Neformat.com.ua

​​"Sanctuaires" від a noend of mine - без сумніву, дуже різноплановий та вигадливий альбом. Тож сьогодні своєму плейлисті його творець Лесь Виноградов розкриває музику, яка вплинула на звучання цього релізу. 👉🏻 ”Мій останній альбом "Sanctuaires" є присвятою моїм двадцятим. Не тим двадцятим, що оце тільки почалися, а моєму особистому десятиліттю, що недавно скінчилося. Тому альбом всотав у себе багато різної музики, яку я слухав за цей час. Та у цьому невеличкому плейлисті я хочу поділитися лише тими треками, які, на мою думку, найкраще передають атмосферу, яку я намагався схопити на Sanctuaires. Тут є трохи духовної музики (у лапках і без), багато джазових впливів, крапля авангарду і море меланхолії осіннього надвечір’я.” 🌿 Bark Psychosis — The Loom 🌿 Kayo Dot — Aura on an Asylum Wall 🌿 Dead Can Dance — The Host of Seraphim 🌿 Scott Walker — It’s Raining Today 🌿 Skepticism — The March and the Stream 🌿 Equilibrium (Mikkel Ploug, Sissel Vera Pettersen, Joachim Badenhorst) — November 🌿 Pyramids — In Perfect Stillness, I’ve Only Found Sorrow 🌿 Olivier Messiaen — L’ascension: I. Majesté du Christ demandant sa gloire à son Père (Hans-Ola Ericsson) #neformatcomua

​​Швиденько готуємо для вас підбірку великих і не дуже літніх фестивалів, а тим часом хочемо докладніше розповісти про один з них - Vibronica Festival. Ми докладно розпитали організаторів про два важливі моменти - як вони збираються дотримуватися карантинних норм за таких великих масштабів події, а ще дізналися більше про екологічні ініціативи фестивалю. Ну і про музичну частину написали, не без того) 😷 Дотримання карантинних норм: - Обмеження кількості квитків. Vibronica Festival цьогоріч планує прийняти максимум 2000 відвідувачів, але організатори зазначають, що площа проведення фестивалю складає близько 10 гектарів і розрахована на 4000 гостей відповідно до найжорстокіших обмежень. - Температура, маски та соціальна дистанція. Організатори планують перевіряти температуру відвідувачів, контролювати масковий режим у зонах скупчення людей та навіть перепланували інфраструктуру фестивалю, аби дотримуватися соціальної дистанції було простіше. - Особиста відповідальність відвідувачів. Організатори не відкидають цього моменту та обіцяють повернути гроші за квитки тим відвідувачам, які будуть вимушені покинути його через погане самопочуття. 🌿 Екологічні ініціативи: - Перероблювання відсортованого сміття. - Заміна пластикового посуду на посуд із кукурудзяного крохмалю. - Заборона відкритих вогнищ. - Висаджування дерев. ✨ Vibronica Festival 2021: яким він буде? Саме музика, а не екоініціативи чи перформанси, є ключовою частиною фестивалю. Тому цьогоріч відвідувачі вперше отримають додаткову музичну локацію Bar Stage, а за якість відтворення музики відповідатиме професійна та сучасна саунд-система Funktion-One. Сцени фестивалю у 2021-му зберуть музикантів із різних куточків світу — Німеччини, Франції, Бельгії, Південної Африканської Республіки, Італії, Шотландії, Болгарії та Польщі, а саме йдеться про Da Iguana (France), D.Ther (Belgium), Flooting Grooves (South Africa/Italy), Hypsidia (Italy), Indygo (Poland), Kliment (Bulgaria), Kusht (Scotland), Riyoon (Germany). Без локальних виконавців теж не обійдеться. На Віброніці можна буде почути Costas, Easy Beats, Frolov, Kati, Maxinaut, Ptakh, Ugentu, Wagashi Brothers та інших. (Лайн-ап ще поповнюється) 📰 Більше про фестивать тут. #neformatcomua

