Славянский Языческий Фундаментализм (СЯФ)

Находясь на службе у литовского князя Ольгерда, Антоний и Иоанн старались скрыть от него свою принадлежность к христианству, но не могли достигнуть этого, потому что они слишком заметно отличались от язычников своими христианскими обычаями и поступками. Так, они не желали, подобно другим, ни стричь волос на голове и бороде так, как стригли язычники, ни есть по постным дням скоромной пищи; не исполняли они и других нечестивых обычаев, противных христианству. И когда однажды князь спросил их, почему они не следуют древним литовским обычаям, святые безбоязненно исповедали себя христианами. Жития святых по изложению свт. Димитрия Ростовского

Останнє народне березневе свято – це теплого Олексія, чоловіка Божого (30. III. н, ст.). Колись, ще за поганських часів, припадало на той час, може, свято якогось опікуна бджіл, який певно був в давній Україні, бо ж бджільництво було тоді попри хліборобства другим головним зайняттям селян. Виводимо це з того, що теплого Олекси святкують пасічники по всій Україні. Якщо в той день справді тепло, виносять вулики вже зовсім із шпихлірів на двір, а як ще холоднувато, то бодай 2–3 вулики винесуть на весняне сонце “погрітися". Невідомий автор Стаття “Весна йде” опублікована в газеті "Волинь" 18 березня 1943

Друге більше народне свято в березні припадає на час весняного зрівнання дня з ніччю. Це сорок мучеників (22. III.н;ст.). Тоді, кажуть, 40 жайворонків вилітає з вирію, а сорока приносить 40 патичків, робить із них гніздо й кладе туди яйця. На Наддніпрянщині печуть жайворонків із пшеничного тіста – це, мабуть, колишня, ще поганська жертва весні, – і до одного із них дають гріш; кому він дістанеться, той щасливий. Невідомий автор Стаття “Весна йде” опублікована в газеті "Волинь" 18 березня 1943

На Наддніпрянщині рахують першу весну щойно від Явдохи (14.III н.с). Є це спомини з тих давніх літ, коли в Україні новий рік зачинався ще від березня. Першим віщуном весни є там степове звірятко бабак, невеликий гризун, що вже вигибає. Він на Явдохи проснеться до схід сонця, вийде з нори, свисне тричі й знову ляже на другий бік. Невідомий автор Стаття “Весна йде” опублікована в газеті "Волинь" 18 березня 1943

А вы знали, что эта цитата, которую часто повторяют язычники, принадлежит еврею? Её используют для оправдания переписывания традиций. Обычно как то так: Вы хотите вернуться к племенным обществам с мифами вместо науки? Но традиция — это передача огня… Вы поняли. Язычество это религия и требует древнего догматичного мировоззрения несовместимого с современностью (наука, философия, атеизм и тд). Но средний неофит читает звучную цитатку в интернете и начинает жить по ней.

​​Окрім співу, обряд зустрічі весни передбачав розкладання на воротях двору ритуального багаття з торішньою соломи: «Як колись нашиє матирє́ пали́ли [вогонь], віходили в пе́рвий день, на вє́сну, і співали. Так ми і пошли́ по ї́хніх ступеня́х. Війшлі ми на одвір, запалили огонь, начинаєм спевать». Згадки про ритуальні вогні під час ранньовесняних обрядів зафіксовані в різних фольклорних традиціях Полісся, що навіть відбилося в локальних назвах: «гріти весну», «палити весну», «палити веснянку». В традиціях північної Житомирщини вогонь також фігурує в купальських обрядах, коли спалюють ритуальне деревце – «купайло», під час весільного обряду – на воротях у свекрухи, коли молодий повертається додому з дружиною.

