Neformat.com.ua

​​В останній цього року рубриці про лейбли говоримо про наш улюблений Robustfellow, який напевно, і не потребує додаткового представлення — міцна музика та чудові арти говорять самі за себе! "Наша мета — викорінити снобізм як явище, вивільняти чисту та відверту енергію маловідомих, недооцінених гуртів як на фізичних релізах, так і на сцені, стирати ментальні кордони, перевидавати давно забуті міцні релізи (Robust Relics Series) та розширяти асортимент у меню для музичних гурманів, де українська міцна сцена є основним секретним інгредієнтом.", - співзасновник лейблу Філ Добров. "Інколи гурти вже знають, чого хочуть, та приносять альбом із готовим візуальним оформленням. Інколи лейбл підбирає митця під конкретний реліз. Рідше буває, що береться вже готовий малюнок, що деякий час лежав в архівах, який може підійти до конкретного релізу." У дискографії лейблу Філ виділяє наступні релізи: ⭐️ Somali Yacht Club — "The Sun" (2014) ⭐️ Soom — "Ніч на Полонині" (2015) ⭐️ Был замечен… — "стало ещё только хуже" (2016) ⭐️ Electric Funeral Café — "Trilogy Box 2015–2017" (2017) ⭐️Contra — "Deny Everything" (2017) Пишіть у коментарі, про які лейбли вам було б цікаво почитати у наступному сезоні 👇🏻 #neformatcomua #neformatlabel

​​Останній в цьому році Weekly Digest. Ми ще дамо вам підбірку альбомів за рік, а поки що читайте у дайджесті про колаборацію японців Boris та Merzbow, EP від Cro-Mags, ска-панк від Less Than Jake, експериментальний black metal від Folterkammer та багато іншого. 💥 Boris / Merzbow - 2R0I2P0 Що Boris, що Merzbow відомі своїми колабораціями з цілою плеядою артистів, але ці японці створювали спільні альбоми ще з 1997 року. "2R0I2P0", або "2020 R.I.P" - це важкий, але водночас гармонійний та мелодійний альбом, який має ознаменувати кінець набридлого всім 2020-аго та початок нової ери. Колаборація вийшла на Relapse Records. 💥 Cro-Mags - 2020 EP Фленаган не зупиняється на альбомі "In The Beginning" і видає ще один реліз у 2020-му, цього разу EP, в якому він підсумовує цей, на диво, паскудний рік у манері, яку ні з ким не сплутаєш. 💥 Folterkammer - Die Lederpredigt Друга хвиля блек металу, оперний вокал, німецька мова, Захарій Ерзін з Imperial Triumphant - гурт Folterkammer має чим вразити. 💥 Heretical Sect - Rapturous Flesh Consumed Blackened death/doom гурт розкаже про своє бачення та відчуття американського Південного-Заходу. "Хоча американський Південний-Захід, як правило, представлений через ностальгічну та романтичну лінзу ковбойської культури, він був домом для численних звірств. Релігійні переслідування, хвороби, рабство та інші насильницькі дії випалюються в пам’яті пейзажу, що був свідком різні та горя. Цей проєкт — похоронний моноліт для незліченних, невідомих загиблих, які чинили опір і загинули, розчавлені під завойовницькими копитами, жертви геноциду та різанини." 💥 Satan´s Fall – Final Day Фінський хеві метал at it´s best. Чіпкі мелодії, приспіви, які врізаються в пам’ять, швидкість, рифи, соло. Кози догори! Більше нової музики тут. #neformatweekly #negormatcomua

​​Сьогодні говоримо про візуальну сторону музичної творчості. І нехай вас не лякає позначка "Промо", адже ми зібрали купу прикладів, коментарів та порад про те, як вибрати обкладинку для релізу та як її потім щонайкраще представити у соціальних мережах. Буде пізнавально та корисно! "З часом усе більше фанів почали слухати не тільки музику; як кажуть на просторах інтернету, "слухаю обложки". Якось у подорожі я сидів позаду дівчини, яка скролила свій інстаграм фід з такою швидкістю, що розібрати щось було дуже важко. Періодично вона зупинялася, щоб поставити комусь лайк і пробігтись очима по тексту. Це було для мене дуже показовим прикладом сучасного споживача цифрового контенту, тому хорошу та гарну обкладинку альбому я вважаю не тільки добрим показником підходу до своєї музики, а й дієвим скрол-стопером.", - Дмитро Сагайдак, власник лейбла Realityfade Records. "Через повернення тренду до колекціонування фізичних носіїв та величезну кількість нової музики, щоб не загубитися серед тисяч і тисяч нових EP та LP, музиканти мусять працювати не лише над своєю музикою, а й над візуальною складовою. Також, звичайно, бо мерч — це велика стаття прибутку гурту, візуальний стиль сприяє", - рецензент, автор рубрики Weekly Digest Шпинат. "Гармонія — важлива складова, тому я, зазвичай, за такий варіант, де обкладинки альбомів та візуали гурту логічно поєднуються з лого команди: концептуально та за характером. Тоді виникає цілісність і реліз чи просто сторінка гурту виглядатиме професійно, навіть якщо за музикантами немає великої команди з умовних продюсера, дизайнера та СММника. На мій погляд, один з гарних прикладів оформлення та тяглості стилю — обкладинки альбомів гурту Труд", - дизайнерка Лєра Гуєвська. За підтримку цього матеріалу дякуємо дизайнеру Тарасу Дацюку (@customtaras ) 🖤 Весь матеріал тут. #neformatcomua