​​🧷 Рецензія на Demontag — Demontag (2021) від Вадима Олійникова … Давайте я напишу, чому вам не сподобається цей альбом. Уже оформлення обкладинки та назва проєкту дивним чином бентежать навіть загартованих адептів панк-культури. Що вже казати про пісні! Тут вам нічого хорошого не пообіцяють, простих рішень не запропонують. Тєлєгу про братство та вірність власному слову штовхати теж не будуть. ... Буде тільки один канон, народжений американським хардкором 80-х: скажи те, що хотів сказати за 40 секунд. Буде швидка та немелодійна музика на паршивому звуці. Усе це — умовні мінуси, а для когось, радше, плюси. У плюси ж очевидні слід записати насамперед дахозривальну енергетику альбому. Demontag s/t був записаний лайвом на студії. Лірика альбому є прикладом хорошої панк-поезії. Що ж воно таке "хороша панк-поезія"? А це коли пісня з трьох рядків розкриває проблему сучасної соціально-релігійної кризи. Щодо концептуалізму — нинішній гітарист Demontag раніше грав у дуже цікавому київському постпанк проєкті З. О. Н. Т. Загалом стиль Demontag — про те, як талановито та з повагою до традицій зіграти всім відому музику. Коли вплив Bad Brains та Minor Treat легко зчитати, але він не дратує своєю очевидністю. Наприкінці статті належить робити якийсь висновок. Альбом сподобається всім, хто любить олдскул і слухає відбитий український хардкор на кшталт Fightback — таке твердження сконає за висновок. Або: слухати всім, кому не до вподоби плюшевий панк від середнього класу — можна й так. ... Читайте повну рецензію та слухайте реліз тут. #neformatcomua #hardcorepunk

​​На цьому тижні вийшло кілька гучних альбомів – Rise Against, Red Fang, Wolf Alice. Але й в андерграунді теж все цікаво – атмосферний блек Antient Wisdom, важкий традиційний метал Starlight Ritual, важкі та екстремальні в різних проявах Seputus, Fluids Hannes Grossmann, а ще мелодійний хардкор та а капела метал. 📍 Red Fang – Arrows Чотири бородані у фланелевих сорочках, від яких пахне міксом з крафтового та дешевого пива, любителі знімати дурні кліпи, від яких просто неможливо не посміхнутися (якщо ти не монстр), одні з героїв стонер сцени початку 2010-их, Red Fang на своєму новому альбомі роблять все, що їм заманеться. Тут, звичайно, лишився той стоунер-роковий скелет, але водночас вийшло трохи цікавіше, ніж останній їхній реліз. 📍 Rise Against – Nowhere Generation До альбому "Nowhere Generation" ми підходили з цікавістю, одноіменний сингл з альбому не зачепив, але решта звучали досить яскраво. Послухавши альбом, можемо сказати, що це, мабуть, найкращий їхній реліз з часів "Appeal To Reason", але звучання гурту вже встигло стати неактуальним і слухається альбом, скоріш, ностальгічно, ніж є ковтком свіжого повітря. 📍 Starlight Ritual - Sealed In Starlight Канадці Starlight Ritual навалюють класичний важкий метал з крутими рифами, динамічною подачею та яскравим звуком. Але справжньою перлиною тут є вокал, з найпершого "Look out!" - це любов. Вокаліст Damian Ritual справді вміє співати. Мало хто може похизуватися вокальними партіями, що будуть нагадувати легендарного Ronnie James Dio, а Starlight Ritual можуть. 📍 Wolf Alice – Blue Weekend Занадто рокові для попмузики та занадто попсові для рокерів, та попри все британський гурт Wolf Alice знайшов своїх шанувальників по всьому світу завдяки різносторонньому звучанню. Тут і трохи шугейзу з гранжем, і психоделія, і панк.. І головне, все це дуже гарно загорнуто в правильний для комерційного успіху звук та влучну лірику. 💀 Читайте про інші свіжі релізи та слухайте їх тут #neformatcomua #NeformatWeekly