Ну і я нагадаю що українці зміну пір року пояснювали суто міфологічно:

[Ушицкій уѣздъ]. Относительно борьбы зимы съ лѣтомъ народъ разсказываетъ слѣдующее: около зачатія св. Анны зима сходится съ лѣтомъ: зима хорошо одѣта, «въ трёхъ кожухахъ» (тулупахъ), а лѣто въ одной только «сорочцѣ» (рубахѣ). Они начинаютъ между собою споръ. Лѣто и говоритъ зимѣ: — Я лучше тебя, потому что отъ меня всё для жизни человѣка: хлѣбъ, овощи; у меня всѣ люди свободны и веселы, я всё кормлю, а ты только сгоняешь людей въ кучу, какъ свиней, и они тѣснятся для того только, чтобы нагрѣться. А зима говоритъ: — Если бы не я, то ты бы не паршивѣло. И такъ они спорятъ до Срѣтенія (2 февраля); послѣ сего опять расходятся. [Луцкій уѣздъ]. О борьбѣ зимы съ лѣтомъ говорятъ, что она совершается на Орѣтенѣ, но — какъ именно — разсказовъ никакихъ нѣтъ. [Литинскій уѣздъ]. Лѣто и зима представляются живыми существами: лѣто олицетворяютъ въ видѣ молодой дѣвушки, а зиму — въ видѣ старухи, съ огромными зубами и костлявыми пальцами. Дѣвушка-лѣто очень щедра и богата, а старуха-зима чрезвычайно скупа и бѣдна. Существуетъ вѣрованіе, что въ праздникъ Срѣтенія Господня личности эти встрѣчаются и ведутъ между собою такой разговоръ: Дѣвушка-лѣто спрашиваетъ старуху-зиму: — Зачѣмъ ты уходишь изъ такой-то стороны, и что ты добраго тамъ сдѣлала? — Нечего мнѣ уже быть тамъ, — отвѣчаетъ зима, — всё что было я съѣла, истощила всѣ амбары, клуни и склады, и теперь, думаю, не скоро всё это пополнится. Дѣвушка-лѣто говоритъ: — Жаль мнѣ тѣхъ людей — нужно спѣшить къ нимъ; я, сколько могу, ихъ подарю. [Харьковскій уѣздъ]. «Иде лѣто противъ зимы и несе квѣточку таку гарну; а зима несе казанокъ льоду. Лѣто только показало свою квѣточку, такъ лѣдъ той у одну минуту и розтавъ. А потому уже иде зима противъ лѣта у кожусѣ и червоныхъ чоботяхъ, у капелюсѣ и рукавицяхъ; лѣто показало квѣтку — такъ тая квѣтка въ одну минуту и обсипалась.» [Каневскій уѣздъ]. «На Стрѣтеніе зима съ лѣтомъ встрѣчается, и лѣто зиму прогоняетъ». [Винницкій уѣздъ]. Перемѣну дня и ночи объясняютъ очень просто: будто солнце прячется за гору и, прошедши подъ землею, утромъ является снова на небѣ. О перемѣнахъ временъ года извѣстно только то, что лѣто олицетворяется въ образѣ скромной дѣвушки, украшенной разными вѣжными растеніями; а зима — женщиной буйною, съ головою величиною съ бочку, а зубы какъ «выдра». Второго февраля они встрѣчаются и между ними происходитъ борьба. Если лѣто остаётся побѣдителемъ, то сейчасъ же начинается тепло; въ противномъ же случаѣ длится холодъ. (Чубинський, том 1, ст 12-13)

Олег Шупляк

^ Автор явно фанатичный христианин и недолюбливает народ с его языческими пережитками называя их "неуцтвом і неминучою на цьому рівні вульгарністю зображення і уявлення біблійних понять". Еще Булашеву не нравится "Надто вже людиноподібне уявлення Бога в українських космогонічних легендах і дитячо-наївне зображення Його" что опять же просто элементы язычества с его реальными физическими богами вместо автраамического ganz andere. Короче говоря, материал местами хороший, а вот комментарии к нему можно пролистывать.