​​Сьогодні маємо, певно, найнезвичніший плейлист за всю історію рубрики Stay Tuned! Олег Шпудейко (Heinali) поділився з нами підбіркою справді непростої, але від того суперцікавої музики. Ось, хто до неї потрапив: ✨ John Luther Adams — The Wind In High Places, part I ✨Золтан Алмаши — Прелюдия ✨Вікторія Польова — ETER ✨Максим Шалигін — Над домами, домами, домами… (на вірші Бориса Рижого) ✨Caroline Shaw — In Manus Tuas (в авторському виконанні) ✨Graindelavoix — Gesualdo — Plange Quasi Virgo ✨Валентин Сильвестров — Несказанное, синее, нежное… ✨Олексій Шмурак — Из чистого стекла ✨Одарка — В потоке ✨DZ’OB — Sometimes Everything is Wrong ✨Fretwork — Nico Muhly — Slow (In Nomine in 5 parts) ✨Guillaume de Machaut — Misa de Nostre Dame (Kyrie) ✨Heinali — Beatrice ✨Lankum — The Wild Rover Насолоджуйтеся! І, до слова, поділіться з нами у коментарях тим, що вам подобається чи не подобається у наших плейлистах, що б ви змінили або додали. Будемо дуже раді почути ваші думки! #neformatcomua

​​Сьогодні маємо честь робити українську прем'єру нового альбому La Horsa Bianca — Diluvian Beat (2020)! Послухати альбом можна вже на нашому сайті. А ось враження нашої рецензентки Єлизавети Джулай від релізу ⠀ ... Це вже третій реліз гурту, що грає психоделіку часів найяскравішого періоду жанру, тобто 70-х. Датою виходу шеститрекового альбому стало 11 грудня 2020-го, і ця робота ніби уособлює маленьке свято проводів важкого року. ⠀ ... Альбом має конкретну структуру, описану самими музикантами — композиції розбиті на пари, кожну з яких об’єднує конкретний задум. Уже згадана перша композиція "Encyclica" об’єднана із шостою "Сурми останнього дня", тобто останньою в альбомі, наявністю слів. Саме ці дві пісні не дозволяють альбому стати повністю інструментальним. ... ⠀ Обрані гуртом тексти демонструють глибину їхнього розуміння естетики жанру. Слова "Ми перетікаємо плинно із тіла у тіло" чітко описують стан слухача під час "плавання" музикою гурту. Їхня мелодія ніщо інше, але виплетене з музичних візерунків тіло, яке вільно впускає всередину себе. І цей мотив "плавучості", передаваний як музикою, так і словами, теж відповідає концепту альбому, оскільки цю роботу La Horsa Bianca присвятили темі потопів, про що свідчить і назва релізу — "Diluvian Beat", що перекладається як "такт повені". ... ⠀ Тему катаклізмів продовжує наступна пара треків — "A missage", названа на честь потопу у творі "Вінні-Пух" та "It's not but damn", всередину якого музиканти заклали відчуття "цунамічності", що розвивається під час прослуховування. ... Третя пара складається з "The mouse principle" та "Laws of slow motion", треків, що не несуть у собі смислової підтримки теми, але інструментально продовжують заданий напрям. ⠀ Загалом "Diluvian Beat" звучить дуже яскраво. Уже вкотре новий реліз підтверджує майстерність учасників, що об’єдналися під доброю зіркою, або, радше, сонцем, яке орієнтує їх у просторі обраного жанру. Психоделічний рок дійсно має бути фізично відчутним, має стати своєрідним сеансом, і в цьому випадку стає. ... Реліз та рецензія тут. ⠀ #neformatcomua #psychedelicrock

