Міфічні чудовиська

Цей канал своє віджив. Тут надто багато якихось людей, яких я не знаю. Та й читають цей канал, судячи з кількості лайків, може людей 50-60 з цих двохсот. А ще у мене назріла потреба особистого блогу, а не публічного каналу. "Міфічних чудовиськ" я зносити не буду, тут все ж було багато цікавого за ці роки. Просто перестану сюди писати. Якщо ви хочете читати мій приватний канал — напишіть мені, будь ласка, в особисті — @Quellerusco. Якщо ми не знайомі, але ви все одно хочете читати — теж напишіть в особисті, заодно і познайомимось )

Фейсбук сьогодні нагадав мені, що рівно 8 років тому я повернувся зі своєї першої поїздки на фронт — тоді ще в АТО. Гора вантажу на "Луні", я сиджу поверх цієї гори вантажу, і поки Фін розвозить все по гарячих позиціях — видаю коробки та мішки тим адресатам. Спілкуюсь з хлопцями на виїзному блокпосту, офігіваю від проїжджаючих мимо БМП, граюсь з приблудним цуценям Сарматом. Мимо проноситься бойова колісниця — пікап з кулеметом в кузові. "То хлопці воювати поїхали? — Та ні, то вони в село за хлібчиком". Блакитне небо, жовта пшениця, ночівля в мотельчику, ранок з кавою під яблунями. Що зараз з цим мотельчиком під Ізюмом? Мабуть, нічого хорошого. Вісім років. І чотири місяці.

Сам ролик окремо, якщо вам вломи йти у твітер

Цей ролик у мене в списку тих, що найбільш в'їбали в мозок за всі вісім років. https://twitter.com/DefenceU/status/1541678933430751232

Провідав Тарі. Вона значно краще, ніж було вчора: впізнає мене і лікарів, розмовляє. Дуже була рада тому що їй передають привіти. Дуже хоче додому. Але поки вся у пов'язках, на крапельницях, щонайменше 2-3 дні ще має бути в реанімації, там побачимо. Вже дали добро приносити домашню їжу в невеликих кількостях, не лише одними йогуртами годувати :)

Новини про Тарі. Вчора їй зробили операцію.

Сьогодні мене бісять тейки штибу "російська мова така бідна лексикою, там немає такого багатства як в українській, і звучить вона грубо". Тому що ці тейки не мають нічого спільного з реальністю, і ведуть до подальшої зневаги до інших мов в принципі. Особливо бісить чути ці тейки від людей з синдромом неофіта - тих, що до 24 лютого не дуже зважали на війну, їздили до Росії, спокійно споживали російський контент... а тут раптом зрозуміли. У російської мови є лише одна проблема, якої немає в української (ну, майже немає). Її носії з імперським мисленням. І саме це робить російську мову дуже небезпечною для нас. Бо нею нас обіцяють знищити.

...коли мені здається, що в мене нічого не виходить і взагалі я екзамен на права не здам, Габі мені каже: котику, тобі інструктор дозволив проїхатись по окружній на швидкості сто. Значить, в тебе вже непогано все виходить.

Сьогодні було десяте заняття з водіння і я прям зібрав джекпот. Заплутався у руках, забув у який бік у мене колеса повернуті, пару раз забув ввімкнути поворотник, переплутав газ з тормозом, а тормоз зі зчепленням, і нарешті заглох прямо перед пішохідним переходом і ніяк не міг стартанути. Водій тролейбуса, що їхав по зустрічці, висунувся у вікно і сказав мені: не нервуй, сонечко, в тебе все вийде. Ну, в мене все вийшло, і я наприкінці заняття таки зробив правильний, красивий розворот на перехресті. Втішає те, що це мій нормальний етап при освоєнні зовсім нової навички: різко забув все, чому навчився, розгубився, впав у ступор. Це пройде.

Поки що зачекайте із донатами для Тарі! Може, потім ще знадобиться, але наразі всього достатньо.