби хотіла подарувати ще один вдих, ще одну мить. Та вона була не сама. Вся її зграя – велика родина китів – залишалася поруч. Вони пливли разом, не віддаляючись від матері, яка втратила найдорожче. Хтось підтримував її знизу, коли вона стомлювалася, хтось підштовхував ближче до поверхні, щоб вона могла дихати. Кити були поруч з нею, але в тій присутності було все: любов та турбота, підтримка та спільний біль. Горе не минає одразу. Воно, як хвиля, що накочує і відступає. І в безмежному океані горя самотність є найбільшим випробуванням. Навіть у тваринному світі, серед істот, що не говорять людською мовою, є щось сильніше за слова – здатність бути поруч, коли серце розривається від болю втрати. Бути поруч не для того, щоб полегшити біль, а щоб витримати його разом. 🔵 Якщо ви хочете навчитися підтримувати близьку вам людину, що переживає горе втрати, чекаємо вас на курсі «Як бути підтримкою у горі» Приєднуйтесь до навчання для тих, хто не має психологічної освіти, але хоче бути опорою й підтримкою для інших в час, коли навколо так багато болю та втрат 💙 Переходьте за посиланням, щоб дізнатися детальніше: https://larysarybyk.com.ua/course/terapiya-gorya-dlya-ne-psyhologiv/

Вплив важкої втрати на когнітивні функції людей похилого віку. #огляддослідження Втрата близької людини вважається найбільш стресовою та емоційно руйнівною подією з усіх, які людина переживає протягом свого життя. Під час підвищеного стресу та депресивних епізодів горе від втрати може суттєво впливати на соціалізацію людини, її режим дня та діяльність. В цій статті досліджується вплив переживання втрати супруга, родича або близького друга на когнітивні функції у людей похилого віку. Переживання втрати пов'язане з помірним зниженням когнітивних функцій. При цьому, результати дослідження довели, що наслідки переживання смерті близької людини є більш помітними у чоловіків, а найсильніші наслідки втрати для літніх людей пов'язані із втратою супруга або близького друга. В похилому віці ці події суттєво впливають на пам'ять та швидкість обробки інформації. До того ж, зниження когнітивних функцій супроводжується частковою втратою інтересу до пізнавальної діяльності та зниженням соціальної активності. Результати аналізу дозволяють припустити, що програми, орієнтовані на соціалізацію літніх людей, що стикаються із втратою людини з найближчого оточення, позитивно впливають на перебіг горя та можуть сприяти успішному когнітивному старінню зростаючого населення людей похилого віку. Atalay K, Staneva A. The effect of bereavement on cognitive functioning among elderly people: Evidence from Australia. Econ Hum Biol. 2020 Dec;39:100932. doi: 10.1016/j.ehb.2020.100932. Epub 2020 Oct 20. PMID: 33152583; PMCID: PMC7572370.

Якщо ви не можете говорити про смерть близької людини. Це нормально. Хоча досить часто все відбувається зовсім навпаки – ті, хто переживає горе через втрату близької людини, говорять багато, і лише про рідну людину, яка померла. Вони не готові говорити про себе, про своє життя, – лише про того, кого втратили. Тож, уникнення теми смерті близької людини є не дуже поширеним явищем. Але так теж може бути, адже в горі немає однакових реакцій або сценаріїв. Людина може зовсім не говорити про смерть найріднішого. Ні слова. Наче нічого не сталося. І в таких випадках оточуючим може здаватися, що з нею все нормально, вона справляється, оскільки не говорить лише про своє горе знов і знов. Але це не так. Людина, яка мовчить, насправді не справляється з усім тим, що принесла в її світ втрата. Така реакція може свідчити про те, що вона не може прийняти реальність, не може сказати про це вголос, не може визнати, що таке відбулося в її житті. Біль настільки сильний, що слів просто не існує. Не те, що говорити – навіть думати про втрату нестерпно. Уникнення це спосіб психіки вберегти себе, коли болить занадто сильно. Ніби механізм захисту, який спрацьовує через те, що нзараз ви не маєте ресурсу, щоб перепрожити цей біль. І це не вказує на те, що з вами щось не так. На певних етапах горювання таке уникнення є цілком природним. Дайте собі час, не підганяйте себе на довгому шляху переживання горя. Зараз вам просто бракує сил, підтримки, внутрішнього простору для болю та уваги до себе. Таке уникнення теми втрати – це сигнал про те, що ви потребуєте додаткового ресурсу, тепла й надійної присутності. Потрібний ресурс може дати вам ваше оточення або психолог. Коли поруч будуть люди, які готові вислухати вас, почути, сприйняти та витримати те, що у вас всередині, ви зможете почати говорити про все те що ви відчуваєте. Про себе. Про біль. Про життя, яке змінилось. І це може стати першим кроком до зцілення. У будь яких проблемах Вам можуть допомогти психологи з нашого сайту https://psyhelp.com.ua

