Сучукрлітр 🦄

У Старого Лева до п'ятірки бестселерів трохи не дотягнув, але пртрапити в десятку, коли перед тобою Дронь, Госейні та Коллмійчук теж цілком почесно. Загалом я вважаю, цілком непогано для дебютанта в художній літературі потрапити водночас в Топ-10 Старого Лева і з іншою книжкою в Топ-5 Віхоли. Хоча тут, звичайно, треба дякувати насамперед видавцям та читачам за довіру, і я дуже сподіваюся, що читачі не будуть розчаровані. Окремо мушу відзначити Михайла Гілверса, який зі своїм дебютним епічним фентезі потрапив у Топ-5 продажів Рідбері. Не лише як бета-рідер цієї книжки, але як і друг, неймовірно тішуся цьому результату. За своїх друзів уболіваю чи не більше, ніж за себе. Оце чекаю виходу у Віваті постапоку Гора від Оксани Якупової і її ж готичного трилера. Чекаю рішень видавництв: хто ж візьме в друк трилер "Віра приходить з майбутнього" Дани Безкрай" і драму/філ гуд фікшн "Погані дівчата вміють готувати" Олени Чебаненко. І коли прописують решта, з ким взаємно рідився Ну й окремо втішений за Богдана Коломійчука, ветерана, детективи й оповідання якого дуже ціную, його Гамбіт горів, губився, ледве доїжджав до фестивалів, але таки потрапив у двійку продажів (поруч із Артуром Дронем, у першості якого я не мав сумніву). Ми не знайомі особисто, але якось я перейнявся і дуже вболівав за Богдана. Вітаю з цим Форумрм усіх, кого згаю, і кого ні, з продажами, зустрічами, можливостями, домовленостями і з тим, що книжковий ринок живий, попри всі труднощі.

Побачив оце, що готується до друку перша наукова фантастика Паланіка/Палагнюка, в січні на Заході, в травні у Лобстера українською, і тепер думаю, чи вистачить мені нахабства через українське походження назвати його представником сучукрліту 😂 Скріншот із каналу Непозбувний книгочитун

Учора виявилося, що Енн із Книжкового закапелку Енн — не Анна, а Олена 🫣 І як після цього вірити людям 😁 А якщо серйозно, це одна з тих випадкових зустрічей з приємним післясмаком, за які ми й любимо книжкові події. Чисто випадково минав стенд ВСЛ, бо поруч вихід з підвалу, де презентував іншу книжку, і краєм ока бачу, хтось тримає збірку "Коньяку для містера Черчилля". Думаю, спитати чи не треба підписати? Думаю, спитаю. А тут панянка обертається, а в неї знайоме обличчя. І отаке. Дуже тішуся знайомству.

🩷відкритки з форуму видавців '26🩷 послухала про те, як читати і розуміти (або ні) Віана, купила канонічну класику і отримала в подарунок стікер упоротого левчика, послухала про файних брюнетів від чудових жінок, накупила трохи книг (зробила вид-тву Жупанського солд аут Фолкнера), розвіртуалилась з Всеволодом із Сучукрліт та отримала автограф на свіжу книгу, подарувала книгу на фронт ❤️ на жаль, через певні форсмажорні обставини форум сьогодні для мене завершився дуже раптово, але це були неймовірні дні, чекатиму наступного року! ❤️ #події@zakapelok_ann

Захотілося зафіксувати момент, поки в Ордену Лева та Ключа на Гудрідсі 5 балів, бо навряд чи він протримається довго 🤣 Дякую, Олександро, за добрі слова, і що змогли написати ще раз після загубленого Якабу відгуку 🤗

Презентація Ордену Лева та Ключа на Форумі видавців ось - ось, 15:00, на підвальному поверсі

Ще одне обов'язкове для мене на Форумі видавців — фото з Галею Крук. Ми колись грали в одній команді "Що? Де? Коли?", і вже на той момент то для мене було щось неймовірно воу-воу-воу: вона моя улюблена поетка ще з 1998-го року, коли прочитав цей вірш (насправді 94-го, просто до мене пізно дійшов, зате збірка "Сліди на піску" у мене на полиці досі, переживши переїзди, пожежі та розпродажі):