​​Шароварщина - що воно таке і звідки взалося? Зізнаємося, ми в редакції доволі насторожено ставимося до українських фолк-команд, адже найчастіше йдеться про доволі банальні переробки народних пісень. Можна згадати, звісно, чудові зразки імплементації народних мотивів у музику, наприклад, у тих же Sectorial, але, це, радше, приємні винятки. Тому сьогодні наш новий автор Андрій Фісунов заглибився у питання того, чому та коли взагалі склалася така ситуація з нашим фолком. А трохи згодом напишемо і про "світлу сторону" сучасного українського фолку 👖 Шароварщина — термін, що позначає псевдоукраїнську культуру низької якості. Спекулюючи українськими національними мотивами, шароварщина створює хибний образ України, спотворивши його, підмінивши суть національних ідей певними зовнішніми атрибутами, як-то козак, вареники, сало, ті самі шаровари. 🏫 Значна кількість людей стверджує, що слово "шароварщина" бере свій початок від Бориса Шарварка, радянського режисера, який дуже часто використовував спрощені національні образи та стереотипи у своїх театральних виставах, але та сама шароварщина почала з’являтись значно раніше, у кінці XIX століття в аматорському театрі. 🎼Ознаки шароварної музики: ▪️Заміна народного співу невеликим гуртом, на хор із 200 осіб, під чітким керівництвом диригента; перехід від близького для слухача звуку та незначної вібрації голосу до розлогого заспіву солістів хору. ▪️Поєднання двох видів співу — народного (дихання черевом) та академічного (грудне виконання). ▪️Наявність у виконанні гармонізації (акордовий акомпанемент до рядка чи мелодії) та голосоведення (рух голосів у багатоголосому музичному творі). ▪️Поєднання традиційних українських інструментів (ліра, цимбали, кобза) та академічних (сопілка, бандура, баян). ▪️Чітка, витончена композиція, тривалістю від трьох хвилин та більше, з наявною кульмінацією та фіналом, що непритаманно народному виконанню. ▪️Зазвичай виконуються пісні жартівливого характеру, любовні чи історичні пісні, що годяться для обробки. Обираються пісні без регіональних особливостей чи етнічних родзинок, такі найкраще годяться для видовища та акустики великого залу. 🍽 Радянський репертуар так сильно укріпився у свідомості наших людей, що повільно перейшов у інші сфери життя. Тепер шароварщину можна зустріти у сфері маркетингу, ресторації. Комерціалізація з часів незалежності не лише підтримала на плаву існування цього феномена, а і збільшила його в геометричній прогресії. Деякі виконавці, такі як Михайло Поплавський чи Ірина Федишин, і далі продовжують свої концерти з відповідною музикою, а такі відомі шоу, як той же "Квартал-95", будують на шароварщині свої сюжети. Знімаються фільми "Скажене весілля" та серіали на кшталт "Великих вуйок", де глядачам пропонують спостерігати за начебто тупими гуцулами та хохлами. Докладніше про шароварщину тут. #neformatcomua #folk

​​🛹 Рецензія на Дело Дрянь — .​.​.​Грязь Улиц Города Котов (2021) від Шпината Гурт називає себе "занозою в сучасній скейт-сцені", скейтерським панком для вечірок та спалахів гніву, і з перших же секунд альбому відповідає за свої слова. Це брудний звук, адреналін, нецензурна лайка та крик замість вокалу, який одразу нагадує Маккея часів Minor Threat та взагалі ранній хардкор панк, у якому було якраз більше панку, більше злості, більше швидкості та завжди стирчав середній палець. Не подобається? Проходь повз, бо ще й у голову дошкою дістанеш! Мені ж подобається. Це, звичайно, далеко не технічна музика, у ній немає якогось великого сакрального сенсу, немає амбіцій рок-зірки чи якогось новаторства. Однак, стаючи на дошку, ти теж не обов’язково мрієш стати Тоні Хоуком, це просто спосіб втекти від цього бруду та рутини, що тебе оточує, створити з друзями свій власний мікрокосм, де ви розумієте один одного з пів матюка. Саме тому панк та екстремальний спорт завжди йшли нога в ногу. ... Лірика Дело Дрянь місцями нагадує мені вірші/записки на полях/маніфести, які писав, мабуть, кожен неформал у підлітковому віці на ненависних уроках хімії-фізики-зарубіжної літератури (підставте той, що підходить вам). Вони про свободу, смерть, впевненість та віру в себе, про тут і зараз. ... Підсумовуючи, в 11 хвилин та 48 секунд Дело Дрянь змогли вкласти багато. Реліз одночасно й субкультурний з усіма потрібними маркерами, й особистий, і дуже одеський. Круто, що за 2020 встигли з’явитися та навіть зарелізитись нові гурти, круто, що одеська сцена завжди вірна собі. І цей альбом — це ще одна перемога над самим собою, подобається він вам чи ні. 🛹 Читайте повну рецензію та слухайте реліз тут. #neformatcomua #hardcorepunk

​​#ґаваnews 14 Перша літня птиця. Підбірка тут.

