🌳Центр вивчення генеалогії "Пращур"📜

🍃 ЗА КОЖНИМ ІМʼЯМ СВОЯ ІСТОРІЯ 📜 А ми допоможемо її відкрити Цього тижня говорили про історії, яких не знайти в метриках. А сьогодні запрошуємо туди, де ці історії досліджують, збирають і перетворюють на родинну спадщину. 🔎 Що робить «Пращур»? ▪️Досліджуємо родоводи за українськими архівними документами — до 7–10 поколінь; ▪️Організовуємо поїздки до місць, де жили ваші предки; ▪️Збираємо спогади й свідчення старожилів; ▪️Оформлюємо результати в родові книги, папки та родовідні схеми. ☕ А ще в «Пращурі» можна познайомитися з командою, обговорити своє дослідження й обрати, як зберегти історію родини. 💭 ВИКЛИК НА ВИХІДНІ Уявіть, що у вас є лише 10 хв. на розмову з одним зі своїх предків. Навіть із тим, хто жив кілька століть тому. Що б ви запитали у нього насамперед? 💬 Напишіть своє запитання в коментарях. Адже іноді одна відповідь могла б розповісти про предка більше, ніж десятки документів. І може, саме пошук відповіді на це запитання колись стане початком вашого генеалогічного дослідження. #рід

📚ЧОМУ ГЕНЕАЛОГ НЕ МОЖЕ ВІДПОВІСТИ НА ВСЕ ОДНИМ КОМЕНТАРЕМ? 🔎 Усе починається з аналізу За кожним ім’ям — своя історія. Але щоб її відкрити, іноді недостатньо знайти прізвище в метриці. Спершу потрібно з’ясувати, чи збереглися потрібні документи, де їх шукати та до якого приходу належало село. Саме тому навіть просте запитання в коментарях може потребувати окремого дослідження. 📚 Де шукати метричні книги та сповідальні розписи? Такі запитання часто з’являються в наших коментарях. Але щоб відповісти, потрібно знати не лише назву населеного пункту. Важливо з’ясувати, до якого приходу належало село в певний період, які документи збереглися та в якому архіві їх шукати. 🗓️ Чому важливий рік? Після революційних змін 1917 року стара система церковної реєстрації поступово руйнувалася, а радянська система реєстрації актів цивільного стану формувалася протягом наступних років. Тому документи за 1918–1921 роки в багатьох місцевостях трапляються рідше, а частина могла не зберегтися. Водночас це загальна закономірність, а не універсальне правило: усе залежить від регіону, конфесії та конкретної установи. Іноді потрібний запис усе ж можна знайти — навіть якщо його немає у зведеному каталозі. 🗂️ З чого починати пошук? Саме для цього в «Пращурі» ми проводимо аналіз документальної бази. Це перший етап дослідження родоводу, під час якого ми з’ясовуємо: • де можуть зберігатися потрібні документи; • до якого приходу належало село; • які роки й типи записів доступні для пошуку. 💼 Вартість першого етапу дослідження — $500, $50 з яких передбачено за аналіз документальної бази.

💡На загальні запитання ми радо відповідаємо в коментарях і можемо підказати напрямок. Але вузькоспеціальні архівні питання потребують окремої роботи.

💬 А тепер поділіться досвідом, друзі! • Чи траплялося вам шукати документ, якого не було в каталозі? • Чи вдалося зрештою його знайти — і де саме? Розповідайте в коментарях! Ваша історія може стати підказкою для тих, хто лише починає власні генеалогічні пошуки 🌿 #родовід #генеалогія #пращур

🫢 А ВИ ЗНАЛИ, ЧИМ ЩЕ МОЖЕ ЗАЙМАТИСЬ ГЕНЕАЛОГ? 🔎 Сюрпризи офіційного переліку послуг Цього тижня шукаємо історії, яких не знайти в метриках. А сьогодні зазирнули туди, де теж можна натрапити на несподіване, — у КВЕДи ФОП. 📜 Чим офіційно може займатися генеалог? Виявляється, у переліку послуг за КВЕДом 96.09 є не лише те, що ви могли б очікувати! 🔎 Зачитуємо найцікавіше: • астрологічна та спіритична діяльність; • послуги ескорту; • діяльність шлюбних агентств і бюро знайомств; • перетримка та дресирування домашніх тварин; • чищення одягу в автоматах самообслуговування; • чищення взуття та інші не менш несподівані послуги. Уявляєте? Досліджуєш родовід за документами — а за тим самим КВЕДом можеш ще й взуття почистити або пару комусь знайти 😉

🍂 Щоправда, «Пращур» цим не займається — ми залишаємося у світі родинних історій!