* * * Замріяно пес задивився на злет голубів. Йому так натхненно хотілося бути крилатим. А хтось через зуби проціджував: "Це вже занадто — у літньому небі пес поміж голубів!" А він вже летів — йому швидко збувались сни. Розкошланий пес, мов повітряна кулька на нитці… А хтось там внизу вимагав валідол і гицлів: "Куди ж це годиться — псам гарні збуваються сни!" І хвіст йому маяв, і вуха стояли сторч. І вгору дивилась довірлива псяча морда. А хтось там внизу істерично кричав: "Він гордий! Він має нас в носі! І вуха у нього — сторч!!" А псові це було далеко-далеко десь. Їм, псам, що літають, ніякі закони не писані. І меншали, меншали, меншали товсті і лисі крикливі і заздрі, і ті, що далеко десь…

І все ще улюблена зараз, коли пише зовсім по-іншому:

*** - якщо я повернуся, - каже він на всі наші плани - коли ти повернешся, - вперто виправляю його, - не якщо, а коли, відчуваєш різницю? чи бувають безглуздіші розмови на Різдво, коли все, що мало б нас тримати - це віра в чудо, цього і наступного разу, кожного наступного року Боже предвічний, про якого я затягую важку колядку, знаючи, що ось тут заламаюся, а ось тут мені не вистачить духу, розуміючи, що все більше моментів, коли її нікому підхопити дай мені віри непохитної в те, що нам це буде під силу, не якщо, а коли, відчуваєш, Боже, різницю? бо що може бути дивніше, ніж слово в людському тілі, яке так легко поставити під сумнів, знищити, розіпнути, тіло, але не слово, кожного наступного року тому, Боже предвічний, я співаю крізь сльози, ніби натикаюся тілом на всіх тих, що співали її до мене, завдяки яким слова ці дійшли донині і підуть далі, хоч тіла наші минущі бо стільки було часів, коли навіть від того, хто жав пшеничку, залежала доля світу і йому не забракло віри, хіба наші часи інакші? у вузькому мерехтливому колі свічки двоє нас при вечері між тілом і словом, такі ж мерехтливі дай мені, Господи, сили, коли теж доведеться піти не якщо, а коли, відчуваєш різницю? 2023

Два обов'язкові чекіни на усіх книжкових подіях для мене. Одна точка — стенд видавництва Мрієлов, бо ветеранські бізнеси треба підтримувати завжди, а якщо ти людей знаєш особисто, то тим більше, як не купити книжку, то принаймні морально. У мене поки від них лише Ікар (про історію дисидентів), але думаю, будуть іще. У будь-якому разі, бажаю успіху. Інша — зустріч із Олегом Краюхіним біля стенду Темпори. Тут бінго, бо відчуваю спорідненість і в тому, як ми пишемо (принаймні в плані трилерів та детективів, бо в мене різний стиль у різних книжках), мені здається, ми схожі в бажанні у традиційно темному жанрі тримати хоча б трохи балансу зі світлом та надією. Ну і чисто по-людськи, здається, ми маємо однакове налаштування на взаємопідтримку, позитивне налаштування і прийняття людей такими, як є. Сьогодні почув від Олега чудову новину, що він просувається з другою книжкою, і був радий бачити на своїй презентації. Дякую всім, хто прийшов, хто вітався у залах, хто писав коментарі і меседжі, круто відчувати коло підтримки.

Жах! Поплутав 2 зал із 2 поаерхом, якщо хтось шукає мою презентацію, ходіть на 3-ій

Страшенно втішений за Михайла Гілверса: на першу ж його презентацію стільці доносять і доносять, а бажаючих сісти ще є і є. Навіть культовому письменнику Поліщуку та легендарній Дарії Піскозуб доводиться стояти в проході. Дуже вболівав, адже знаю, що першу книжку Михайло писав десять років. Ну і ще тому, що я цю книжку бета-рідив. І ще тому, що вважаю цей текст дуже крутим і класнючим. Любите фентезі? Ну то маст

Сьогодні день народження видатного львів'янина Станіслава Лема. Чоловіка, який у 1960-их передбачив інтернет, віртуальну реальність та ШІ, вплинув на спосіб мислення кількох поколінь, а ще залишив неймовірні спогади про Львів і галицьку кухню. А на світлині — початок одного з оповідань із моєї книжки "Коньяку для містера Черчилля". Сьогодні о 18:00 презентація на Форумі видавців, на 2 поверсі Львівського палацу мистецтв.