​​Пам'ятаєте наш ТОП-50 українських альбомів декади? Туди ми віднесли й альбом хмельничан Теорія Ґвалту — Три Cтріли (2011). Сьогодні докладно розповідаємо про цей колектив. 🎭 Про перший концерт: "Перший концерт відбувся 2007-го в місті Старокостянтинів Хмельницької області з електронними барабанами й диким антуражем у вигляді сосисок, примотаних до мікрофонної стійки. Усе це було досить аматорське, але жваве й із фолковими елементами. Після концерту до нас підійшов Дмитро Мацуца й виявив бажання пограти разом. Він був досвідченим і талановитим ударником, поява Дмитра дала копняка цілому гурту, щоби рухатися вперед. Концепцією нашої музики було поєднання ню-металу та українського фолку." 🏹 Про дебютник: "А от до запису "Трьох стріл" ми вже добралися зі значно чіткішим уявленням про те, чого хочемо й що можемо. Десь пішли на спрощення, десь на зміщення ролей (Сашко з беку на основний вокал, я — навпаки на беквокал і сконцентрувався на тромбоні та сопілці), зміст і форма вже остаточно вклалися у формулу ска + фолк на стріт-панковій основі. Запис усе ж був екстремальним, студія в холодному київському гаражі (Solid Sound, писав і зводив Артем xTyomkax) і що головне — писали все за один єдиний день. Атмосфера, проте, була дуже позитивна. На запис "хорів" прийшли знайомі кияни та киянки, зокрема хлопці з Rude Riot. Купа люду за роботою в обмеженому приміщенні в обмежений час — то завжди весело" 🧷 Про долю українського стріт-панку: "Стріт-панк, оi!-музика, на жаль, в Україні поки не відбулися. Гуртів мало, слухачів теж, і жоден гурт не став культовим. Про міжнародний успіх узагалі говорити не доводиться. Думаю, усе ще попереду. Мені особисто бракує українськомовних гуртів зі зрозумілими текстами, не скалькованими із закордонних гуртів. Із сучасної дотичної музики мені зайшов львівський Mauser" Більше інфи тут. #neformatcomua #neformatfamily

​​Нещодавно ми писали про українськомовний постпанк від Smurno, а сьогодні поспілкувалися з хлопцями про їхній реліз, постпанк та живі виступи. 🎤🎸Ігор Костюк: "Якщо ж розмовляти про звук, то спочатку ми грали з живими барабанами. І було почуття, що губиться частка атмосфери, якщо можна так сказати. Так, барабани — це грув і кач. Але ми не хотіли звучати "рокєшно", тому вирішили грати під драм-машину, доки це працює. Коли почали рулити звук ЕР, то вирішили, що нам підійде lo-fi звучання. Наче знайшов у гаражі стареньку касетку, увімкнув її у 2021-му, і любо стало) Проте, чи будемо ми далі робити все по лоу-фаю? Не впевнений. Бо це знову рамки." 🎸 Ігор Тесленко: "У кожного свої погляди на те, якою мовою співати. Мені здається, що через стару зашорену думку музиканти вважають, що якщо співатимеш англійською, тебе будуть слухати по всьому світі, російською — по всьому пост-СРСР. Як на мене, це взагалі неправильний підхід. А українською співаємо, бо це гарно." 🎻Андрій Сорокін: "Мені здається, грати концерт (якщо, звичайно, усе в порядку зі звуком, а в залі досить людей) — це одна з найбільших радощів у житті! До слова, наш дебютний концерт був для мене одним із кращих за всі 30 років." Повне інтерв’ю тут. #neformatcomua #postpunk

