Україна туристична

Всім привіт! Мої друзі, а саме підрозділ БПАК, який тримає небо над Харківщиною та північними рубіжами нашої країни. Їх робота бачити й приземляти все, що _намагається атакувати з повітря наші домівки. Щоб робити це ще ефективніше, вчасно виявляти ворожі загрози нам терміново потрібен пристрій радіоелектронно розвідки «Чуйка 3.О». Цей прилад -іх «вуха» та очі. Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/A3iEVJV2Mb Номер банки: 4874100037853622 Звіт буде на сторінці: https://www.instagram.com/sooqa_ph?igsh=NWd1M2I3dXI4YTB0

Весна вже набирає обертів 🥹🏔️🌸 автор 📱 @utah_names

Таракташ або до питання «Чий Крим» Таракташ (з кримськотатарської «тарак таш» означає «кам’яний гребінь») — скельний гребінь (хребет), який знаходиться в чотирьох кілометрах на захід від Ялти. Має дуже характерну горизонтальну шаруватість, з вежоподібними структурами-скелями, уступами. Входить у склад Ай-Петринської яйли, біля її південної бровки. Насправді, Таракташ — це топонім, який поширений в Криму. Малий Таракташ — так до 1945 року називалось село Дачне біля Судака. Великий Таракташ — назва села Каменка біля Судака до 1945 года. Зверніть увагу на рік зміни назв. 18–21 травня 1944 року була здійснена депортація кримських татар з їхньої історичної батьківщини. Також є гора Таракташ, у підніжжя якої розташоване село Малий Таракташ. Таракташ – історична назва річки Судак. Судаком вона стала на початку 20 століття. Хоча і слово «Судак» має кримськотатарське тлумачення: су – “вода”, даг – “гора, ліс”. Таракташськая долина — місцевість у верхній течії річки Судак, де розташовані гора Таракташ та село Дачне. Таракташская тропа — гірська тропа в Криму, яка проходить скального гребню Таракташ (який біля Ялти).

зібрано 5.2к перекинула онучці бабусі. дякую

друзі, потрібна ваша допомога. бабусю моєї подруги сьогодні евакуювали з Донецької області, Добропільский район, село Красноярське у Київ. її звати Куніцина Галина Володимирівна наразі їй дуже потрібні речі першої необхідності на перший час: — одяг/термобілизна (зріст 160) — взуття 37 розміру — ковдра — подушка якщо у вас є щось із цього і є можливість поділитися буду щиро вдячна ліки та рахунки лікарні моя подруга бере на себе. але, на жаль, ні в мене, ні в неї немає можливості одразу забезпечити все необхідне Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/2Dqxv6Jgs5 Номер банки: 4874100024255807 Приват: 5168752002544636 PayPal: tyl.ua.volunteers@gmail.com

Село Бистрик. (Ружинській селищній територіальній громаді Бердичівського району). Житомирщина.

Христос Рождається! Різдво – добра новина, яка сповіщає людство про народження нашого Спасителя, Ісуса Христа. Вифлеємська зірка, яка сходить на небі, нагадує нам, що світло народжується навіть у темряві, а любов має потужну силу, щоб змінювати історію і рятувати загублені душі. Як часто наголошує Мирослав Маринович, зло може вигравати чимало битв, але останню свою битву воно неминуче програє. І Гарантом цього є Святе Дитятко, Різдво Якого ми святкуємо. Про таїнство тихого, щирого Різдва, про добру новину, чудо, яке сотворив Бог, йдеться у коляді «В місті, в домі, в Вифлеємі», яку співає фольк-гурт «Етерія». Ця колядка записана в селі Лоєва Надвірнянського району Івано-Франківської області. Вона традиційно лунала на Святвечір у тісному родинному колі. Коляда «В місті, в домі, в Вифлеємі» належить до «сімейних» колядок, з якими не ходили колядувати по хатах, а співали вдома серед найрідніших. https://www.instagram.com/eteria.folk/

Корпусний сад — парк круглої форми в центрі Полтави, закладений 1840 року. Таку назву отримав через те, що був під опікою місцевого кадетського корпусу. У центрі є монумент, споруджений на честь трагічної для України Полтавської битви. У XIX ст. навколо парку звели адміністративні будівлі, площа стала центром життя міста.