💔Невидимий біль: психологічна підтримка жінок після діагностики аномалій плоду. Діагностика аномалій розвитку плоду – це завжди страшна несподіванка. Коли жінка дізнається про невтішний діагноз — це не просто медична інформація. Це шок, емоційний удар, що змінює все. Це момент, у якому стикаються надія та страх, любов і біль, віра в майбутнє та раптова втрата ґрунту під ногами. Жінка опиняється на порозі нової страшної реальності та відчуває глибокий внутрішній біль. 🔸 Першою реакцією найчастіше стає недовіра до діагнозу, заперечення та надія на помилку. 🔸 Згодом приходять сум, гнів та безсилля. Якщо постає питання про переривання вагітності за медичними показами, жінка стикається з моральним тягарем вибору. Навіть коли рішення правильне з погляду медицини, воно ніколи не буває легким з психологічної точки зору. 📌 Зниження самооцінки 📌 Почуття провини, 📌 Страх осуду, 📌 Відчуття фізичної неповноцінності Усе це породжує глибоку внутрішню ізоляцію та замикає навколо жінки коло тиші та самотності. Після процедури переривання вагітності жінки часто залишаються наодинці з безпорадністю, тривогою, депресивними симптомами, болем і соромом, який вони не можуть озвучити навіть близьким. Психологи в таких ситуаціях — перші, хто може створити простір безпеки для жінок, що зіткнулися з аномаліями розвитку плоду та необхідністю переривання вагітності за медичними показами. Тут важливе все: емпатія, безоцінність, м’яке прийняття. Ми маємо допомогти жінці знайти нове дихання після травматичного досвіду, повернути собі право на любов, турботу, відновлення та майбутнє. Ця тема, про яку не прийнято говорити. Але вона реальна. І вона потребує нашої уваги 💙 Цікавитесь вузьким професійній навчанням у темі перинатальної втрати? 🔥 Готуємо до старту оновлений курс для психологів Переходьте за посиланням, щоб дізнатися деталі: https://larysarybyk.com.ua/course/psyhologichna-dopomoga-pry-perenatalnij-t a-neonatalnij-vtrati/

Відмінні психологічні характеристики, що передбачають стійкість та відновлення протягом вдовства в похилому віці. #огляддослідження Подружня втрата є серйозним фактором ризику депресії серед людей літнього віку. Близько 40 % овдовілих людей відчувають депресивні симптоми в певний момент після смерті свого партнера. Психологічна адаптація до втрати партнера – це криволінійний процес. Депресивні симптоми зазвичай посилюються після смерті коханої людини та досягають піку протягом кількох наступних місяців, після чого поступово знижуються, за 2–4 роки наближаючись до рівня, що передував втраті. Згідно з подвійною моделлю процесу втрати, в ранньому періоді горювання людина більш орієнтована на втрату, оскільки потребує оцінки та емоційного опрацювання смерті близької людини. При цьому більш пізньому періоді вмикаються стресори, орієнтовані на відновлення, що потребують адаптації до нових ролей після втрати. Нейтральне сприйняття смерті, до якого відноситься віра в те, що смерть є природним фактом життя, може сприяти адаптації до стресорів, орієнтованих на втрату та надавати стійкості на ранніх етапах втрати. При цьому, сприйнятий контроль може прискорити відновлення на більш пізніх термінах втрати. На цьому періоді вдівства, коли скорботні стикаються з необхідністю формування нових відносин та взяття на себе нових обов'язків, сприйнятий контроль може сприяти адаптації. В даному дослідженні вивчалися перспективні зв'язки між нейтральним сприйняттям смерті та сприйнятим контролем та змінами в симптомах депресії протягом вдівства. Моделювання показало, що в середньому симптоми депресії посилювалися від моменту втрати до півроку після неї та слабшали в період від півроку до 4 років. При цьому, нейтральне сприйняття смерті передбачало менший рівень зростання депресивних симптомів від моменту втрати до півроку після смерті партнера, а також менший рівень зниження депресії в подальшому. Сприйнятий контроль передбачав більший рівень зменшення депресії від півроку до 4 років після втрати коханої людини. Отже ці змінні мали унікальний звязок зі стійкістю та відновленням в ранньому і пізньому періоді вдівства. Rackoff GN, Newman MG. Distinct Psychological Characteristics Predict Resilience and Recovery Throughout Widowhood. Behav Ther. 2022 May;53(3):428-439. doi: 10.1016/j.beth.2021.11.002. Epub 2021 Nov 19. PMID: 35473647; PMCID: PMC9046682.