​​У новому Weekly Digest справжнє свято для шанувальників більш класичних форм металу – новий EP від легенд American power metal Cirith Ungol, NWOBHM та Motorhead в альбомі Heavy Sentence, шведська традиція важкого металу від Tyrann. А ще новий Perturbator та Portal, чорний метал в асортименті: фінський, білоруський та натхненний грою Skyrim; емоційний панк та металізований бітдаун хардкор. ⭐️ Cirith Ungol – Half Past Human Лише через рік після їхнього потужного повернення з "Forever Black" американські легенди традиційного металу Cirith Ungol представляють новий EP "Half Past Human". Більшість реюніонів, як правило, розчаровують, але Cirith Ungol доводить, що вони повернулись не заради грошей, а для того, щоб нести в маси міцний традиційний метал, який підняв їх на п’єдестал у 80-х. ⭐️ Heavy Sentence - Bang to Rights Heavy Sentence за секунду можуть зробити вас їхнім фаном. Від обкладинки, що виглядає як обкладинка якоїсь хардкор панк демки, до мелодійних гітар, вокалу, що нагадує Motorhead, потужності звучання як у класики NWOBHM та рок-н-рольної подачі. Heavy Sentence дивовижні, і вам варто зацінити це прямо зараз! ⭐️ Impaled Nazarene – Eight Headed Serpent Impaled Nazarene є втіленням фінського чорного металу, озлобленого та неполіткоректного. Подивіться самі: "Після семи років новий студійний альбом "Eight Headed Serpent" нарешті зірвався з ланцюгів у цей жалюгідний світ, повний слабаків, позерів, тих, хто підставляє іншу щоку, невігласів та нюхачів клею з їхньою культурою скасування та сигналами доброчесності. Вражаюча як 666-мегатонна ядерна бомба, Восьмиголова змія не виявляє милосердя нікому!". Ну, є й на таке шанувальники. ⭐️ Portal – Avow "Avow" - шостий повноформатний альбом загадкових та впливових сюрреалістів дез-металу з Австралії Portal. Їхній хитромудрий і незвичний звук зробив їх одним з найбільших австралійських екстремальних металевих гуртів, і це по праву. Слухаючи Portal, справді здається, що може відкритися якийсь дивний портал, і невимовний жах зможе проникнути у наш світ. ⭐️ Tyrann - Djävulens Musik Абсолютний і тотальний Svensk Heavy Metal! Шведське тріо, сформоване Тобіасом Ліндквістом (Enforcer, Terminal) та Якобом Люнгбергом (Second Sun, екс-Tribulation), разом із новим учасником Джозефом Толєм (Tribulation, ex-Enforcer), проповідує справжні важкі гімни на "Djävulens Musik", до того ж рідною мовою. Підготуйтеся, щоб відчути силу важкого металу, що мчить по ваших жилах! 💀 Читайте про інші свіжі релізи та слухайте їх тут #neformatcomua #NeformatWeekly

Ви нічого не знаєте про панк. Мага‘zine Цього разу наш експерт та дописувач Микола Мага розповідає про визначні українські панк гурти. Ловіть новий випуск його авторської програми Мага’zine, записаної спеціально для Неформату. У випуску: Stinx, Homesick, Cios, Complete Band, Дело Дрянь 👉ВІДОСІК👈 Якщо вам сподобалося, можете підписатися на Телеграм-канал Миколи @magazine85 і підтримати наш проєкт на Патреоні.

​​За два дні Raw Grip презентують довгоочікуваний мініальбом, що вийде після тривалої чотирирічної перерви у релізах. Наш рецензент Єгор Фелюст його вже послухав і трохи засмутився. А у п'ятницю і ви зможете послухати весь EP та скласти власну думку - були у Єгора надто високі очікування, або ж і справді "Kaleidoscope" не вдалося перевершити чудовий дебютник тернополян. 🦉 Ось частина рецензії на Raw Grip - Kaleidoscope (2021) від Єгора Фелюста ... Минуло 4 роки з минулого релізу і я, чесно кажучи, очікував, що вони підуть шляхом розвитку своєї грубої мелодики. Тобто їм ніяк не можна приписати тег #melodic — ні бас, ні тим більше вокал не мають до цього ніякого відношення, але щось у їхніх малюнках усе ж западає у вухо і відкладається в голові. Я розраховував, що бас-гітара вийде на передній план, забере на себе всю увагу й покаже чотирирічні мелодійні напрацювання, немов Converge впали в романтично-агресивний стан Casey, наприклад, або хоча б Have Heart. Не так сталося, як гадалося. Як мінімум, я розчарований у тривалості матеріалу — чотири роки очікування заради 6 хвилин? ... Але за що реліз потрібно й можна корити найбільше, це не малий хронометраж, а його однобоке наповнення. Складається враження, що слухаєш один трек. Я допускаю, що це концептуальне рішення для передачі ліричного сенсу. Однак, проблема в тому, що і вокал важко розібрати (для цього потрібна лірика, яка, певно, з фізичним носієм буде доступна), і композиції між собою помітно для слухача не розділені. ... На дебютнику було багато всього намішано, тому там щось та і сподобається пересічному слухачеві. "Kaleidoscope" же, як мені здається, вийшов із занадто високим порогом входження, він зайде тільки тому, хто добре знайомий із жанром матпанку, його представниками та попереднім матеріалом гурту. ... 🦉 Читайте повну рецензію тут. #neformatcomua #mathpunk