​​​​Сьогодні знову говоримо про українську хіп-хоп культуру! Ярослав, він же JayOne та Jointjay - давній і активний учасник бібой-тусовки, а віднедавна ще й бітмейкер. Його біти ви могли чути у роботах, наприклад, Довгого Пса та Ціни Ритму " Атмосферніше було раніше, певно, тому що колись ми були менші, воно дуже захоплювало. Ми бачили бібоїв набагато крутіших за нас, і ми надихались від того, були супер емоції. Планували, що через пару років будемо на їхньому місці, їздити на батли за кордон. Тепер усе збулося. До нас їздять на джеми бібої з різних міст, ми спілкуємось, обмінюємось досвідом. Джеми на Площі стали культовим явищем. Тепер усі ті, хто танцював колись, відійшли по своїх справах, бо то вже старші дядьки. Ми тепер підхопили це все і з часом передамо молодому поколінню." "Якщо ми почнемо робити щось більш автентичне, перестанемо втупу копірайтити Рашку чи Штати, то це все може перетворитися на цікавий рух. Зараз є дуже багато крутих виконавців, які сидять в андеграунді, тому прийде час, коли вони себе покажуть. Не хочеться, щоб усе пішло в комерцію, хотілось би щоб у хіп-хопі залишалася душа." Ціле інтерв'ю тут. #neformatcomua #hiphop

​​Рецензія на Katarina Gryvul — Inside the creatures (2020) від Ксенії Янус Katarina Gryvul — академічна музикантка, скрипалька та музична продюсерка, яка навчається в університеті Кракова, де вивчає електроакустику. "Inside the creatures" — дебютний експериментально-електронний альбом виконавиці, що починався як розвага та спроба відпочити від написання сучасної академічної музики, але несподівано розрісся до повноформатного альбому. ... На релізі музикантці вдалось побудувати цілий сюрреалістичний всесвіт, населений фактурними химерними істотами та чудовиськами, які мешкають серед глітчів, різнобарвних семплів та звукових текстур. ... Кінематографічність альбому насправді вражає та задає дуже високу планку — саме в цьому аспекті щонайяскравіше демонструється професіоналізм Катаріни не тільки як композиторки, а й саунддизайнерки та продюсерки. На мою думку, тег сюрреалістік поп — найточніше зображає жанрову належність альбому. Якісний звук і професійне виконання поєднуються з невтомною жагою експериментів, дослідів звукового полотна та пошуку шляхів психологічного впливу на слухача. Після прослуховування особливо загартовується в пам'яті робота з вокалом — один жіночий голос завдяки постобробці стає голосом десятків різних казкових істот. Музикою альбом найбільше нагадує перший альбом Еміки, а атмосферою та естетикою — Бйорк. Цей реліз міг би з легкістю стати саундтреком до недитячого казкового фільму, на кшталт стрічок Тіма Бертона або Гільєрмо дель Торо. Раджу його усім, хто любить якісну експериментальну електроніку, полюбляє занурюватися до всесвітів казкової фантастики чи просто хоче відправитись у півгодинну мандрівку фантастичним світом відчайдушних дитячих фантазій не виходячи з дому. Повна версія тексту тут. #neformatcomua #electronic

Deafheaven святкують десятий ювілей (на жаль, не так, як їм хотілося б, однак все одно святкують), Undergang показують, що таке данський смерть-метал у топовій формі, чудовий хіп-хоп від дуже талановитої Rico Nasty, бородаті панки Red City Radio, трешери Gama Bomb, модерн метал від Soilwork, а ще стонер про Зоряні Війни, sci-fi drone, прощальне емо та каліфорнійський ска-панк у Weekly Digest від Шпината 🟦 Deafheaven – 10 Years Gone "Раніше цього року ми мали намір відзначити гастролями по Північній Америці 10-ту річницю першого демо Deafheaven, залитого Bandcamp 1 червня 2010 року, в компанії наших друзів Inter Arma, Greet Death та All Your Sisters. На жаль, через наслідки пандемії COVID-19 цей тур не відбувся. Щоб оговтатись від фінансового та морального удару, ми записали живий альбом з сет-листом, який планували виконувати під час цього туру", - фронтмен Deafheaven Джордж Кларк у пресрелізі до "10 Years Gone" 🟦 Goldfinger – Never Look Back Зима, холод, темніє о четвертій годині дня.. Що ж, якшо і є час, коли можна підбадьорити себе дудками та слабкою долею, то це зараз. Ска-панки Goldfinger випустили десятий альбом, і він досить нічого так. Повернувся оригінальний гітарист, на бас-гітарі Майк Еррера з MxPx, Філіп Снід з Story Of The Year та Тревіс Баркер за барабанами. Пісні про кохання, сонячну Каліфорнію та гарні часи. 🟦 Red City Radio – Paradise Бородаті панки з Оклахоми Red City Redio повертаються з новим альбомом на Pure Noise Records. На "Paradise", як завжди, душевна лірика, чіпкі хуки та бажання пити нерозбавлений нічим міцний алкоголь. 🟦 Rico Nasty – Nightmare Vacation Після двох надзвичайно вдалих мікстейпів "Sugar Trap-2" (2017) і "Nasty" (2018) та спільного альбому з Kenny Beats "Anger Managment" (2019) сучасна хіп-хоп виконавиця Rico Nasty нарешті презентує свій дебютний повноформатний альбом. Дуже рекомендуємо ознайомитись: читає Rico соковито і біти, як завжди, на рівні. 🟦 Undergang – Aldrig I livet Данські смерть-металісти Undergang чудово поєднують рок-н-рольність, низький, глибокий, майже горграйндовий, вокал, любов до фінської школи дез-металу та жирного дез-думу. Смакота. Більше релізів тут. #neformatweekly #neformatcomua