В інших легендах, поряд з розповіддю про створення світу, наводиться розповідь і про створення янголів, злих духів і падіння Сатанаїла з неба. В цих легендах дуалістична ідея про спільну участь в акті творення доброго й лихого начал дається взнаки дещо слабше, і вони надто наближаються до апокрифів, а подекуди навіть буквально повторюють їх. Георгій Булашев Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях

Одного разу дав Бог Лукавому пучку землі і звелів, щоб він кинув цю пучку на порожнє місце. Кинув Лукавий — і з неї утворилася та земля, на якій ми тепер живемо. З тієї пучки, яку дав йому Бог, Лукавий не забув і для себе приховати трошки землі за нігті. Як тільки відійшов од нього Бог, одразу ж виколупав з-під нігтів порошинки землі і кинув їх “на простір". Та з того праху не вийшло землі, а постали з нього плазуни, жаби і всі нечисті тварини, які й розлізлись всією землею. Лукавий як заплаче — аз його сліз постали болота, трясовина, де тепер чорти збираються для нарад. Тоді Лукавий подививсь-подививсь на свою роботу, плюнув та й каже: “Кину я творити світ, а то як почну сам щось творити, то вийде ще гірше, ніж тепер!" Георгій Булашев Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях

Показався і Святослав, що приплив на ріці на скіфському човні; він сидів на веслах і веслував разом із наближеними, нічим не відрізняючись від них. Ось якою була його (князя Святослава) зовнішність: середнього зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і ясно-синіми очима, ніс короткий, борода оголена мало волосся, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся — ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак виглядав він похмурим і диким. В одне вухо його була вдіта золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами. Одежа його була біла і відрізнялася від одежі його наближених тільки чистотою. Сидячи в човні на лавці для веслярів, він поговорив трохи з імператором про умови миру і поїхав. Так закінчилася війна ромеїв зі скіфами. Лев Діакон

Собрался народ, решили узнать гаданием волю богов о жертвоприношении. Кладут копье, конь ступает [через него] и волею божьей ставит раньше ногу, почитаемую ногой жизни.. Хроника Генриха Латвийского о гадании ливов Худ. В.Зданек

#міфи «В Краине сохранилось следующее любопытное предание: в давние времена земля была пуста, ничего на ней не было — только камень. Пожалел о том бог, и послал своего петуха, да оплодит он землю. Кочет сел в пещере и снес чудесное яйцо, из которого истекло семь рек; они наводнили равнины и вскоре все кругом зазеленело, запестрело цветами и преисполнилось всяких плодов; без забот, счастливо жили в том раю люди. Высоко на небе сидел божий кочет и каждый день возглашал смертным: когда они должны пробуждаться от сна, когда трудиться и когда приступать к трапезе. Непрестанный крик петуха надоел наконец народу: «сами мы знаем, когда и что нам делать!» говорили люди и стали молить бога, чтобы освободил их от беспокойной птицы. И вот божий кочет исчез с неба, и вместе с тем нарушился прежний порядок жизни, настали болезни и насилия. Безумие овладело людьми, они пошли к чудесному яйцу и стали бросать в него каменьями: «gromom se razbilo i toliko wode iz njega udarilo, da naskorom sav čovječji rod pogine. Raj se napuni vodom, te biaše jedno veliko jezero»». [Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу. Том 1. Москва, 1865. Стр. 531]

Родноверие—жертва советского образования Хотя имидж родноверия в РФ активно очерняли СМИ, главная причина по которой родновер и долбослав стали синонимами в том что средний представитель этой религии получил заветное "лучшее в мире советское образование". Этот пропагандистский мем идеально подходит для краткого диагноза. Сегодня сложно представить насколько плохим было совковое образование, особенно гуманитарное. Ни иностранных языков, ни истории, ни логики по сути не учили. Поколения инженеров и строителей только и могли что всю жизнь батрачить на благо аппарата. Идеальный раб(очий) рождённый в ссср был наивен как дитя. Отсюда и тренды а-ля Идиократия. Тысячи шли заряжать воду от телевизора, пить мочу и вкладываться в МММ. Читать веды и вырезать руны это из той же оперы.