​​Продовжуємо знайомити вас з українськими лейблами, і сьогодні наші гості - одесити Suck Puck Recordz з їхнім божевільним брейккором, джанглом, габером, чіптюном і не тільки. Понад 50 релізів отакого добра, налітайте! ⭕️ Alex Tune — Rave Like Tune Spirit (2019) "Rave Like Tune Spirit" — це альбом від одеського рейвкор маестро Alex Tune, що підсумував 5 років його діяльності. До релізу увійшли 17 треків та реміксів в hardcore, ravecore, gabber, acidcore стилях. Альбом вийшов до 20-ї річниці творчої діяльності музиканта. ⭕️ goreshit — ap2 (2021) "ap2" від британського артиста goreshit. Альбом створений за допомогою вінтажних комп'ютерів Amiga та залізних синтезаторів і семплерів. До релізу увійшли треки в стилях ravecore, hardcore, speedcore, acid ⭕️ Pzg & Dubsknit — We Rob Rave 3 (2019) Це footwork rave, footwork jungle альбом від польського дуету Pzg та Dubsknit. Він є частиною серії альбомів "We rob rave", де дует семплує класичні гімни олдскульного покоління. ⭕️ Mekuso — Dłonie (2020) "Dłonie" — це breakcore, chiptune, acidcore альбом від польського продюсера Mekuso. Цей альбом — емоційна подорож думками та роздратуваннями, що накопичилися за роки, приправлена жменею проривних бенгерів. ⭕️ Prid Prod — Приехали (2018) "Приехали" — це дебютний лонгплей херсонського артиста Prid Prod. До релізу увійшли 20 треків та реміксів у стилях ghetto rave, bassline, hip-hop, phonk, hardcore тощо. Більше про лейбл тут. #neformatcomua #neformatlabels

​​Рецензія на DEDDOM — Пять шагов к инсульту (2021) від Олександра Рожно ... По суті своїй, цей альбом — це концептуальна розповідь про людину похилого віку (читай, діда), що впав у деменцію (читай, маразм) і потрапив у будинок для літніх людей, де єдиною його розвагою є перегляд упоротого мультсеріалу (читай, всратої flash-анімації "золотої епохи нульових"). У принципі, на цьому можна було б уже й поставити крапку і скіпнути цей реліз, але спробуємо все ж таки розібратися в ньому. ... На альбомі, як можна вже було здогадатись, п’ять композицій, але… загальною тривалістю майже годину. Це скільки ж можна було б прослухати за цей час звичайних грайндкорних альбомів, 3…4? ... Слухати всі ці композиції нараз, ой як тяжко! Причому музична структура цього альбому проста, але досить сумбурна. У принципі, в основі всіх треків лежить примітивний зубодробильний грайндкор, але часто з прогресивними гітарними запилами й затяжними соляками, що, до речі, серйозно натякає на те, що автор музики вправно володіє інструментами. Хоч і грає таку несерйозну музику. ... Тексти пісень такі ж абсурдні, як і музика. Тут мав бути жарт про лірику пісні "Дед доминатор" і його зв'язок із гуртом MegamasS, але його не буде, тому всі на дєдкемп, слухати, а потім читати, чи навпаки! ... Проте, усе ж таки найцікавіше в проєкті DEDDOM — це його кавери на відомі всраті відео, як із рунету ("Наталья морская піхота", "Язь", "Преисполнился", "Если бы земля была круглой" і ін.), так і з українських реалій ("Підписздець", "Сегодня в завтрашний день", "Ніхуя собі") тощо. На мою думку, "П’ять кроків до інсульту" можна серйозно слухати тільки за умови того, що ви — юний "авантграйндист" (читай, школяр), в інших випадках — у стані якогось афекту, ну або вас просто тягне на незвичні музичні експерименти, як от, наприклад, мене час від часу. 📰 Читайте повну рецензію тут. #neformatcomua #grindcore