​​Ми попри все сподіваємося, що у 2021 ситуація з концертами покращиться хоч трохи. Отож, сьогодні говоримо з BANANA events про те, чи важко працювати з сучасними реперами та якою взагалі їм бачиться організація концертів в Україні "Щодо Lil Xan, це мав бути наш третій концерт. Згодившись на його гонорар і рівень артиста, ми стрибнули вище своєї голови, і до останнього все складалося для нас дуже круто, це повинно було стати дуже знаковою подією в цьому жанрі. Потім, пам‘ятаю як сьогодні, психічне здоров’я Дієго (справжнє ім’я репера) було досить нестабільним: спочатку він з істерикою навмисно пошкоджував свій новенький Гелік, потім один за одним скасував декілька виступів в Америці. Проте ми сподівались, що це частина іміджу й особливих хвилювань не було, хоча глибоко всередині тривожні думки засіли. Два дні до концерту. Ми плануємо забирати Lil Xan з аеропорту, він мав був прилетіти до Києва завчасно, як до нас подзвонив його агент і сказав, що Дієго не сів у літак. Описати свої емоції на той момент навіть сьогодні цілісно не можу. В останні дні продаж квитків дуже зріст і ми семимильними кроками наближалися до солдату. Поки ми максимально вирішували всі проблеми, щоб оповістити всіх про скасування концерту й зупинити продажі, які на той час були дуже активними, агент вмовляє не відмовлятися від виступу Lil Gnar (який мав бути на розігріві). Ми за одну годину зібралися командою, вирішили, що кошти за квитки всім повернемо і проведемо безкоштовний концерт з Lil Gnar. Але наступного дня, у день концерту, ми вже під'їжджали до аеропорту й через сторіз у інстаграм Гнара дізналися, що він нібито загубив свій ноутбук, і тому не вилетів у Київ. У Зеленому театрі було вже все готово для концерту, фанати чекали. Хотілося просто поїхати випити. Але ми все ж таки вирішили провести виступ Lil Morty та 044 Rose, які були заявлені тоді на сапорті." Весь текст розмови на сайті. #neformatcomua

​​Рецензія на Octopus Kraft - Null (2020) від Максима Чухліба ... Катарсис, спустошення й очищення, порожнеча як єдинопочаток і єдинокінець, повернення до основ — "Нуль" звучить, наче саундтрек до початку часів, коли планетою ще не ходила жодна жива істота. Сирі, емоційні й надривні тваринні епізоди тут змінюються не менш сирими та тваринними хвилинами електронного спокою, створюючи ту саму вогку "октопусівську" атмосферу. Це все ще постметал із вкрапленнями прогресиву, проте саме електроніка найважливіша в "Нулі": замість звичних для жанру клішованих построкових текстур Дубровський використовує кінематографічні ембієнтні пасажі, індастріал, різноманітні шуми, випадкові наспівування і спокенворд. ... З перших секунд альбому стає зрозуміло, що грати старі сладжеві рифи Дубровському вже не цікаво — у порівнянні з минулими релізами на "Нулі" істотно побільшало різноманітних прогресивних елементів. Вкупі з експериментальною електронікою вони інколи звучать занадто специфічно й, буває, вибиваються зі щільного й масивного "октопусівського" звучання, надто не запам’ятовуючись — у цьому контексті, оглядаючись на "Крізь тисячі лісів", можна заявити, що "Нуль" однозначно не такий лаконічний, як попередник. ... "Нуль" більше вражає концепцією й атмосферою, ніж рифами та ґроулом. Абстрактний, туманний, розмірений — під нього хочеться розглядати чорно-білі кадри з архітектурою бруталізму, як у "Останніх і перших людях" Йоганна Йоганнссона. Юрію Дубровському знову вдалося передати власне бачення світу через музику, і ця спроба різниться від минулих — уперше звільнення від страху й болю настає через спокій і споглядання, а не агресію й руйнацію. Повна версія тексту тут. #neformatcomua #post_metal #ambient

