Славянский Языческий Фундаментализм (СЯФ)

Перед оберненням вовка чарівник вбиває в землю п’ять осикових кілків у якомусь усамітненому місці, але так, щоб два кілки були ніби передні ноги, два — задні, а п’ятий — хвіст, і скачучи вперед через усі, починаючи з заднього кілка, стає вовком. П.Шейн

В одній з українських легенд момент перевтілення виглядає так: "Як прийшла до його тая пора, що вже йому треба бігти, то він так стогне! Вийшов за клуню, устромив ножа в землю, почав розбиратися, геть розібрався, голий зостався. Потім перекинувся через той ніж да й став вовком." Анатолій Свидницький

Чому книги про язичництво пишуть атеїсти? Ніколи не помічали що майже вся література буцімто від язичників про язичників написана атеїстами? Візьмемо цю сучасну (відносно) книжку. Автор використовує термін язичництво, але якщо вчитатися то виявляється що мова тут про псевдо-традіціоналізм генона та еволи. Перший був універсолістом настільки що прийняв іслам, а другий буквально написав есе проти язичництва та просував свою квазі-традицію. От такі в Долгочуба авторитети. Він також посилається на російського псевдоязичника Нєчкасова (Askr Svarte) дві книжки якого я теж в свій час придбав про що й досі шкодую. Коли вже в язичників буде вистачати розуму та рішучості поздирати цих п’явок?

Велетні та маленькі люди Давно (от від нас так третього покоління) були такі велети, що подавав з Їлова через гору сокиру сюди — таку руку мав. То в Кохавині в костелі стоїть ще нині така нога велета — від землі аж до повали. А як ще було мало таких малих людей, от як ми, то раз вийшов орати чоловік на поле. А він надійшов, той велет, та й так узяв на пригорщі того господаря, і воли, й плуг і приносить до мами: — Дивися, мамо, — каже, — які тут хробачки риють поле! А по нас знову такі будуть маленькі люди, що сорок їх може в печі молотити. В оповідача історичне бачення не йшло далі третього коліна, тобто далі від прадідів. Їлов, Кохавин — села в Галичині. Повала — стеля.

Отже, календарна об­рядовість українців, як і інших хліборобських народів, є аграрно-магічною, пов’язаною з шануванням сонця, рослинності, предків. Безпосередній зв’язок богів і божеств із господарською діяльністю людини наочно виявляється у хліборобських приказках: "На Юрка сховається в житі курка"; "На Прокопа жита копа"; "Як прийде Ілля, то наробить в полі гнил­ля"; "Дочекався Луки: ані хліба, ні муки"; "Хто не посіяв до Богослова, той не варт доброго слова" тощо. Проте глибинну основу вказаного зв’язку розкриває саме система календарних обрядів. А.Пономарьов "Українська етнографія"

Архаїчна культура українців розвивалася в основному як землеробська. Саме це визначало усю систему їхнього світосприймання, культурних пріоритетів та соціальної організації. Землеробська сутність ментальності українців проявляється, зокрема, в їхній космогонії (тільки в україн­ців існує міф про "земне" походження людини: чоловіка Бог зліпив із землі, а жінку — з тіста), в легендах про бо­жественне походження землеробських знарядь праці, в особливо розвиненому культі хліба, в обожнюванні селянської праці (показовим може бути такий колядковий сю­жет: Бог зі святим Петром орють ниву, а Божа Матір но­сить їм їсти). А.Пономарьов "Українська етнографія"

Поруч із релігійними в Україні продовжували побутувати й народні святині.— хліб та сіль, а також земля, традиція цілування якої при виголошенні клятви бере початок від запорізького коза­цтва. А.Пономарьов "Українська етнографія" Худ. В.І. Баринова-Кулеба

Візантія в свою чергу теж мала чималу вигоду від християнизації Русі. За часи Олега та Святослава періодичні походи на Візантію були нормою й ніякими договорами не лікувалися. А от християнство з його пасивністю могло допомогти. Можна навіть сказати що агенти Візантії працювали на Володимера ще з дитинства через матір Хельгу (Ольгу). Будучі незаконнонародженою дитиную він був слабкою ланкою й ідеальним лідером для нового маріонеткового уряду.

Чому Володимер зрадив Богів? Комплекс байстрюка Ми знаємо що горезвісний князь Володимер був першим християнським правителем Русі. Також він був й першим з Рюрікідів в кого була слов’янська кров. Останній факт сформував комплекс неповноцінності що все життя мотивув до марнославної гонитви за владою. Бастард хотів доказати що він не просто син рабині-наложниці, а справжній князь. Звідси й згвалтування Рогнеди й зрада Богів адже прийняття християнства давало примазатися до напів-мертвої, але все ж таки ще статусної Візантії.

Главный недостаток былины о Добрыне и змее в том что бой происходит дважды. Думаю дело в том что в один сюжет "сшили" две легенды каждая из которых заканчивалась победой героя над змеем. Вышло что Добрыня в начале былины побеждает змея, а потом отпускает только что-бы сразится и победить снова. Важно что побеждает Добрыня нагишом, так еще и в воде (вражеской стихии). Из-за этого странно что ему с таким трудом дался второй бой в котором у Добрыни были доспехи, оружие и конь. Этот диссонанс и есть главная проблема былины.

Добрыня и змей Д.Марков

Змей и Добрыня Е.Кибрик

Ещё мозаика с этим сюжетом

Вот как изображали Беллерофонта и химеру

Переход иконографии драконов от больших и даже не всегда крылатых змей-выверн (английские wurm и worm не просто так похожи) к четвероногому образу змея-льва как мне кажется произошел из-за того что знаменитый средневековый миф о том как Георгий Победоносец убил змея скопирован с древних языческих легенд в которых тоже конечно были змеи-драконы, но в изобразительном искусстве знаменит был подвиг Беллерофонта который убил химеру верхом на Пегасе. Греческое и Римское влияния всегда были сильны в Европе, в конце концов каждая варварская монархии пыталась примазаться к римским императорам и называла своё государство третим/ четвёртым/пятым Римом. А в римской мозаике и вазописе уже был образ всадника с копьем побеждающего чудовище который отлично ложился на новую, христианскую мифологию. Вот только монстр там был по большей части львом (с элементами змеи и козла конечно же). Вот и вышли европейские драконы такими львиноподобными.

Вот пусть и хороший но противоречащий источникам фэнтезийный Горыныч. Хотел сначала написать "евроопезированый" но на самом деле Западно-Европейские драконы это тоже скорее большие змеи (Фафнир и дракон из Беовульфа например) чем такое фэнтезийное клише с четырьмя лапами, крыльями на спине и отдельных хвостом.

То что Змей-Горыныч трёхголовый это распространённое заблуждение. В источниках у него (а скорее кстати у неё, но это уже другая тема) много голов и хвостов. Горыныч куда ближе к греческой Гидре чем к обычному фэнтезийному дракону.

Несмотря на смерть Святогор всё же успевает передать Илье свою силу (пусть и не всю потому что её было бы слишком много) и меч кладенец. Думаю старый богатырь предчувствовал кончину еще до того как они с Ильёй наехали на гроб в горах. Возможно именно потому он и взял киевского богатыря в ученики.

Из всех былин мне особенно нравится Илья и Святогор. Эпический фатализм этой былины и трагический но не лишённый надежды на будущее конец отличают её от большинства историй о добром молодце который легко побеждает врагов и пирует после этого с товарищами.