​​Цього тижня до дайджесту через рік повертаються з новими релізами нідерландці An Autumn for Crippled Children та французький проєкт Esoctrilihum, дует NADJA, на концерт яких ми все ще чекаємо, додали пост-панку та coldwave у свій drone, Fiddlehead (учасники Have Heart та Basement) пробивають на емоції, а ще — epic doom metal, gothic heavy metal, industrial black metal, violent sludge та noise rock + punk + metal у Weekly Digest. ⭕️ An Autumn for Crippled Children — As The Morning Dawns We Close Our Eyes Передаємо вітання всім, кому здається, що в дайджестах надто часто з’являється слово "blackgaze". Тріо з Нідерландів, яке вже потрапляло до дайджесту рік тому, продовжує експериментувати зі звуком. Блеку тут щоразу менше, мелодійності альтернативного року все більше. Атмосферний рок, пост-блек, скрімо, шугейз — всі ці ярлики, звичайно, допомагають у навігації та частково описують музику An Autumn for Crippled Children, але емоції, які виникають під час прослуховування все-таки треба відчути самому. ⭕️ Esoctrilihum — Dy'th Requiem for the Serpent Telepath Цього разу музикант теж не зраджує собі та подає слухачу mystic black metal, який звучить неймовірно. Симфонічні елементи в музиці Esoctrilihum не можуть не захоплювати. Відповідно до пресрелізу, альбом розділено на чотири розділи та 12 композицій, що розповідають історію смерті, преображення та відродження Serpent Telepath — однієї з багатьох сутностей, що заповнюють психічні виміри жаху Esoctrilihum (і, очевидно, астральну проєкцію самого Asthâghul) — у крещендо замучених видінь та психічного марення. Знову ж таки, альбом понад годину за хронометражем, але це у нашому випадку тільки плюс. ⭕️ Fiddlehead — Between The Richness Fiddlehead — панк-супергурт від учасників Have Heart, Basement та інших — повертаються з другим повноформатним альбомом. Гурт було засновано у 2014, коли Patrick Flynn за власними словами був у "глибоко, глибоко, до смішного депресивному стані". Їх перший альбом був дуже тепло прийнятий шанувальниками, на другий повноформатник очікували з нетерпінням і він не розчаровує. Емоційний, потужний, ліричний та справжній. Все як ми любимо. ⭕️ Ice War — Sacred Land Канадський повільний важкий метал/епічний дум від Jo Steel, про якого ми теж згадували не так давно в контексті його гурту Aphrodite. Шанувальникам металу, який можна слухати з батєй за пляшкою хмельного напою, та всім хто хоче розбавити свій більш екстремальний плейлист чимось епічним — слухати обов'язково. ⭕️ NADJA — Luminous Rot NADJA — це активний з 2005-го дует, що створює музику, яку описують як drone, ambient doom, dreamsludge чи metalgaze. Фірмовий звук NADJA поєднує в собі атмосферність shoegaze та атмосферної електронної музики з важкістю, щільністю та гучністю металу, нойзу та індустріалу. На "Luminous Rot", однак, дует тягнеться більше до пост-панку та coldwave, ніж до металу. Все ще з нетерпінням чекаємо на їх оголошені виступи в містах України! ⭕️ Yautja — The Lurch Нешвільське тріо Yautja дебютує на Relapse Records зі своїм новим альбомом "The Lurch" у якому об’єднує метал, панк та нойз-рок у лютий гібрид, передає особисті розчарування та соціально-політичні спостереження музикантів, які є також учасниками кількох інших досить відомих та успішних музичних проєктів, включаючи Thou, Coliseum, Mutilation Rites. 💀 Читайте про інші свіжі релізи та слухайте їх тут #neformatcomua #neformatweekly

​​Знову повертаємося до рубрики 10 знакових українських гуртів. Сьогодні розповідаємо про десятьох вітчизняних представників експериментальної електроніки. Ось кого виділяє автор статті Шерман Дрозд: 🎛 Віктор Пушкар 🎛 Foa Hoka 🎛 Олександр Кохановський 🎛 ZSUF 🎛 Gutzul Magic Foundation 🎛 Андрій Кириченко 🎛 Zavoloka 🎛 Юрій Самсон 🎛 ДУбы-колДУны 🎛 Jol Tai Почитати та послухати кожного виконавця можна у повному матеріалі на сайті. #neformatcomua #electronic