​​Metal Scrap Records Inc. діє з 1993-го та за 27 років діяльності випустив близько 180 релізів, а кількість виконавців порахувати ще складніше! Розповідаємо більше подробиць про сам лейбл та згадуємо п'ятірку його цікавих українських видань "Компанію заснував я у 1993 році. Спочатку був журнал Metal Scrap fanzine, а у 1994 вийшов перший збірник на касеті. Загалом же за 27 років діяльності лейбл випустив близько 180 релізів та співпрацював зі ще більшою кількістю виконавців. Більшість гуртів, які ми видали за всі роки, ніколи самі не змогли б досягти того, чого вони досягли з нашою допомогою. Нашою місією є підтримка вітчизняних (і не тільки) гуртів, просування їх на міжнародний ринок, а також підтримка популяризації металу, як жанру музики, в цілому", - директор лейблу Анатолій Кондюк. "Виконавцю краще знати, якою повинна бути обкладинка. Це його музика і лірика, і ніхто краще за нього не може цього відчувати. Я вважаю, що ніхто не повинен вказувати музиканту, яку писати музику і в яку обкладинку її загортати. Це творчість, яку треба оцінювати та поважати, а не товар, який робиться під замовлення. Метал і попса відрізняються і цим також." "Україну все більше поважають на світовому музичному ринку, і в цьому є, може, відносно маленька, але частка нашої роботи. Для мене вона досить значна, бо я безпосередньо бачу результати, а також чую відгуки при спілкуванні з партнерами в усьому світі. І це є великим натхненням для того, щоб працювати далі." Радимо зацінити такі релізи Metal Scrap Records: ☄️ Ex Animo — Neverday (2016) ☄️ Aeternus Prophet — Виключення Недомінантного Матеріалу (2016) ☄️ Dimicandum — The Legacy Of Gaia (2012) ☄️ Penetrum — Instrument Of Delusion (2018) ☄️ Sectorial — Erase And Reborn The Humanity (2012) Повний текст читайте на нашому сайті. #neformatlabel #neformatcomua #metal

​​Рецензія на Raventale — Planetarium II (2020) від Олександра Рожно Музично "Planetarium II" — це той самий атмоблек на космічну тематику, як і "Planetarium" (2017), що приправлений ембієнтними вставками та повільним думом, з доволі характерною впізнаваною рисою побудови композицій, що базується на затяжних гітарних соло. Проте, можна помітити, що на "Planetarium II" ембієнтних пасажів, вплетених в основну структуру треків, стало дещо більше, як порівнювати з його попередником. Як і всі блекові дітища Астарота, "Planetarium II" — навмисно гордовито виразний і мелодійний альбом завдяки тривалим епічним соло, які місцями навіть зриваються в MDM (слухай "A Temple Of My Choice"), що для мене було досить неочікувано. Відлуння прискіпливої роботи над соло були чутні й на попередніх альбомах Raventale, але квінтесенцію її вираження я відчув саме на "Planetarium II". Інструментально за кількістю соло — це майже як Summoning (тільки в космосі) чи тематично ближчі МДМщики Enshine. ... Щодо лірики альбому — вона космічна, у всіх значеннях цього слова. Raventale знову запрошує нас продовжити подорож незвіданим і окультним Космосом, напрям до якого саме був закладений попереднім альбомом. Атмосфера, яку створює текстова складова релізу, безумовно, така ж холодна, як і в найглибших чорних дірах у порожнечі космосу. ... Ще неможливо не згадати високу якість запису. Усе чудово зведено й технічно вивірено. Прослуховуються абсолютно всі використані інструменти та вокали. Я в захваті від того факту, що практично все це зробила одна людина. Підсумовуючи все описане, "Planetarium II" Raventale по суті своїй не відкриває нам нічого принципово нового в плані виконання космічного атмосферного блеку, але при цьому він є якісним, цікавим і однозначно вартим уваги альбомом. ... Весь текст тут. #neformatcomua #atmosphericblackmetal

​​Рецензія на Pree Tone — Brekka (2020) від Єви Ніколаєвої ... Перше, що хлопці змінили — це склад. Попередню повноформатну й концептуально "дитячу" платівку "Kiddy" ("малий") записували вже оновленим складом, до якого наразі входять Вова, Серж та Люн. Друга зміна, яка позначилася на саунді, що став ніби прохолоднішим і колючішим — це локація. Щоби записати однойменний альбом, хлопці поподорожували аж на північ Ісландії, до гірського міста Брекка. Запросив їх туди Яннік Зе Грундіо, засновник лейблу Geertruida. ... Pree Tone не з тих команд, хто має однозначний, передбачуваний вектор розвитку. Проте цього разу ембієнтно-психоделічно-нойзові симфо-експерименти спрямувалися у більш ясний бік. Тобто, з одного боку, відхід від себе попередніх, а з іншого — цілісність і зрілість матеріалу, добре усвідомлені структура релізу та напрямок. І, найімовірніше, як це не парадоксально, таке вдається зробити завдяки свідомій же відмові від умовностей рамок та заданого руху в якийсь заздалегідь намічений бік. Так чи інакше, замість двадцятихвилинних шугейз-епосів часів попередніх релізів ("D-A"), на п’ятитрековому релізі "Brekka" знаходимо п’ять досить зрілих і яскравих перлин у потужних хвилях п’ятого океану психоделії. Вокальні партії часом звучать десь на тлі, як твій власний голос у голові, що заманює у якусь трансгалактичну подорож, а мандри музичними ландшафтами нагадують перегляд старих світлин, де помітне "зерно" на плівці.Водночас не можна казати, що "Brekka" буде чимось, що добре слухати фоном. ... Реліз ідеально підходить для того, щоби в ньому розчинитися. Так само як він розчиняється в тобі, як шипуча таблетка вітаміну "С" в склянці води, і вже важко зрозуміти, де межі й чи вони є. Але ця межовість (умовних жанрів), ця водночас без-межність (де немає меж якогось окремого жанру, а є взаємопроникнення й суміш) дає дуже вигідну змогу, поплавивши всі наявні границі, збагатити жанр, яким би умовним він не був. Повна версія тут. #neformatcomua #noiserock #shoegaze