Чому при переживанні втрати ми можемо відчувати злість? Переживання втрати близької людини доволі часто супроводжується тяжкими емоційними станами. Інколи такі емоції називають негативними, проте це не зовсім так. Можливо, у звичайних життєвих обставинах їх можна було б вважати негативними. Однак в ситуації переживання горя та втрати ці емоції радше є складними, ніж негативними. Злість, агресія, зневіра, заздрість. Всі ці емоції є складовими нормального процесу переживання втрати.Це те, що допомагає людині адаптуватися до смерті близької людини та впоратися. Загалом, злість є реакцією родом з дитинства. Коли ми сердимось на маму: «Мамо, не залишай мене!», коли не бажаємо змиритися з тим, що щось відбувається не так, як нам хочеться: «Я не хочу, щоб так було! Я не згоден з тим, що все відбувається саме так». І злість на померлого у період горювання, коли нам болить, це також про це. «Не кидай мене! Мені без тебе погано! Я так не хочу…». Але в нашій культурі не прийнято злитися на близьку людину, яка померла, не прийнято говорити погано про того, хто більше не поруч. І саме через це наша злість в ці складні часи може бути спрямована на самих себе, на інших людей, на вищі сили, що допустили таку несправедливість. Попри те, що складні емоції можуть здаватися руйнівними чи «неправильними», вони є природною частиною процесу переживання втрати. Гніватися в моменти горя — це нормально. Це не робить вас поганими чи невдячними. Це свідчить лише про одне — ви втрачаєте, вам боляче, і ви намагаєтесь знайти спосіб з цим жити. Будьте поблажливі до себе. Дозвольте собі відчувати. Не засуджуйте себе за свої емоції. Ви маєте право відчувати весь спектр почуттів, які приносить із собою горе. У будь яких проблемах Вам можуть допомогти психологи з нашого сайту https://psyhelp.com.ua

Батьківська втрата – вплив смерті дітей на особистість батьків. #огляддослідження Втрата дитини має трагічні наслідки для благополуччя батьків та їхньої соціальної функції. Вони мають тривалий емоційний стрес, більш високий рівень розлучень, більше психіатричних та медичних госпіталізацій, фізичної та емоційної захворюваності, вищий рівень смертності. Це дозволяє припустити вплив батьківської втрати також на переконання, цінності, принципи батьків, що втратили дитину. В рамках цього дослідження вивчався вплив смерті дитини на батьків крізь призму Кільцевої теорії особистості. Спираючись на неї, було виокремлено наступні теми та категорії для подальшого вивчення та впливу: 1. Вроджене кільце - Духовність і релігія – хоча духовна підтримка має допомагати впоратися з горем, пом'якшити шок та зневіру, вкрай важливо розуміти, як окремі батьки справляються зі своїм горем. 2.Індивідуальне кільце ● Ставлення до життя і смерті - Позитивне мислення – деякі батьки розглядали смерть дитини як полегшення болю та страждань, неминучу частину життя, що давало їм джерело мужності та втіху. - Місце і час смерті дитини – розуміння прогнозу, своєчасна та персоналізована комунікація, ефективний догляд наприкінці життя, повага і батьківська участь у визначенні догляду здатні пом'якшити батьківське горе. ● Механізм подолання - Позитивне подолання труднощів – батьки, які могли ділитися своїми почуттями, отримували інформацію про стан дитини в чесній, зрозумілій, послідовній, співчутливій комунікації, справлялися краще та страждали менше. - Психосоціальні захворювання – були спровоковані очікуваним горем, втратою батьківської ролі, раптовою смертю, розлученням з дитиною перед смертю, недостатньою підготовленістю до втрати та відсутністю сприятливого середовища для прощання. 3. Кільце стосунків – хоча батьківська втрата можу укріпити подружні стосунки та забезпечити чітку взаємну підтримку, подружні зв'язки можуть бути ослаблені розбіжностями, стресом та горем. 4. Соціальне кільце – чесна, своєчасна, персоналізована, чуйна підтримка дозволяє медикам надавати більш ефективну зовнішню довгострокову допомогу батькам, що допомагає їм усвідомити своє місце в суспільстві. Отже, втрата дитини впливає на кожен аспект життя батьків. Це зміни у духовних переконаннях, психоемоційному стані, стосунках, ролях та очікуваннях. Ці висновки підкріплюють розуміння персоналізованого досвіду горя, який потребує індивідуального, цілісного механізму підтримки. Vig PS, Lim JY, Lee RWL, Huang H, Tan XH, Lim WQ, Lim MBXY, Lee ASI, Chiam M, Lim C, Baral VR, Krishna LKR. Parental bereavement - impact of death of neonates and children under 12 years on personhood of parents: a systematic scoping review. BMC Palliat Care. 2021 Sep 4;20(1):136. doi: 10.1186/s12904-021-00831-1. PMID: 34481491; PMCID: PMC8418708.