Допомагаю з поширенням Терміновий збір на тепловізійний приціл AGM Rattler V2 TS19-256 для військовослужбовця бригади спеціального призначення, який захищає нас на Торецькому напрямку Збір для близької мені людини, тому буду особисто дуже вдячна за вашу підтримку. Це обладнання підвищить його безпеку й ефективність під час виконання бойових завдань. Загальна ціль: 50 400 грн Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/6z6H1eDs8j?fbclid=PAZnRzaAN-snFleHRuA2FlbQIxMQBzcnRjBmFwcF9pZA8xMjQwMjQ1NzQyODc0MTQAAacMafyLzDOHJAooMIOgGGM3wc4mCM2_0j4cA5BP5q9MFVeqnByM7r9P3zt-nQ_aem_iksJhwojH3o5z_wfQrEH_g Збирає моя мінібанка з команди. Відзвітую обовʼязково. Посилання на інст організатора збору: https://www.instagram.com/ellienymph?igsh=MWhubmxuNm51bm5jaA==

Краса, що дуже швидко вмирає 💔 ⠀ Рука не підіймається написати «повільно» як зазвичай прийнято в таких випадках, бо ще у 1974 р. храм був цілий. ⠀ Костел Всіх Святих знаходиться у селі Годовиця, збудований у 1751–1758 роках. Це - барокове творіння відомого архітектора Бернарда Меретина та геніального скульптора Йогана Георга Пінзеля. Інтер’єр церкви увесь вкритий ілюзіоністськими розписами авторство яких приписують художнику Олександру Ролінському. ⠀ Просто збірка геніїв! Уявляєте, якиииим цей костел був у кращі свої роки? Як грали ті кольори та форми! Це щось нереальне 💫 ⠀ Фото інтер’єру не передають всієї краси розпису, то треба бачити на власні очі, тож щиро раджу відчути цю ілюзію, що створив художник, поки то все остаточно не зникло через відсутність даху. 📱 @klio.eterna

Всім привіт, не буду накидувати багато слів, що війна йде і наближається все ближче, бо все це видно і так. Проводжу збір для підрозділу мого друга дитинства, який захищає нас у складі 17 ОМВБр на Сумському напрямку (так, саме на тому де нечисть останні місяці потроху забирає прикордонні села. Машини ремонтуються власними руками в штучно створених ямах, для максимальної економії коштів і часу. Прикріпляю декілька фото для розуміння. На даний момент є потреба закрити 100 тисяч гривень на поточні ремонти автівок. За топ донат вигадаємо вам якийсь гарний незабутній ніштячок. Велике прохання підтримати збір і зробити репост. 🎯Ціль: 100 000.00 ₴ 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/2VYxEV1fHD 💳Номер картки банки 4441 1111 2714 3976 USDT TRC20 TJYyk6wygMcJ7Ceg1rGYZp5eZJUxybCXyq

поспамлю вам тут… бо це кабзда як же ж воно все гарно….

Так, знову тут. Яремче.

"Всі мої сини" Артур Міллер Режисер - постановник: Рудольф Дзірук Соціально-психологічна драма з елементами трагедії  Тривалість: до 2-х год.  (без антракту) Основна сцена: вул. Ярославів Вал, 40 (головний корпус Університету У центрі сюжету — звичайна американська родина, яка намагається жити мирним життям після Другої світової війни. Та за фасадом благополуччя приховується правда, що здатна зруйнувати не лише сімейні стосунки, а й саме уявлення про честь, відповідальність та любов. «Всі мої сини» Артура Міллера — це напружена драма про совість та ціну мовчання. Історія вибору, який ми робимо, бо ми прості люди відповідальні за Всесвіт. 21.10/17:00 - премʼєра https://ticketsbox.com/checkout/ba9ebeec5a7d4b994ff286f0736dad8e7005759f/ 28.10/17:00 - премʼєра https://ticketsbox.com/checkout/881a14ed071d200b76f5952bb8886723962fbf71/ на правах реклами