​​І знову дуже щедра на релізи п'ятниця! Цього тяжня у Weekly Digest на вас чекає оновлений Sodom, повернення Cadaver та Horse The Band (!!!), такий самий як завжди Hatebreed, знову Філ Ансельмо, цього разу з блек металом Scour, ще black metal норвезький Mork та швейцарський Paysage d'Hiver, британський екстрім Corrupt Mortal Altar, австралійський tech death Psycroptic та прогресивний металкор зі США Within The Ruins ⭐️ Cadaver - Edder & Bile Only death is real! Піонер норвезького смерть-металу Anders Odden вперше з 2004 року видає альбом зі своїм гуртом Cadaver, залучившись підтримкою Дірка Верборена (про якого ми згадували ще цього місяця через проєкт Blood From The Soul). Попри свою зайнятість з Satyricon, Anders Odden увесь час накопичував матеріал для Cadaver і нарешті готовий представити публіці альбом з 10 композицій. ⭐️ Corrupt Mortal Altar - Patiently Waiting For Wonderful Things Британський death metal/grind/sludge-core. Вибиває повітря, як удар з обох ніг прямо в груди. ⭐️ Horse The Band – Your Fault Перший реліз Horse The Band з 2009 року!!! ⭐️ Scour - Black EP Phil H. Anselmo strikes again! Scour – це спільний проєкт з учасниками Agoraphobic Nosebleed, Misery Index та Pig Destroyer, а "Black" - уже третій EP кольорової серії (EP "Grey" та "Red" вийшли на домашньому лейблі Ансельмо Housecore Records у 2016 та 2017 роках відповідно). Звук Scour найкраще можна описати як блек-метал з елементами грайндкору. Гостями на EP також виступили Ерік Рутан з Hate Eternal, Пат О’Брайен з Cannibal Corpse та Джейсона Момоа (Кхал Дрого з Гри Престолів, Аквамен). ⭐️ Sodom - Genesis XIX 2018 рік став роком змін для легенд треш-металу Sodom, оскільки засновник і одноосібний лідер гурту Том Angelripper повністю змінив склад і звичне нам тріо стало зовсім іншим квартетом, що включав, однак, повернення гітариста Френка Blackfire, який грав на таких класичних альбомах 80-х, як "Persesuit Mania" та "Agent Orange". Через два роки реконструйований Sodom атакує світ своїм 16-м альбомом "Genesis XIX". Більше релізів та посилання на стримінги тут. #neformatcomua #neformatweekly

​​Сьогодні слухаємо драйвовий плейлист гітаристки/вокалістки Death Pill Мар’яни Навроцької — тут повно всілякого від треш-металу до красту! До плейлиста Мар'яни потрапили: ⭐️ Reabilitator — Hedonism ⭐️ Hellfire Sox — House of Bones ⭐️ Knifeman — Склеп ⭐️ The Troubled — Dirty Kinky Nasty ⭐️ Zlyden — Злидень ⭐️ КАТ — Это Случится С Тобой ⭐️ Mortal Vision — Deciever ⭐️ Schizogen — The Genes Recoding ⭐️ BlazerJacket — 800 Miles ⭐️ Sabbat — Godz Of Satan ⭐️ Distillator — Perceiving Presence ⭐️ Зарница — Охотники ⭐️ Death — Zombie Ritual ⭐️ Black Flag — In My Head Послухати та прочитати більше про кожен трек можна на нашому сайті. #neformatcomua