Батьківська втрата – вплив смерті дітей на особистість батьків. Втрата дитини має трагічні наслідки для благополуччя батьків та їхньої соціальної функції. Вони мають тривалий емоційний стрес, більш високий рівень розлучень, більше психіатричних та медичних госпіталізацій, фізичної та емоційної захворюваності, вищий рівень смертності. Це дозволяє припустити вплив батьківської втрати також на переконання, цінності, принципи батьків, що втратили дитину. В рамках цього дослідження вивчався вплив смерті дитини на батьків крізь призму Кільцевої теорії особистості. Спираючись на неї, було виокремлено наступні теми та категорії для подальшого вивчення та впливу: 1. Вроджене кільце - Духовність і релігія – хоча духовна підтримка має допомагати впоратися з горем, пом'якшити шок та зневіру, вкрай важливо розуміти, як окремі батьки справляються зі своїм горем. 2) Індивідуальне кільце ● Ставлення до життя і смерті Позитивне мислення – деякі батьки розглядали смерть дитини як полегшення болю та страждань, неминучу частину життя, що давало їм джерело мужності та втіху. Місце і час смерті дитини – розуміння прогнозу, своєчасна та персоналізована комунікація, ефективний догляд наприкінці життя, повага і батьківська участь у визначенні догляду здатні пом'якшити батьківське горе. ● Механізм подолання Позитивне подолання труднощів – батьки, які могли ділитися своїми почуттями, отримували інформацію про стан дитини в чесній, зрозумілій, послідовній, співчутливій комунікації, справлялися краще та страждали менше. Психосоціальні захворювання – були спровоковані очікуваним горем, втратою батьківської ролі, раптовою смертю, розлученням з дитиною перед смертю, недостатньою підготовленістю до втрати та відсутністю сприятливого середовища для прощання. Кільце стосунків – хоча батьківська втрата можу укріпити подружні стосунки та забезпечити чітку взаємну підтримку, подружні зв'язки можуть бути ослаблені розбіжностями, стресом та горем. Соціальне кільце – чесна, своєчасна, персоналізована, чуйна підтримка дозволяє медикам надавати більш ефективну зовнішню довгострокову допомогу батькам, що допомагає їм усвідомити своє місце в суспільстві. Отже, втрата дитини впливає на кожен аспект життя батьків. Це зміни у духовних переконаннях, психоемоційному стані, стосунках, ролях та очікуваннях. Ці висновки підкріплюють розуміння персоналізованого досвіду горя, який потребує індивідуального, цілісного механізму підтримки. Vig PS, Lim JY, Lee RWL, Huang H, Tan XH, Lim WQ, Lim MBXY, Lee ASI, Chiam M, Lim C, Baral VR, Krishna LKR. Parental bereavement - impact of death of neonates and children under 12 years on personhood of parents: a systematic scoping review. BMC Palliat Care. 2021 Sep 4;20(1):136. doi: 10.1186/s12904-021-00831-1. PMID: 34481491; PMCID: PMC8418708.