💬 До вас, друзі: • який несподіваний фах найкраще пасував би генеалогові, якби він раптом вирішив змінити професію? #родовід #генеалогія #пращур #карєрагенеалога

✨ А ЩО, ЯК СПАДОК — ЦЕ НЕ ЛИШЕ ДОКУМЕНТИ 🧵Коси, вишивка й люди, які зберігають традиції Цього тижня, друзі, ми говоримо про історії, яких не знайти в метриках. А 17 жовтня запрошуємо доторкнутися до спадку наживо — через традиційні зачіски, культурні спільноти та вишивку. 🧵 Що на вас чекає? 16:00–17:30 — майстер-клас із заплітання традиційних зачісок від Катерини Матвійчук. 👉 Зареєструватися⁠ 18:00–19:00 — лекція Аліни Ан-Божнюк «Як створити культурну спільноту, яка закохує?». 👉 Зареєструватися⁠ 19:15–21:00 — відкриття виставки вишитих котів і подільських рушників та вільне спілкування. 📍 Де й коли? 📅 17 жовтня 📌 ПІЧ, культурний простір у середмісті Вінниці. 💛 Участь — за довільний донат на порятунок спадку. Приходьте плести коси, розглядати вишивку, знайомитися й відкривати спадок, який об’єднує нас сьогодні. Будемо раді розділити цей вечір із вами! #заплітаємоспадок #культурнаспадщина #українськітрадиції #вишивка #вінниця #ПІЧ #подіївінниці

👀 АСКЛИПІОДОТА! ВИ ТЕЖ ПЕРЕЧИТАЛИ ДВІЧІ? ☝️Імена, які не забудеш У генеалогічних дослідженнях трапляються не лише знайомі нам імена, а й такі, що змушують зупинитися й перевірити: невже справді так назвали? 😄 📜 У метричній книзі за 1882 рік знаходимо дівчинку на ім’я Асклипіодота. І це поки що одне з найнезвичніших жіночих імен, які траплялися нам у документах! А поруч на сторінці — цілком звичні для того часу Анна, Марія, Власій, Агафія, Маріанна та Євдокія. Щоправда, сьогодні й ці імена вже не всі почуєш щодня. 🏆 А тепер ваша черга, друзі!

Яке незвичне ім’я ви зустрічали серед своїх пращурів або в архівних документах? Можливо, ваша знахідка зможе позмагатися з Асклипіодотою?

Пишіть у коментарях! А якщо маєте фото метричного запису — додавайте. Докази приймаються, конкурс на найнезвичніше ім’я оголошуємо відкритим! 👀 #генеалогія #родовід #пращур #архівнізнахідки #іменанашихпредків