​​Рецензія на Emotional Anhedonia — Distraction Noise Oratorium (2020) від Ксенії Янус Київський лейбл Erythrole Ukoplakia і далі тішить своїх слухачів справді андерграундними виконавцями, тож сьогодні в центрі нашої уваги п’ятий реліз проєкту Emotional Anhedonia. Як уже заведено на лейблі, цей реліз кросжанровий, експериментальний та похмурий. ... Альбом "Distraction Noise Oratorium" можна було б жартівливо описати як відображення в магічному (звичайно, що чорному) дзеркалі ASMR треку від Укрзалізниці, яке попри своє синтетичне та синкретичне походження набагато чесніше та яскравіше малює перед очима картинки того, що відбувається у вагонах та за їхніми вікнами. У першому треку нас зустрічає такий рідний і, як завжди, незрозумілий голос жіночки-дикторки, що кличе нас почати нашу мандрівку. Якщо нам пощастить та ми правильно зрозуміємо почуте з гучномовця вокзалу й не спізнимось на посадку, то вже в другому треку матимемо змогу насолодитися задзеркальними (брудні товсті вікна відзеркалюють самі себе та дають змогу побачити не тільки те, що ззовні, а й те, що всередині) саундколажами. Подорож починається… Якщо ви очікуєте, що цей альбом стане черговим атмосферним фоновим нойзом, то нав‘язливі гітарні та синтезаторні мелодії можуть вас розчарувати, але якщо ні до чого не готуватися та дозволити музиці заволодіти вашими думками, розчинити свою увагу в мінливих станах, спричинених шумом та менш абстрактними музичними елементами, ця подорож стане приємною та незабутньою. ... Альбом містить у своїх назвах підказки для розуміння окремих елементів шуму, іноді абстрактні та абсурдні (жаби, які читали Сартра). Але й без пояснень альбом прозорий і зрозумілий (для кожного по-своєму, але багатогранність образів, їхня дисперсія та симбіоз, абстрактність та відсутність єдиного правильного чи наближеного до такого тлумачення робить його універсальним висловом).... Повний текст рецензії тут. #neformatcomua #ambient #noise

​​Ужгородський дез-метал гурт Обрій записав новий сингл за участі київського реп-гурту Тулим. Отож, говоримо з командою про новий трек, прокляття зміни складу, плани на новий альбом і не тільки ⚫️ Микола: "Ми фанати хіп-хопу й реп-металу 90-х. Подібні колаборації досить нетипові для смертьметалу й тим більше для України. Зі світових практик я можу згадати хіба фіт SFU i Ice-T. Тому для нас ця ідея була особливо цікавою. Ну й ми — фани творчості Тулим. Співпраця з Кулею була максимально легкою і приємною, результатом ми задоволені. " ⚫️ Василь: "Немає неактуальної музики. У кожного товару є свій покупець, тож попит завжди буде, навіть на жанри, які "експертам" здаються "неактуальними". Тут погоджуся з Миколою — просто треба робити ту музику, яка приносить задоволення учасникам гурту. І якщо це робити якісно, свій слухач обов’язково знайдеться." ⚫️ Петро: "Майбутнє однозначно є, і хороше. Люди грають, і це вже добре. Створюються нові банди, ось як ті ж Smile, Chaos! Degradatus, Pucsa, Bokasso (хоч і без живих виступів) ну й так далі. Гурти стараються видавати всілякі релізи, організовувати концерти, не дивлячись на ситуацію, яка зараз усіх вибила з колії. Я вважаю, що андеграундна сцена завжди буде, хтось із неї вирветься далі, хтось ні, хтось взагалі зникне, але вона буде, і тіпи, які хочуть лабати, будуть лабати." Повне інтерв'ю тут. #deathmetal #rap #neformatcomua

​​Рецензія на Ieschure — Cold Stars Of Eternity (2020) від Єгора Фелюста Рівненській Ліліт три роки тому встигли напророкувати багато лавр, віддати трохи менше почестей, і в очах досвідченого слухача авторка отримала величезний кредит довіри до подальшої творчості. Що ж вийшло з її крайнього EP "Cold Stars Of Eternity"? ... Мініальбом "Cold Stars Of Eternity" складається з двох частин: однойменного треку й композиції "In The Waves Of Darkness", і сказати по-правді, він куди гірше дебютника "The Shadow" (2017) у всьому — тут немає ні тієї унікальної атмосфери, за яку виконавиця полюбилася; ні сирого бурзумівского блеку; ні сукубівської атмосфери шабашу і всеосяжного, але не романтичного, темного середньовіччя; ні виділених ембієнтних пасажів.... Гадаю, музикантці варто було починати з цього EP і вже потім випускати "The Shadow". "Cold Stars Of Eternity" — це даунгрейд та деградація в порівнянні з дебютною роботою, бо елементи, які музику виділяли в першому релізі, тут виглядають зачатками, ідеєю без опрацювання. Відмінністю позитивною є те, що музика втратила в ембієнті, але надбала в думових нотах. Хоч Ieschure і позиціює свою творчість як атмоблек із приписками до сцени Каскадії, але фактично це середньотемповий блек із пронизливим, типовим для dsmb вокалом, заграванням у слабо зчитуваний мелодизм і загальне повільне полотно. ... Але, що найголовніше, на мою думку, авторка нарешті вирвалася з рамок, поставлених рецензентами, — вульгарних і супутніх цій тематиці, починаючи від сексуалізації імені та закінчуючи порівнянням з еякуляцією при прослуховуванні. ... Музика, яка спокійно перестрибувала з депресивного настрою в романтичне й чарівне, перетворилася в буденно сумну. Таємнича атмосфера шабашу, смертельних піснетанців та величезних язиків багаття, стала тінню в холодній келії з невгамовними, жирними воронами, що безперестанку стукають у вікно. Якщо цей максісингл — спроба привернути увагу до подальшого релізу, то вона відчайдушно провалилася. Повна версія тексту тут. #neformatcomua #black_metal