Коли варто розпочинати працювати з горем? Втрата близької, найріднішої людини змінює все – наше життя, наше майбутнє, наш внутрішній стан. Нам здається, що світ навколо нас зупинився, адже людина, яка була частиною нашої реальності, більше не поруч. Усе, що було звичним і зрозумілим, раптом стає чужим і непотрібним. Залишаються лише тиша, біль та відчуття порожнечі. Горе – це природний процес адаптації до всіх тих змін, які відбуваються з нами й навколо нас після втрати. Воно починається одразу, як тільки ми дізнаємося про втрату, і проходить незалежно від нашого бажання. Але те, як саме цей процес відбуватиметься – чи допоможе він нам знайти сили жити далі, чи буде день у день руйнувати нас – залежить від нас самих. Чи потрібно звертатися до психолога? Так, і що раніше, то краще. В ідеалі психолог мав би бути поруч вже в момент отримання страшної звістки, щоб підтримати, допомогти впоратися з першими сильними реакціями, пояснити, що відбувається з вами в ці страшні хвилини. Але навіть якщо цього не сталося, важливо не залишатися наодинці зі своїм болем. Людині в горі часто здається, що її болю ніхто не розуміє, що з нею щось не так. Добре, якщо на довгому шляху горювання поруч буде спеціаліст, який пояснить, що все, що відбувається, є нормальним в контексті процесу переживання втрати. Спеціаліст, який підтримає, вислухає, буде поруч. Звісно, більше половини людей, які переживають втрату, здатні впоратися з горем самостійно. Але це не означає, що допомога є зайвою й непотрібною. Психолог не «лікує» від болю втрати, але він допомагає усвідомити те, що ви справляєтеся, ви рухаєтеся вперед, всі ваші почуття нормальні, а життя, навіть у новій реальності, може мати сенс. Чим раніше ви звернетеся по професійну підтримку до фахівця, тим легше вам буде розібратися у своїх почуттях та знайти сили, щоб жити нове, інше життя в новій реальності. Горе – це довгий та складний шлях. Не вимагайте від себе швидких результатів і не соромтесь просити про допомогу. Ви не зобов’язані бути сильними, коли болить. Будьте уважні до себе, дбайте про свій стан і дозвольте собі отримати підтримку, яка допоможе пройти цей складний період. У будь яких проблемах Вам можуть допомогти психологи з нашого сайту https://psyhelp.com.ua

Перебіг симптомів протягом перших 27 місяців після втрати. #огляддослідження В дослідженнях, що вивчають перебіг психіатричних симптомів після смерті близької людини, дослідники незмінно підтверджували, що більшість дорослих, що втратили близьких, демонструють стійку низьку тяжкість симптомів протягом певного періоду. Також, більшість дорослих скорботних відчуває хронічне посилення симптомів, які можуть зберігатися протягом довгих років після втрати. Серед наявних досліджень траєкторії горя деякі знайшли докази траєкторії відновлення, що характеризується помірним або сильним горем, що спостерігається в одній часовій точці протягом першого року після втрати, за яким йде поступове зменшення тяжкості горя в наступні роки. Також було виявлено траєкторію гострого відновлення, коли початково підвищені симптоми зменшуються протягом першого року після втрати. Іншими словами, у перебігу горя протягом перших місяців після втрати залишається багато невідомого, включаючи розповсюдженість та строки траєкторії відновлення. В даному дослідженні було виявлено три траєкторії симптомів тривалого горя: - стійка (66,4 %); - хронічна (25,1 %); - гостре відновлення (8,4 %). Загальна важкість та профіль симптомів групи гострого відновлення не відрізнялися від даних у хронічній групі протягом 6 місяців після втрати, після чого спостерігалося зменшення симптомів тривалого горювання з 6 по 18 місяць після втрати. Хронічний посттравматичний стрес в перший рік після втрати, як правило, сприяв хронічному горюванню або хронічній депресії. За результатами цього дослідження, 25 % тих, у кого на початку спостерігалося збільшення рівня горя, відновилися протягом 6–12 місяців після втрати. Ці висновки підкреслюють клінічну важливість сильного горя протягом перших місяців після втрати, але також вказують на потребу в обережності при діагностуванні розладу скорботи у перший рік після втрати. Djelantik AAAMJ, Robinaugh DJ, Boelen PA. The course of symptoms in the first 27 months following bereavement: A latent trajectory analysis of prolonged grief, posttraumatic stress, and depression. Psychiatry Res. 2022 May;311:114472. doi: 10.1016/j.psychres.2022.114472. Epub 2022 Feb 21. PMID: 35248806; PMCID: PMC9159380.