🌿 ЗА КОЖНИМ ІМʼЯМ — СВОЯ ІСТОРІЯ 😉 І не всі сюжети ви знайдете в метриках Чи завжди ім’я в документах — те, з яким людина народилася? І чи все, що ми знаємо про предків, відповідає дійсності? Цього тижня в «Пращурі» будуть: • незвичайні імена, • несподівані відкриття, • запитання, на які не так просто відповісти, • трохи закулісся нашої роботи, • й один професійний запасний план. А почнемо з питання, яке стосується і наших предків, і кожного з нас. 📜 А чи міг ваш предок змінити ім’я? Так! І не лише ім’я, а й прізвище та по батькові. Ба більше, це можна зробити й сьогодні. 🔎 Що дозволяє закон? В Україні з 16 років людина може самостійно змінити ім’я, прізвище та по батькові, а з 14 років — за згодою батьків або піклувальника у передбачених законом випадках. Кількість таких змін законодавством не обмежена. А під час воєнного стану звернутися можна до будь-якого відділу ДРАЦС незалежно від місця проживання. 📊 Імена, які дивують За даними Східного міжрегіонального управління Мін’юсту, за перші вісім місяців 2025 року видали 838 свідоцтв про зміну імені. Серед прикладів: ▪️ Діана стала Айзою, а Олег — Інарієм. ▪️ Іван став Арті, а Ірина — Ією. ▪️ Вадим змінив ім’я на Вадімас, а Лаура — на Ларису. ▪️ По батькові «Фаритович» змінили на «Людмилович». Схоже, люди іноді справді хочуть почати нову сторінку життя! 💡 А що з прізвищами? Їх теж можна змінювати! Один зі знайомих Віктора Долецького, який захоплювався комп’ютерними науками, замінив звичайне українське прізвище на кшталт «Мельник» на «Кластер». За результатами перевірки, він міг стати першим носієм такого прізвища в Україні. Тож уявіть здивування нащадків, які колись досліджуватимуть його історію! 😄 🌿 Що це означає для генеалогії? Наші предки теж могли змінювати імена та прізвища. Але відмінності в документах не завжди означають офіційну зміну: причиною могли бути помилки, різні варіанти написання чи мовні особливості.

☝️Тож незвичний запис — не привід відкидати документ, а привід дослідити його уважніше.

💬 А тепер ваша черга, друзі: • Чи подобаються вам власні ім’я та прізвище? • Що б ви змінили, якби мали таку можливість? • І чи траплялися у вашій родині незвичайні історії зміни імен чи прізвищ? Діліться в коментарях — можливо, саме ваша історія нас здивує! 👀 #пращур #генеалогія #історіяроду #архівнізнахідки #іменанашихпредків

📜65-РІЧНА МАМА НОВОНАРОДЖЕНОЇ 🔎Коли одна позначка змінює всю історію Цього тижня, друзі, ми перевіряли звичні уявлення й переконувалися: не все таке, як здається на перший погляд. І сьогоднішня історія — ще один доказ! 🔎 Що приховував документ? У записі про народження Вірки Кириченко матір’ю зазначена 65-річна Гапка (або Ганка). Невже народила в такому віці? Придивляємося уважніше: рік виправлено на 1913-й. Отже, матері було 50 років. Але й це не все! У графі про всиновлення є відповідна позначка, а на звороті — протокол сільської ради від 7 жовтня 1928 року. Чи всиновила вдова дівчинку? Поки що це лише припущення — потрібні додаткові документи. 🕵️ ВИКЛИК НА ВИХІДНІ Знайти документ — лише початок. Важливо ще й правильно його прочитати! Тож перегляньте родинні документи: перевірте дати, виправлення й примітки. Можливо, саме там ховається деталь, яка змінить вашу історію. 🌿 А як знайдете щось цікаве — діліться в коментарях! #родовід #генеалогія #пращур #минулеісучасність #безшаблонів

👰‍♀️А ХТО СКАЗАВ, ЩО ПРІЗВИЩЕ МАЄ БРАТИ ЖІНКА? ☝️У 1928-му було трохи інакше. Ми звикли до сценарію: одружилися — жінка взяла прізвище чоловіка. Але документи знову нагадують: звичне для нас — не завжди єдине можливе. І тут ще один цікавий нюанс. Один із сучасних аналізів показав: пари, які не мають спільного прізвища, розлучаються приблизно на 50% частіше. Але це лише статистичний зв’язок, а не доказ того, що різні прізвища призводять до розлучення. 📜 А тепер — 1928 рік У шлюбному записі з с. Порадівка — Кіріченко Степан і Шуляка Килина. Для обох перший шлюб: йому 26, їй — 20 років. А після шлюбу — найцікавіше: він став Шулякою. І вона залишилася Шулякою. До 1917 року така ситуація була вкрай нетиповою. Хіба що чоловік ішов «у прийми» — тоді міг узяти прізвище, пов’язане з родиною дружини. А тут — 1928 рік. І чоловік просто бере прізвище нареченої. 😄 Тож тепер цікаво: чи розлучилися вони після цього? Робимо ставки? А як було у вашій родині? Хто брав чиє прізвище? Чи бувало, що чоловік брав прізвище жінки? Пишіть у коментарях: яке було → яке стало.