​​21 листопада 2013 року, в Україні розпочався Євромайдан, який згодом переріс у Революцію Гідності. Ми попросили музикантів, учасників тих подій, поділитися спогадами та порозмірковувати над впливом Євромайдану на подальший розвиток країни, музики, культури ⚫️ Антон, бас-гітарист київського гурту Rude Riot "Коли стався Майдан і почалась війна, люди нарешті почали осмислювати, де вони живуть. З'явилося якесь розуміння, самоідентифікація, що ми в Україні живемо, а не в Росії, що в нас є своя культура, своя мова. Люди почали захищати своє й переходити на українську. Гуляючи біля дому або школи, я бачу українськомовних дітей, сім'ї. Їх величезна кількість, і це дуже приємно. Шкода, звісно, що розуміння приходить із війною, тисячами смертей, трешняком, повним провалом, падінням в усіх сферах — люди тільки в такому випадку починають осмислювати щось". ⚫️ Микола Мага, вокаліст Обрій і The Symbioz "У перші післяреволюційні роки багатьом молодим українським музикантам здавалося, що вони увірвуться в індустрію, змінять правила гри, посунуть старперів. Нічого цього не сталося. Усе лишилося на своїх місцях. Нагору видерлися одиниці, загальної картини це не змінило: на радіо крутять шлак, молодь слухає русню, а андерграунд існує окремо." ⚫️ Олександр Куц, вокаліст та бас-гітарист київського гурту VOVK "Україна потрапила в шторм, але в чорних хмарах виднілося просвітлення. 2014–2015-ий. — роки національного піднесення, важкі через війну, але сповнені надії. Майдан і перші роки війни дали певну консолідацію суспільству, і це почало відображатися на соціальному житті країни. Починаючи з допомоги протестувальникам, закінчуючи військовим волонтерством. Але я кожного дня дивуюсь, яка в більшості наших співвітчизників коротка пам’ять. Мабуть, Netflix, чи HBO потрібно зняти серіал про Майдан і війну, щоби вони згадали, якою ціною ми виборювали і виборюємо справедливість." Більше коментаторів та детальніші цитати шукайте на сайті. A якщо вам хочеться поділитися власною думкою щодо тих подій, ласкаво просимо у коментарі. #neformatcomua

​​Відчувається наближення кінця року, коли кількість EP у дайджесті стає все більшою: нові мініальбоми вийшли у My Dying Bride, Refused, Fuming Mouth. Повноформатники теж достойні — один з найкращих альбомів року від Eternal Champion, бруклінці Tombs виправдовують всі очікування, ILSA карає своїм смертельним думом, супергурт Killer Be Killed, Dark Tranquility та нойз від Merzbow у Weekly Digest від Шпината. ⚡️ Eternal Champion — Ravening Iron Вони зробили це знову. Американці Eternal Champion випустили heavy metal альбом, який одразу ж стає культовим і, очевидно, потрапить в топи року багатьох прихильників металу та видань, що висвітлюють світ важкої музики. Eternal Champion — це міць, хітові треки та фірмовий звук. Музика, під яку несешся в бій. ⚡️ Fuming Mouth — Beyond The Tomb Перший EP дез металістів з Нової Англії на Nuclear Blast Records. Чутно, що музиканти стараються, щоб виправдати довіру і не розчарувати шанувальників! Чекатимемо на повноцінний альбом! ⚡️ Ilsa — Preyer На новому альбомі "Preyer", ILSA з Вашингтону, округ Колумбія, інтенсивні як ніколи. Записаний під час локдауну, реліз ввібрав страхи та невизначеності неспокійних часів і використовував їх як рушійну силу для сильного, хаотичного та руйнівного death/doom металу. ⚡️ Killer Be Killed — Reluctant Hero Макс Кавалєра, Трой Сандерс з Mastadon, Грег Пучато з The Dillinger Escape Plan та Бен Коллер з Converge за барабанами — від супергурту Killer Be Killed були високі очікування. В альбомі "Reluctant Hero" реально чуєш кожного з учасників і його внесок у створення композицій, простежується фірмовий стиль і, ох, який би фурор цей гурт викликав на літніх фестивалях… ⚡️ Tombs — Under Sullen Skies Нью-йоркці Tombs нарешті готові презентувати нам альбом "Under Sullen Skies". Крім чудового матеріалу, який виправдовує усі очікування, Tombs цього разу залучили до роботи над альбомом цілу плеяду зіркових гостей з Integrity, Six Feet Under, Black Anvil, Psycroptic, Black Crown Initiate, Ides of Gemini тощо. Дуже достойний атмосферний блек метал, як завжди, з постпанк та дум елементами. Більше релізів за посиланням. А кого у цей список додали б ви? #neformatcomua #neformatweekly