анархістські меми 🏴🇺🇦

7 листопада 1888 року народився Нестор Махно — український революціонер, анархіст, засновник та командувач Революційної повстанської армії України (РПАУ).

🅰️Попри значні зусилля більшовиків по винищенню українського руху анархістів, лібертарні погляди знаходили шлях до людських сердець протягом всього часу існування СРСР. Прикладом цього можуть слугувати Олександр Лазутін і Дмитро Дундіч — діячі анархістського руху в УРСР та незалежній Україні. 💕У 80-ті роки, коли по всьому СРСР повним ходом йшла «перебудова», Лазутін, Дундіч та їхні товариші вели активну анархістську пропаганду на теренах Запоріжжя. Один із найяскравіших епізодів цієї діяльності — це організація в 1989-му році наукової конференції по анархізму в пам'ять про 100-річчя з дня народження Нестора Махна. 🏇Сьогодні, як ви знаєте, ми також відзначаємо день народження славетного українського анархіста з Гуляйполя. До цієї дати пропонуємо вам переглянути фрагмент відеоінтерв'ю з Лазутіним і Дундічем, в якому вони розповідають деталі про те, як відбувалася організація та проведення вищезгаданої наукової конференції на честь Махна. ▶️Подивитися можна за посиланням! 🙌Приємного перегляду!

Зрада, спокута і чистота. 1Ч. Я вже не раз розповідав, як проходять допити, у своїх інтерв'ю, тож не буду повторюватися. ФСБшники знають свою роботу. Якщо їм треба щось почути, то вони так чи інакше виб'ють це з тебе (виб'ють — буквально, звичайно). До прикладу, одного разу мене били понад годину з застосуванням електрошокерів тільки через те, що хотіли з моїх вуст почути, що я "націоналіст", яким, по-перше, я ніколи не був, а по-друге, в російському контексті це слово асоціюється з "нацизмом" — різниці для них немає. Цей приклад я наводжу лише для того, щоб було зрозуміло, скільки зусиль, при бажанні, і часу вони можуть витратити просто для того, щоб відчути свою домінацію над людиною. Щоб переконатися, що зламали цю людину. Не кажучи вже про ситуації, коли їм дійсно треба дістати якусь важливу для них інформацію. Я тоді наполегливо вперся в те, що я антифашист, що дуже здивувало, до речі, спецназівця, який мене бив. Він навіть, зупинившись на секунду, спитав, подивившись кудись углиб кімнати: "Антифашист? А кто же мы такие тогда?" Відповідь очевидна, звичайно, і я вирішив віднести це питання до риторичних. Тоді вже вони знали, що я був у "запрещённой на территории Российской Федерации экстремистской политической организации"- "Автономний Опір", яку намагалися представити саме як "нацистську", з чим я до останнього не погоджувався. Також мене почали допитувати про товаришів, які були зі мною в організації. І про, можливо, якісь інші ГОшки/рухи, в яких я був. Я намагався не говорити про те, що їм ще не відомо. Так, я не згадав "Українську Оборону", в якій був на той момент, і не обмовився жодним словом про товаришів, про яких їм нічого не було відомо, або якщо не було відомо, що в мене з ними є зв'язки. Після чергового шестигодинного допиту з побиттям, які майже не припинялися, я вирішив, що треба скористатися досвідом політичних ув'язнених, про яких раніше я читав або в книжках, або на правозахисних порталах. Я розітнув собі вени в камері об виступ плитки в туалеті. І, як і у випадку тих, хто проходив цей шлях до мене, це спрацювало. На допитах мене вже більше жодного разу не чіпали. Звичайно, це було страшно робити. Ти не знаєш, чи нададуть медичну допомогу вчасно, і не знаєш, чи буде рівень місцевої санчастини відповідати рівню завданих собі ушкоджень. Та все або нічого. Терпіти тортури я більше не міг, а вони потребували інформації, яку я не хотів давати. Але хоча ставлення до мене і змінилося в кабінеті допитів, та мені чітко дали зрозуміти, що вони можуть зробити значно гірші речі, ніж відчув на собі я, з моїми побратимами-співкамерниками. Спосіб колективного покарання як важіль тиску на конкретну людину — це звичайна для тих місць річ. Я все одно вирішив не говорити того, що ніяк не могло стати відомим, окрім як від мене. Та все ж у них були деякі конкретні імена. Вони хотіли знати про тих людей. І я був вимушений переступити через себе і розповісти їм хоч щось. Єдине — я позиціонував себе як людина випадкова у світі революціонерів: мовляв, мені було 18 років і я взагалі не в курсі того всього і т. д. Це був єдиний спосіб не видати всієї тієї інформації, яку слідчі хотіли від мене почути, і водночас не підставити під удар своїх побратимів. Спрацювало, хочу сказати.

❗️️️️️️️РОЗІГРАШ НА АНАРХІСТСЬКИХ МЕМАХ! Вже не перший рік, попри складні умови, наші військові товариш/ки продовжують чинити опір холодному та смертельному вітру зі Сходу. Напередодні важкої зими «Колективи Солідарності» оголошують великий зимовий збір на 1 500 000 гривень на потреби антиавторитарних військових. Анархістські меми доєднуються до масштабного збору і, як завжди, пропонуємо обмін: ваш донат за наші подарунки! Розігруємо три призових місця: • одне місце за найбільший топ-донат — шопер «Махно» + сапатистська кава (так, від тих самих повстанців-сапатистів) • друге та третє місце за донат від 50 грн — шопер «Махно» + пак стикерів Умови: донат кратної 50 грн суми на монобанку (50, 100, 150, 200… грн, щоб збільшити свої шанси) Термін: до 14 листопада 🔗Посилання на монобанку: https://send.monobank.ua/jar/28UxCoGRqs 🅰️🅰️🅰️

сорі пацани

не туда

бля