🍂 Бо навіть у такій, здавалося б, звичній речі, як прізвище після шлюбу, історія може сказати: «А хто сказав, що має бути саме так?» 😉

#родовід #генеалогія #пращур #минулеісучасність #безшаблонів

Коли думав, що «Пращур» — це тільки Telegram… …а потім зрозумів: пращури вже всюди 👀😉 #генеалогіязгумором #пращурмем #буднігенеалога #архівнебожевілля #пращуривсюди

🌿 А ХТО СКАЗАВ, ЩО «ПРАЩУР» – ЦЕ ТІЛЬКИ TELEGRAM? 📲 У кожної соцмережі свій голос Цього тижня, друзі, ми перевіряємо звичні уявлення: а що, як усе може бути трохи інакше? Ось і «Пращур» — він теж не обмежується одним майданчиком. 📲 Нас можна знайти не лише тут Нині ми активніше ведемо YouTube, де виходять довші відео, лекції Віктора Долецького, цікаві випадки з практики та матеріали про те, як досліджувати родовід. А ще ми є в Instagram, TikTok, Facebook і Threads. І ні, ми не будемо заманювати вас обіцянками «ексклюзиву в іншій соцмережі».

🛜 Просто в кожної платформи — своя подача. Те, що виходить тут, не обов’язково з’явиться там, і навпаки. Тож обирайте той формат і майданчик, де вам зручно стежити за генеалогією. 🔎 Шукайте «Пращур» — і підписуйтеся там, де вам цікаво.

А тепер зізнавайтеся, друзі 👇 Чи знали ви, що у «Пращура» є YouTube? І де ви найчастіше нас читаєте або дивитеся? Можливо, саме час відкрити для себе «Пращур» ще й з іншого боку😉 #генеалогія #родовід #пращур #соцмережі

🔎 А ХТО СКАЗАВ, ЩО РОДОВІД ТРЕБА ДОСЛІДЖУВАТИ ЛИШЕ ОДНИМ СПОСОБОМ? 🤔 Самостійно чи з генеалогом? Якщо давно хочеться дізнатися більше про своїх предків, але незрозуміло, з чого почати і де шукати, ця зустріч — для вас. Запрошуємо на відкриту лекцію Віктора Долецького, генеалога та директора Центру вивчення генеалогії «Пращур». 📜 На реальних прикладах поговоримо: • як почати самостійний пошук; • що можна знайти онлайн, а за чим доведеться звертатися до архівів; • де найчастіше виникають труднощі; • коли варто продовжувати самостійно, а коли — звернутися до фахівця; • як відбувається професійне дослідження родоводу в «Пращурі». Розберемо різні історичні джерела й побачимо, як із документів складається історія родини. 🎟️ УЧАСТЬ БЕЗКОШТОВНА За умови попередньої реєстрації 👉 ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ НА ЛЕКЦІЮ 📅 20 жовтня 2026 | 18:30 📍 Cherdak, Вінниця, вул. Соборна, 24, ТРЦ «Sky Park» 💙 Замість оплати за участь запрошуємо підтримати збір, який проводитимемо під час події. 👉 Реєструйтеся та приходьте 20 жовтня!

🤰ДЕ ВСІ ФОТО ВАГІТНИХ ПРАЩУРОК? 🤔 Те, що колись не фотографували Цього тижня ми питаємо: «Хто сказав, що має бути саме так?» Іноді відповідь ховається не в тому, що збереглося в сімейному архіві, а в тому, чого там немає. 📷 Вагітність — за кадром Перегляньте старі родинні фото. Є світлини з весіль, свят і навіть похоронів. А от вагітних прабабусь чи бабусь — майже напевно немає. Чому? На це впливали тогочасні уявлення, забобони та правила пристойності.

🤰Те, що сьогодні здається красивим і природним приводом для фотосесії, колись могло вважатися приватним або недоречним для фотографування.