Що після прийняття? Прийняття є важливим першим кроком при переживанні втрати. Саме з прийняття починається робота горя. Проте, і сам процес прийняття є досить складним і довгим, адже потрібно прийняти не тільки реальність того, що сталося з найріднішою людиною, але й прийняти власні стани, емоції та думки. Лише після всіх цих етапів прийняття ми можемо переходити до того, щоб почати інтегрувати цей досвід у своє життя. Саме на цьому етапі найчастіше з'являються питання до себе: «А хто я є тепер? Що залишилося від мене після втрати?». Ми розуміємо, що після смерті найдорожчих змінюються наші звички, поведінка, змінюємося ми самі. І ми маємо прийняти те, що стали іншими. До того ж ми маємо прийняти і те, що, на превеликий жаль, такою є доля нашої близької людини. Звісно, ми б хотіли, щоб вона була іншою, ми уявляли її майбутнє зовсім не так, але ми не в змозі нічого змінити. Саме ця повага до чужої долі й розуміння, що ми не можемо на неї вплинути, дає нам можливість прийняти цей досвід. Ми не знаємо, чому люди приходять у світ з різними долями, чому в них різний шлях і таке різне життя. Чому хтось доживає до сивин, а чиєсь життя, мов зірка, що падає і згасає. Ми не знаємо, але це правда. Так влаштований всесвіт. Ми можемо не погоджуватися з цим, говорити: «Ні, так не має бути! Це несправедливо!». Проте, коли ми це приймаємо, ми можемо продовжувати жити, продовжувати йти далі крізь горе. Тема прийняття при переживанні втрати рідної людини насправді складна й багатогранна. Прийняти те, що відбулося, прийняти себе після втрати та те, що наше життя назавжди змінилося, неймовірно важко. Немає єдиної поради або техніки, виконавши яку ви приймете реальність втрати та те, що відбувається навколо та всередині вас після неї. На це потрібен час, а інколи й професійна психологічна допомога та підтримка фахівця. Дякуємо за вашу довіру. Ми поруч. У будь яких проблемах Вам можуть допомогти психологи з нашого сайту https://psyhelp.com.ua

🌐 Оновлена платформа – об'єднує фахівців і тих, хто потребує допомоги. Втрата близької людини, тяжкі життєві обставини, війна – це випробування, які складно пережити наодинці. Наша оновлена платформа https://www.psyhelp.com.ua/ – це можливість для всіх, хто переживає важкі часи, знайти свого фахівця, а для фахівців – запропонувати свою допомогу. Яка користь? 🔷 Якщо ви шукаєте кваліфікованого психолога Тут ви зможете знайти спеціаліста, який допоможе пройти непростий шлях горя, розібратися з травматичними наслідками війни та будь-якими іншими запитами, що турбують та ускладнюють життя. 📌 Щоб знайти психолога https://www.psyhelp.com.ua/baza-psyhologov/#s=1 🔷 Якщо ви психолог Запрошуємо вас долучитися до нашої бази спеціалістів безкоштовно, щоб мати змогу розповісти про себе та знаходити нових клієнтів. Адже, можливо, ви – саме той фахівець, кого шукають і кому готові довіритися клієнти. Для психологів ми також передбачили додаткові можливості для просування у межах цього сайту, і не тільки 👇🏻 - Розміщення резюме на першій сторінці пошуку в базі психологів. - Професійні статті зі згадкою про психолога або від його імені. - Розміщення анонсів подій, заходів або курсів психолога на сайті. - Допис про психолога на нашій сторінці в соцмережах. 📌 Щоб долучитися до бази спеціалістів https://www.psyhelp.com.ua/zareyestruvatysya-v-bazi/ Скористайтесь нашою платформою, щоб знайти підтримку або стати її частиною 💙