​​⭕️ Рецензія на Dreadnought in the Pond — 0=1 (2021) від Єви Ніколаєвої " ... Що ж означає формула "0=1", яка і є назвою релізу команди, цей нуль, який дорівнює одному? Одному життєвому досвіду, якого вже встиг набути кожен із музикантів гурту; одному (першому) лонгплею, що виходить цього травня; одному стрижню, який ми гартуємо всередині, крізь власну подорож, мандруючи повз уявних Скіллу та Харібду, приймаючи виклики долі. Від нуля до одиниці, від "ніщо" до "щось", від невідомого до пізнаного. Якщо абстрагуватися від математики, то ми побачимо на обкладинці коло. Коло вічної історії, яка від часів створення людства лише повторюється з незначними змінами декорацій; коло подорожі всередину себе, у пошуках ключа до власної свідомості. Та ж концепція лежить і в основі "Героя з тисячею облич" Джозефа Кемпбелла, — філософсько-психологічного твору, навколо якого будується сюжет альбому "0=1". Ідея полягає в тому, що всі міфології мають багато спільного. Навіть більше: є певна моноісторія, один міфологічний контекст, у якому змінюються лише зовнішні декорації, а логіка та сюжет із незначними варіаціями, зберігаються. ... У музичному плані "0=1" звучить, як The Mars Volta, які заграли стонер і знайшли нарешті нормального вокаліста. Або як Soundgarden, якби вони грали в шістдесяті. Втім, вписати хлопців у якісь вузькі жанрові межі складно. Тут дають про себе знати різні бекграунди кожного учасника гурту. І — згадаймо тих же The Beatles: така еклектика — це найбільш вдалий ґрунт для творчості й музичних експериментів. … Усе звучить цілісно, але необов’язково слухати альбом послідовно, можна врозкид. Хлопці постійно експериментують із ритмікою, вокал переходить від чистого до розщепленого, а гітарні нойзові викрутаси створюють якусь справді шизофренічну атмосферу. Тож, якщо ви планували влаштувати сімейне прослуховування альбому, робіть це з обережністю … ⭕️ Читайте повну рецензію тут. #neformatcomua #psychedelic

​​Сьогодні слухаємо 8-бітний Lo-Fi плейлист від одеського медіахудожника Льоші Нойзера (Ereh Saw) Що увійшло до плейлисту: 👾 Oliotronix — Bird's Nest 👾 Daimon Chip — I Can Eat the Moon 👾 Kurt James Werner — sunk obelus 👾 RRayen — Black 👾 Alexander Zolotov — Example 11 Extended (Bitcrushed) 👾 havocCc — 26 👾 Starshine — nobody to fuck w/ 👾 Complex Numbers — Мы, XXII век Детальніше про кожну пісню зі свого плейлиста Льоша розповів тут. #neformatcomua #electronic

​​#ґаваnews 13 Передостання весняна птиця. Підбірка тут.

​​Рецензія на Triple Jump — Kid (2021) від Єгора Фелюста Жанр/піджанр завжди має певні кліше, властиві йому асоціації або типові музичні рішення. Іноді це грає на руку командам, але здебільшого будь-яке перегравання, м’яко кажучи, не вітається. Скільки разів намагалися перейняти стиль American Football, але ні в кого не виходило досягти того самого впізнаваного звуку. Музиканти самі все ще перебувають у пошуках синергії між собою, але, як мені здається, вони вже, так швидко, встигли нащупати той оголений нерв, який і їм допомагає провести терапію, і слухачеві перейнятися музикою. Вона так само викликає асоціації із серпневим вечором, ламповим панк-концертом на 100 осіб у тісному, задушливому приміщенні з купою знайомих людей, адже випадкових гостей на таких заходах майже не буває. Саме ламповим. Той самий тег, який одночасно і прекрасно допомагає розмежовувати гурти, і дратує через те, що ліплять його до тих, хто ніяк не відноситься до такого "звуку". Цей емо-панк про перехідні травми та втрати — пік настав, удар стався, але ще належить зіткнутися з наслідками, правильно переварити їх і не зламатися під тиском. Власне, концепція ЕР про це — людська свідомість і її трансформація ... Якщо підсумувати, може здатися, ніби Triple Jump не привнесли нічого нового та намагаються виїхати на полі мізерної конкуренції. Але, як і в будь-якому не новому жанрі, зі спадщиною потрібно вміти правильно працювати. Ніхто ніколи не буде показувати пальцем на творчість грамотно зроблену або ту, що тонко відсилає до тих чи інших колективів чи записів. Triple Jump — це лампова музика в найкращому й найменш вульгарному сенсі цього слова. Чомусь їм під силу зачепити щось всередині та одночасно витягнути назовні палітру сумної радості. Ось такий парадокс. Хоча, я, найімовірніше, фан-бой-емо-бой, що ностальгує. 📰 Читайте повну рецензію тут. #neformatcomua #emopunk