А в родині Віктора Долецького є спосіб пожартувати з цього приводу: дітям, які починають сперечатися, «хто з них із дитбудинку», він відповідає, що має фото вагітної мами з кожним із них. 💬 До вас, друзі: • А у вашій родині є фото вагітної мами чи бабусі? • І що у сімейному архіві є такого, чого сьогодні вже точно не очікуєш побачити? Іноді відсутність фото розповідає про минуле більше, ніж сама світлина. #рід

👉 А ХТО СКАЗАВ, ЩО МАЄ БУТИ САМЕ ТАК? 🤔 А що, як усе було трохи інакше? У кожного часу є свої правила: як має виглядати сім’я, хто бере чиє прізвище, що можна фотографувати й навіть хто має готувати вечерю. Ми так звикаємо до цих уявлень, що часом забуваємо: це не закони природи, а лише правила, які придумали люди. Тож цього тижня пропонуємо трохи перевірити звичне. 📜 Один запис із 1936 року змусить вас двічі перечитати рядок про шлюб. 📷 Інша історія пояснить, чому на старих світлинах майже не зустрінеш одну цілком природну для нас категорію фото. 👰‍♀️ Ще одна поставить просте питання: чиє прізвище має носити сім’я? 🔎 А один запис про народження покаже, чому навіть очевидне іноді виявляється зовсім не таким. І трохи поговоримо про сьогодення — адже змінюються не лише сімейні правила, а й способи шукати та розповідати про свою родинну історію. А почнемо з документа, якому майже 90 років. ⸻ 📜 Шлюб, якого не мало бути? 1936 рік. Запис акту про шлюб: Слободянюк Петро Васильович, 27 років, українець, вдівець. І… Гуменюк Петро Василів, 24 роки, українець, другий шлюб. Як вам таке? Можна було б одразу вирішити: ось вам і 1936-й — а тут, бачите, шлюб двох чоловіків. 😏 Але генеалогія любить псувати красиві сенсації. Найімовірніше, перед нами звичайна канцелярська помилка: замість даних нареченої повторно внесли Петра Васильовича. При цьому у Гуменюка зазначене дівоче прізвище нареченої, а її ім’я з цього фрагмента документа розібрати складно. Помилку ніхто не виправив — і вона дожила до наших часів. А ще наша колега Оксана поставила питання: «Геї, хто вам їсти варить?» 😄 Ми цього мему не знали й спочатку навіть не зрозуміли, у чому проблема. Бо для нас відповідь проста: хто хоче — той і варить. І тут є певна іронія: ми й сьогодні сперечаємося про те, «як має бути», хоча життя постійно показує, що є різні варіанти.

🍂 А в генеалогії це особливо важливо пам’ятати: знайти документ — ще не означає правильно його зрозуміти. Потрібно дивитися на деталі, контекст і перевіряти те, що здається очевидним.

👇А тепер до вас, друзі: • Якби ви побачили такий запис без додаткової перевірки — повірили б, що у 1936 році справді зареєстрували шлюб двох чоловіків? • чи траплялися вам у родинних документах помилки, які збереглися на десятиліття? #генеалогія #родовід #історіяроду #пращур #минулеісучасність #безшаблоніа

📜 КОЛИ ДОКУМЕНТІВ НЕМАЄ: 🔎 куди зникли справи про розкуркулення? Цього тижня ми побачили, як документи можуть змінити родинну історію: ▪️прізвища змінювалися, ▪️панщина виглядала не зовсім так, як у підручниках, ▪️а за звичними фактами ховалися несподівані деталі. А іноді найдивніше — те, чого в документах немає. 🔎 Чому справ про розкуркулення так мало? Репресії НКВС документували системно, тому такі справи збереглися. Розкуркулення ж відбувалося на місцевому рівні й фіксувалось гірше. Тож документів про те, кого, коли і чого позбавили часто немає. 📂 Водночас є окремі фонди й картотеки — н-д., картотека розкуркулених у Держархіві Вінницької обл.

🧩 Відсутність документа не завжди означає відсутність події. У генеалогії важливо читати не лише те, що збереглося, а й помічати прогалини.