Роль центрованості подій при тривалому розладі скорботи. #огляддослідження Втрата – це стан, коли особа переживає смерть близької людини, що є фундаментальним людським досвідом і впливає на фізичне і когнітивне здоров'я, а також на емоційне благополуччя. Наявність травматичної або негативної події в центрі ідентичності людини пов'язана з несприятливими психологічними наслідками, що включають в себе посттравматичний стрес, депресію та тривалий розлад горя. Не зважаючи на універсальність втрати, тяжкість та тривалість реакцій горя відрізняється в різних людей. В той час як більшість пристосовується до своєї втрати, приблизно 10 % дорослих, що втратили близьку людину, відчуватимуть на собі тривалі та всеохоплюючі реакції горя, які значно погіршують їхнє повсякденне життя. Пролонговане горе було описане як всепроникна реакція горя на втрату близької людини, що характеризується симптомами сильного емоційного болю та туги. До ознак тривалого горя також належать сильний смуток, порушення ідентичності, складнощі з прийняттям втрати та пошуком сенсу за її межами, зневіра та емоційна відчуженість. Деякі когнітивні моделі тривалого горя припускають, що порушення ідентичності є центральним для підтримки симптомів. Відповідно до цих моделей, наявність тривалого розладу скорботи пов'язана зі слабкою ясністю самосприйняття. Загалом центральність подій – це те, наскільки людина вважає певну травматичну або стресову подію центральною для власної ідентичності та історії життя. Тож, дане дослідження вивчає центральне місце події втрати в ідентичності людини. Результати дослідження довели, що люди, які переживають втрату партнера, мали вищі показники тривалого горя та більшу схильність до централізації події втрати в своїй ідентичності у порівнянні з дорослими дітьми. Незалежно від типу стосунків, підтримка більш високої централізації події втрати з плином часу передбачала підтримку симптомів горя. Отже, центральність втрати щодо до історії життя та автобіографічної пам'яті є фактором ризику підтримки тривалих симптомів горя. Brookman R, Harris CB, O'Connor M. A role for event centrality in prolonged grief disorder. Sci Rep. 2024 Sep 27;14(1):22093. doi: 10.1038/s41598-024-72754-9. PMID: 39333578; PMCID: PMC11437053.

Як працювати з втратою? Супервізія з Ларисою Рибик 🔥 У темі горя не буває простих запитів. Навіть психологу з досвідом інколи потрібен погляд зі сторони, влучна підказка, нові підходи або підтримка колег. 🔹 Як допомогти клієнту пережити горе та зменшити нестерпний біль втрати? 🔹 Як знайти нові рішення, коли здається, що терапія зайшла у глухий кут? 🔹 Як продовжувати підтримувати, коли клієнт застряг в горі? 🔹 Як допомогти клієнту відшукати нові сенси, щоб жити далі? Якщо у власній практиці ви маєте складні випадки або просто хочете долучитися до обговорення реальних кейсів в колі досвідчених колег, запрошуємо вас на закриту групову супервізію з Ларисою Рибик. ❗️ Це унікальна можливість отримати експертний зворотний зв’язок, розібрати складний випадок і знайти професійну підтримку. 📌Коли? 1 квітня 2025, 19:00 📌Де? Онлайн (Zoom) Щоб взяти участь: Заповніть форму: https://forms.gle/RfYBRcprsoeU8vzL7 Опишіть випадок (або приєднуйтесь як глядач) Після зустрічі, за потреби, ви зможете отримати підтверджуючий лист про проходження супервізії. Не залишайтеся наодинці зі складними кейсами. Розберемо їх разом в колі професіоналів 💙

Як жити «звичним життям» після втрати? Це питання болюче, і відповісти на нього непросто. Кожна втрата унікальна, як і той біль, який вона приносить із собою. Ми прагнемо повернутися до звичного життя, сподіваємося, що рано чи пізно все стане, як раніше. Але правда в тому, що того «раніше» більше не існує. Жінка, яка втратила чоловіка, не просто оплакує його відсутність. Їй доводиться взяти на себе всі його обов’язки та відповідальність, приймати рішення, які раніше ухвалювалися разом, вчитися жити в новій ролі в той час, коли серце розривається від болю. Це дійсно важко. І мова йде не лише просто емоційний стан. Переживаючи втрату, ми можемо відчувати фізичне виснаження, коли тіло ніби відмовляється жити у звичному ритмі, а найпростіші побутові завдання потребують надзусиль. Горе змінює все: нас самих, наші сім’ї, нашу реальність. Те, що колись приносило радість, було частиною нашого звичного життя, може більше не мати сенсу. Ці зміни роблять неможливим повернення до колишнього, звичного життя, бо його більше немає. Є тільки сьогодні, де доводиться вчитися жити заново, з новими реаліями, новими обов'язками, новими викликами. І серед усього цього болю ми можемо створити нове життя. Це не означатиме, що потрібно забути чи стерти минуле. Це означає – поступово знайти спосіб жити далі, приймаючи всі свої почуття та досвід. Щоб це зробити, потрібно пройти через біль, дозволити собі відчути й прожити всі складні емоції, знайти місце для спогадів і… зробити крок уперед. Туди, де ви зможете реорганізувати власне життя, знайти нові сенси, де звичний ритм повсякдення стане зовсім іншим. Зараз це може здаватися неможливим. Але рухаючись маленькими кроками день за днем, ви поступово відчуєте, що вчитеся жити заново. Ви точно зможете. Адже ви сильніші, ніж вам здається. У будь яких проблемах Вам можуть допомогти психологи з нашого сайту https://psyhelp.com.ua