Приїхала до мене збірка "Брунатні історії", за що дуже вдячний Олегові Краюхіну. Буду ловити його завтра на Форумі видавців, щоб відалавердувати "Орденом Лева та Ключа". У нас уже гарна традиція обміну книжками, минулого року брудершафтилися моєю Фантастичною історією української кухні та Олеговим "Вітром в голові", і принаймні я точно не прогадав, бо цей динамічний львівський молодіжний трилер мені дуже припав до душі. "Брунатні історії" — збірка оповідань із осіннім вайбом. Тут чотири автори/авторки, які мені імпонують: крім Олега, також Лілія Кухарець, Галіція Мідвест та Антон Ейне. З рештою будемо знайомитися. А ще виявилося, що фізично збірка народилася у Вінниці, як і я. Тож ми трохи землякм, ще й обидвоє меланхоліки за темпераментом 🤣 Зробив ще відео розпаковки, кому цікаво, вкладу в коментарі. П. С. Копчена груша в кадрі, бо вона для мене символ осені, а ще тому, що готуватиму вінницький борщ 🤗

А оце вже топ-новина для нашого книжкового ринку. Макс Кідрук, повністю (чи майже) перевиданий. Підозрюю, що й часом переписаний, заажаючи на те, що сам Макс каже зараз про свої старі книжки...

Ну от, Євгенія Кузнецова розбила ще одне серце 🫂

Таня Єрмак. "У його голові, в її тілі". Збірка оповідань, "Віват", 2026. Чесно кажучи, взагалі не сподобалося. Не сподобалося перше оповідання. Якесь дитяче і більше маніфестарне, ніж художнє. Але я дочитав і далі... Уже друга історія просто неймовірна, затягує, змушує серце стискатися, розум колупатися в шарах змісту... Наступні тексти майже всі дуже сильні, хоча по-різному. Деякі з них - класичні новели, інші ближче до мемуарів, публіцистики. Усе дуже тонке, щемке, проникливе, видно, що більшість емоцій власне пережите, хоча деколи і вкладене в персонажів з іншими іменами. Мої улюблені — про гуртожиток і їжака, про втечу з Нью-Йорка і про ковід з Лукою. Правда, щодо третього я не об'єктивний, мій син ходив із Лукою до дитсадка, були найкращі друзі, поки не роз'їхалися світом. Якщо ви любите психологічну прозу з акцентом на емоційну складову стосунків між людьми та спроби вивчити себе, свої страхи, надії та радощі, то вам сюди. Лише будьте готові до текстів різної глибини, динаміки та художності, які перетворюють книжку трохи на американські гірки.

Файнезна новина. Ще передучора писав, мовляв "Коньяку для містера Черчилля" є лише в папері, а сьогодні випадково дізнався, що електронка теж у продажу: отутечки осьо. Тепер електронки мають усі три мої книжки. Орден лева та ключа в електронці тут Фантастична історія української кухні в електронці туйкаво

PR-менеджерка видавництва Vivat Тамара Черкасова склала перелік із семи книжок українських видавництв, які варто додати до списку читання цієї осені. Дуже приємно, що включила туди мій роман "Орден Лева та Ключа". Тішить, що регулярно бачу списки від людей з різних видавництв, які не обмежуються своїми книжками, а радять і ті, які випустили інші. Я давно адепт "смерті конкуренції" і давно-давно вчу підприємців, що інші заклади — колеги та потенційні партнери. А тим більше в цей час. Ну й окремо вдячний за себе, бо чесно кажучи, кількість відгуків на дві нові книжки значно нижча за осікування. І хоча раціонально я розумію, що ще рано робити висновки, та й сам зараз і читаю повільніше, і з відгуками часом на кілька місяців затягую... Підсвідомо воно гризе. Тож це був такий ковток свіжого повітря нині зранку. А стаття отут: https://www.ukr.net/ru/news/details/society/119419806.html

Хе, прочитав цей момент у "Дивокровцях" Катерини Корнієнко і згадався мій старий допис про Шевченка ) Дуже близький мені цей персонаж, який розповідає головній героїні про літературу. Книжку прочитав за два польоти в літаку й автобус із Шегинь до Львова. Маю чудовий післясмак. Навіть згадав дитинство, Всеволода Нестайка та Анатолія Костецького. І скільки паралельно з темою дорослішання тлрунулася авторка тем: ідентичність, повернення з війни ветеранів та інші. Така підліткова література нам потрібна ♥️

Аптур Дронь повідомив про початок передпродажу Лікарні св Пантелеймона І розповів трохи більше про книжку в себе в ФБ Дякую пані Юлі з каналу На запах книги, що звернула на це увагу