🎯 ВИКЛИК НА ВИХІДНІ: згадайте одну родинну історію й запитайте себе: «А що, якщо перевірити її документами?» Можливо, друзі, відповідь здивує вас більше, ніж сама історія. А «Пращур» допоможе шукати її. #родовід

🤔 А ВИ ВПЕВНЕНІ, ЩО ЗНАЄТЕ ПРІЗВИЩЕ СВОГО ПРЕДКА? 📜 Документи іноді змушують перевірити навіть очевидне Минуле не завжди збігається з нашими уявленнями. Іноді архів змушує поставити зовсім просте питання: а під яким прізвищем насправді шукати людину? 🔎 «Корзун» — але не Корзун У діда Віктора Долецького був друг, якого всі знали як Корзуна. Так його називали роками. Тому Віктор був переконаний, що це і є його прізвище. Навіть імені друга точно не знав — лише пам’ятав, що, здається, Іван. А вже після смерті друга з’ясувалося: Корзун — це не прізвище. Його прізвище — Немудрий. І тут стало ще цікавіше: Немудрі вже були в родовому дереві Віктора. Тобто ця людина фактично вже була знайдена в його дослідженні — просто під іншим ім’ям. 🧩 А що тоді з Корзуном? В архівних документах села Розкопане на початку ХХ століття Віктор справді зустрів прізвище Корзун. І тут можливі щонайменше дві версії: — це міг бути пришлий Корзун, від якого й пішло прізвисько; — або ж «Корзун» було прізвиськом, яке в певних документах записували замість справжнього прізвища. І без інших документів однозначно сказати, яка версія правильна, неможливо. 📖 Прізвище в документах — не завжди константа Під час генеалогічного дослідження одна й та сама людина може з’являтися під різними прізвищами або прізвиськами. Сьогодні — одне. Через кілька років — інше. А потім прізвисько зникає, повертається справжнє прізвище або з’являється нове. Саме тому, побачивши незнайоме прізвище, не варто одразу вирішувати, що це інша людина. 🧠 Що це означає для генеалога?

Іноді, щоб знайти свого предка, потрібно шукати не лише «як його звали», а й як його називали. Бо в архівах може залишитися не тільки офіційне прізвище людини, а й те ім’я, під яким її знало все село.

💬 До вас, друзі: • Чи зустрічали ви у своїй родині прізвиська, які знали краще за справжнє прізвище? #генеалогія #родовід #пращур #колидокументидивують

📜 Коли в документі він — «голова двору»… 🤔 І ти вже майже повірив, що він усе робив сам 😉 #генеалогіязгумором #пращурмем #буднігенеалога #архівнебожевілля #агамайжеповірив

👩‍🌾 А ЧИ БУЛА ПАНЩИНА В ЖІНОК? 🔎 Де в документах сховалася жіноча праця? Учора ми рахували 52 і 81 день панщини. Сьогодні дивимося на той самий документ — але питаємо: а де тут жінки? 👩‍🌾 То чи була панщина в жінок? У списку повинностей за 1768 р. із Зозова переважно чоловіки — ймовірно, голови дворів. Жінки трапляються рідко, найімовірніше, коли ставали головами господарства після смерті чоловіка. Тому важливо: повинності в списку — це повинності двору, а не однієї людини. 🧺 Але жіноча праця — у документі Поряд із панщиною бачимо й інші повинності: • сінокіс — 4 дні • шарварки (будівельні роботи) — 12 днів • мотки сукна — 2 • кури — 1 • каплуни — 2 • яйця — 6 • дерево — 4,5 Особливо цікаво: частина таких повинностей була пов’язана з домашнім господарством і жіночою працею. Тож документ показує, як обов’язки могли розподілятися всередині двору.

🔎 Знову бачимо: минуле в документах виявляється складнішим за знайомі картинки.