⚠️ Психологів критично не вистачає! До війни в Україні щороку помирало близько 600 тисяч людей. Інфаркти, онкологія, нещасні випадки, суїциди… Тепер до цієї сумної статистики додаються щоденні втрати війни. На кожного померлого припадає приблизно 5 близьких людей, які переживають цю втрату. Це означає, що лише за рік кількість українців, які потребують підтримки в процесі горювання, збільшилася на понад 3 мільйони. МОЗ лише підтверджує цю проблему, надаючи невтішну статистику. За їхніми даними з початку повномасштабної війни до психологів у системі охорони здоров'я звернулися понад 650 тисяч осіб. А ще 14 мільйонів наших співгромадян потребують професійної психологічної допомоги. ‼️ А скільки в нашій країні психологів, які дійсно вміють працювати з втратами? Неофіційна статистика говорить, що менше ніж 1000. Професійні навички роботи з темою горя наразі є вкрай затребуваними. Багато людей потребують фахової допомоги, щоб впоратися з болем, пережити втрату та адаптуватися до життя без близької людини. 🔷 Запрошуємо вас на авторський курс для психологів «Терапія горя» від Лариси Рибик, який дає знання, щоб впевнено працювати зі складною темою горя та втрати. Це не просто нова компетенція. Це реальна можливість допомагати там, де зараз українцям болить найбільше. 🔷 Всі деталі навчання за посиланням: https://larysarybyk.com.ua/course/terapiya-gorya-vid-larysy-rybyk/ Ставте «+», якщо хочете дізнатися більше або маєте запитання.

Час зцілення: чи може соціальна активність знизити траєкторію депресії після смерті дитини? #огляддослідження Смерть дитини є однією з найбільш стресових та травмуючих подій з пожиттєвими наслідками для психологічного здоров'я батьків. З точки зору життєвого шляху втрата дитини є «невчасною» та неочікуваною подією, що порушує природний порядок плину життя. Саме це може перевантажити психологічні здібності батьків справлятися та адаптуватися. Дане дослідження мало на меті вивчити психічне здоров'я батьків, що пережили смерть своєї дитини та з'ясувати, чи повертається їхнє психічне здоров'я з часом до рівня, що передував втраті. Також дане дослідження мало вивчити те, як соціальна активність та залученість після втрати може формувати процес відновлення депресивних симптомів. В ході дослідження було висунуто дві конкуруючі гіпотези: а) Переживання смерті дитини буде пов'язане з вищим ступенем депресії, яка посилиться одразу після втрати, але з часом відновиться до рівня, що передував смерті дитини. б) Переживання смерті дитини буде пов'язане з вищим ступенем депресії, яка посилиться одразу після смерті дитини та лишиться на більш високому рівні без подальшого відновлення до рівня, що передував втраті. Було з'ясовано наступне: = Ті, хто пережив смерть дитини в середньому та пізньому віці, мають підвищені депресивні симптоми, і потрібно багато часу, щоб їхнє психічне здоров'я відновилося до рівня, що передував втраті. = Хоча психологічний стрес триває близько 7 років, в результаті скорботні батьки в середньому демонструють повне відновлення. = Коли батьки, що втратили дитину, займаються волонтерською роботою, їхній рівень депресивних симптомів стабілізується швидше – приблизно на 3 роки раніше. = У випадку смерті дитини, яка може охоплювати втрату коханої людини, втрату цілі та ідентичності, волонтерство допомагає батькам знайти більше сенсу в своєму житті, що позитивно впливає на відновлення психічного здоров'я. Cha H, Thomas PA. A Time of Healing: Can Social Engagement After Bereavement Reduce Trajectories of Depression After the Death of a Child? J Gerontol B Psychol Sci Soc Sci. 2023 Oct 9;78(10):1717-1726. doi: 10.1093/geronb/gbad094. PMID: 37338825; PMCID: PMC10561884.