Свірзький замок є одним з найромантичніших середньовічних замків України, збудований у XV столітті. ⠀ На перший погляд він виглядає як затишний невеликий палац, оточений водоймою і з мальовничими краєвидами. Але колись цей романтичний на вигляд замок витримав дві облоги турків, рятуючи велику частину місцевого населення. ⠀ Замок належав шляхетському роду Свірзьких, однак свого сучасного вигляду він набув у XVII столітті, коли перейшов у власність графа Цетнера. ⠀ Після майже півстолітнього закриття, зараз замок відкритий для відвідувачів. Кожен може прогулятися його старовинними приміщеннями, насолодитися красою внутрішнього двору та навколишньою природою. ⠀ 📍с. Свірж, Львівська обл. Фото взято з 📱 trail.shutter

Річка Гнилоп'ять, с.Бистрик. Бердичів. Житомирщина.

1900-1905-ті роки. Вид на Луцький замок на Волині. Джерело: MNK.

Загальна ціль 425к https://www.instagram.com/nana.volunteerr.ua https://send.monobank.ua/jar/2gChAHpNvX

От люблю я, коли вдається поєднати текст (зокрема репортерський) з влучною ілюстрацією. Це робить «занурення» в час і місце повнішим, глибшим, з відчуттям атмосфери. Чеський письменник, журналіст Станіслав Костка Нейман у 1933 році мандрував Закарпатям. Свої враження від подорожей по Підкарпатській Русі описав у книжці «Чехословацький шлях. Щоденник подорожі Республікою з 28 квітня по 28 жовтня 1933 року». Це фото – листівка 1930-х років з мого архіву, із зображенням частини села Майдан з хатами євреїв. А так згаданий мандрівник описав короткий візит у це село, що на Міжгірщині (колись Воловській, а нині Міжгірській Верховині). Звісно, це суб’єктивний текст, до якого можна придиратися, але, думаю, заслуговує на увагу: «28 липня, вечір. Учора після шостої години ранку ми вирушили дорогою, яка з Волової веде на північ – на Сойми й Майдан, а потім на північний схід – на Верхню Бистру й Торун. Це добра дорога, що нею їздить той убогий поштовий автобус. Ми, однак, ішли пішки, бо я хотів трохи глибше пізнати цей верховинський край з його русинсько-єврейськими та єврейсько-русинськими громадами. Уздовж річки Ріки та її кам’янистих русел, між невисокими горами над дрібними полями, луками, пасовищами й бідними хатами, це була дорога досить непримітна; на луках, які вже поволі косили, літня флора не давала нічого нового, полохливий русинський люд, пригнічений бідністю, в чиєму строї тут переважає поблякла біла або біла й чорна барва, вже не справляє враження квітників і не приковує погляду, як люд у краях гуцульських. Діти в самих сорочках, замурзані, своїм тілом і виразом здебільшого свідчать про велику нужду, тут також серед Бойків мало привабливих людей. У цьому відношенні євреї мають справи значно краще, і серед їхніх дітей знайдеш гарні типи – чисто, хоч здебільшого бідно вбрані. У Майдані, де перевага євреїв здається перехожому повною, хоча їх тут, кажуть, лише 30%, ми фотографували державну школу, що займає половину дерев’яної хати, в другій половині якої Натан Фікслер має торгівлю худобою. Майдан у долині потоку Голятинки, – бідне, вивітрене, сіре дерев’яне гніздо, верховинське типове й сумне. Після тих 11 км з Волової ми посиділи пів години в порожній кімнаті єврейського заїзду за склянкою пляшкового пива. День уже ставав спекотним». Про тревел-блогера 1930-х – Станіслава Костку Неймана – читайте у моїй статті. ➡️Стаття ⬅️ Пост з 📱 Mykhailo Markovych