💬 До вас, друзі: які з цих повинностей найбільше стосувалися жінок? #рід

⛏️ ПАНЩИНА: 🤔 а чи справді все було так страшно? Цього тижня дивимося на минуле не крізь знайомі образи, а через документи. Іноді вони показують зовсім не те, що ми звикли уявляти. ⛏️ «На панщину страшну ходили…» А що, як насправді все було складніше? У «Переліку повинностей с. Зозів за 1768 р.» бачимо конкретні цифри. 🐴 Кирило Шайдай мав коня й відпрацьовував 52 дні панщини на рік. А ті, хто коня не мав, — 81 день. 💰 А Данило Шайдай узагалі міг не відробляти панщину: він платив 40 зл. чиншу — грошову плату за користування землею. А за потреби можна було відправити замість себе наймита. Тобто документ показує різні способи виконання повинностей: праця, робота з конем, гроші або наймана людина. 🔎 Чому це важливо? Бо література частіше зберігає трагічні й виняткові історії, а архіви — буденне життя. І саме воно найбільше дивує.

💡 Тож якщо хочемо зрозуміти, як насправді жили наші пращури, варто відкривати документи.

💬 А ви, друзі: • як уявляли панщину до того, як побачили такі документи? #рід

📜 КОЛИ ДОКУМЕНТИ ДИВУЮТЬ 🔎 Минуле, яке не завжди збігається з нашими уявленнями Є одна річ, яку генеалогія робить особливо добре: ламає наші готові уявлення про минуле. Здається, ми знаємо, як жили предки, як їх звали й через що вони проходили. А потім відкриваємо документ — і раптом виявляється, що все було трохи… інакше. Цього тижня перевіримо кілька таких історій. Десь нас здивує один запис про народження, десь — знайоме зі шкільних підручників слово, а десь — власне прізвище чи відсутність документів. Почнемо з людини, яку, здавалося б, усі знають. 👶 А ким був Шептицький при народженні? Андрей Шептицький — митрополит Української греко-католицької церкви. Але чи знали ви, що греко-католиком він не був при народженні? У записі про хрещення майбутній митрополит значиться як Роман Марія Олександр Шептицький. Так, саме Марія — одне з його імен. А от Андрея серед них немає. Це ім’я він отримав пізніше, коли вступив до чернецтва й обрав собі чернече ім’я. У цій традиції воно символізувало початок нового життя, присвяченого Богові. Тож людина, яку ми сьогодні знаємо як Андрея Шептицького, при хрещенні була Романом Марією Олександром і римо-католиком. 📖 Що ще розповідає документ? Запис зроблений латиною, але його вдалося розшифрувати. У ньому знаходимо й інформацію про батьків Шептицького — представників відомих шляхетських родів. Батько — Іван граф Шептицький, мати — Софія з графів Фредрів. Але є й цікава документальна проблема: метричні книги римо-католицької парафії Брухналь, де був зроблений запис, не збереглися. Чи означає це, що запис втрачено назавжди? Ні. У ЦДІАЛ України зберігається особистий фонд Андрея Шептицького — фонд 358, опис 1, справа 1. Саме там збереглися запис про його народження та свідоцтво про хрещення, видане у 1879 році, хоча народився він у 1865-му. І ось такі маленькі «нестиковки» — саме те, заради чого генеалоги люблять документи. 🔎 💙 Від документа — до благодійності Ми оформили копію цього свідоцтва й розіграли її на благодійному аукціоні. $500 пішли на створення «Саду сенсів» у Києві.

💡Це частина нашого проєкту, в межах якого ми шукаємо документальні свідчення про народження відомих українців, оформлюємо їх і передаємо на благодійні аукціони. Серед уже знайдених — Степан Бандера, Василь Стус, Андрей Шептицький. А наступний герой уже чекає свого оформлення — Іван Франко.

Документ із народження Василя Стуса також приніс $500 — кошти спрямували на відновлення вхідних дверей Софії Київської. 💬 А тепер — до вас Ми шукаємо назву для цього проєкту. Поки думаємо над варіантом «Пантеон Донат», але відчуваємо, що можна придумати щось коротше й влучніше. Як би ви назвали проєкт, де документи про народження видатних українців перетворюються на благодійні аукціони? Пишіть свої варіанти в коментарях. Можливо, саме там знайдеться наша майбутня назва👇 А протягом цього тижня будемо разом перевіряти ще кілька речей, які ми звикли вважати очевидними. Бо коли відкриваєш старий документ, ніколи не знаєш, що саме він змусить тебе переглянути. #генеалогія #родовід #пращур #історіяукраїни #колидокументидивують