Підлітковий психолог Науменко

"Давай дружити!" (Джей Крист) #література_дітям

Уже кілька років наше життя як на маятнику: спочатку пандемія, потім карантинні обмеження, а зараз ще й війна. Усе це сильно вплинуло на дітей. Довелося забути про зустрічі з друзями, шкільне життя стало "онлайн", а довгі дні перетворилися на ігри вдома замість в парку. І це не пройшло дарма для їхньої вміння спілкуватися та взаємодіяти з іншими. Давайте поглянемо, ЩО ВІДБУЛОСЯ З НАШИМИ ДІТЬМИ: 🔺1. Вони перестали спілкуватися "наживо": без звичайних ігор і розмов з однолітками важко вчитися, як поводитися з іншими. 🔺2. Вони не так добре розуміють чужі емоції: коли всі спілкування пройшли через екран, складно бачити і відчувати, що відчувають інші. 🔺3. Вони можуть почати сумніватися в собі: самотність і тривоги впливають на впевненість і самоповагу. 🔺4. Вони втратили багато "командних" моментів: без спортивних гуртків і шкільних свят діти позбавлені моментів, коли можна зрозуміти, як важливо працювати разом. ТО ЩО Ж РОБИТИ? ✅1. Повертаймо їх у школу, як тільки це можливо, щоб вони відновили здатність спілкуватися очі в очі. ✅2. Влаштовуймо для них зустрічі і заходи: ну, хоча б день в парку або міні-олімпіаду на свіжому повітрі. ✅3. Допомагаймо їм краще розуміти свої й чужі почуття: можна розігрувати сценки, читати книжки і обговорювати емоції персонажів. ✅4. Стимулюймо їх працювати в команді: так, навіть домашнє завдання може стати проектом, який об'єднає всю родину. ✅5. Шукаймо пораду у фахівців, якщо відчуваємо, що самі не можемо впоратися. ✅6. Не забуваймо про технології: вони можуть допомогти підтримувати зв'язок зі світом, навіть коли ми не можемо виходити надовго. ✅7. Будьмо поруч з нашими дітками: розмовляємо, граємо в настільні ігри, читаємо разом - і нехай вони відчувають нашу любов і турботу. Так ми даємо нашим дітям шанс впоратися з усіма труднощами і допомагаємо їм рости щасливими і гармонійними. Тримаймося разом, і все буде добре!

Перший день літа. Міжнародний день захисту дітей. В країні третій рік війни. Діти навчаються і спілкуються он-лайн, втрачають друзів і рідних, перебувають у вимушеній еміграції. Переважна більшість підлітків постійно живе у стані невизначеності, коли відсутня можливість чіткого планування. Ми часто говоримо про мир для наших дітей, але чи готові ми створювати його щодня, крок за кроком? Чи дійсно ми вкладаємо зусилля у світ, де ідеї розвитку, співробітництва та гуманності є основою їхнього дорослішання? Захист дітей — це не тільки захист їхнього фізичного буття. Це захист їхньої душі, їхніх мрій, їхньої віри у красу і доброту світу. Коли ми виховуємо дітей у дусі любові, коли ми вчимо їх цінувати кожну людину, ми не просто захищаємо їх, ми захищаємо майбутнє усього людства. Поки писала допис – знов надривно завила сирена… Маю мрію, що діти будуть зростати у безпечному світі, де кожен їх крок буде підтриманий свідомими дорослими. (фото зроблене сьогодні – як знак надії на Перемогу, мир та добро)

"Тобі не потрібні фільтри. Як припинити шеймити себе через зовнішність" (Кейт Коллінз-Доннеллі) #література_дітям

ЩО РОБИТИ? ✅1. Спосіб перший, найпростіший Отже, ми з вами розуміємо, що переконувати дитину в тому, що її зовнішність прекрасна, марно. Але ми можемо залучитись до розумної боротьби за досягнення доброго результату. Так, неможливо без операції скоригувати форму носа. Але можна значно поліпшити фігуру за допомогою відповідних фізичних вправ. 🔹Отже, ваше завдання — відшукати досвідченого тренера і правильний тренажерний зал. Тренер повинен уміти працювати з підлітками, розуміти особливості фізіології і правильно підбирати і дозувати фізичне навантаження. 🔹Те саме стосується дієти. Не варто займатися самокатуванням. Краще знайти дієтолога, який допоможе відкоригувати дієту для дитини. До речі, було б непогано, якби ви харчувалися здоровою їжею разом з дитиною. ✅2. Спосіб другий, більш складний Найчастіше невдоволення своєю зовнішністю виникає з інших причин, ніж справді якісь серйозні фізичні вади. У першу чергу — через невпевненість підлітка в собі, його соромливість, невміння спілкуватися з оточенням, переживання будь-яких натяків на свої недоліки з боку однолітків. 🦋Що може допомогти? Поза сумнівом, підвищення загальної самооцінки підлітка, набуття нових навичок спілкування, розумна робота над собою. Що ви можете зробити? 🔹Подарувати дитині професійну фотосесію, в ході якої фотограф зуміє підкреслити достоїнства дитини. 🔹Запропонувати дитині допомогу стиліста або свою власну в створенні нових образів, підборі гардеробу. 🔹Дати дитині можливість експериментувати зі своєю зовнішністю без хірургічного втручання. 🔹Знайти хорошого майстра зачіски. Ці практичні дії будуть вам під силу і допоможуть вашій дитині. ✅3. Спосіб третій, найскладніший Не виключатимемо особливо гострі ситуації, коли жодні дієти або спорт не допомагають підліткові подолати невдоволення собою. 💥Дитина вимагає зробити їй пластику носа чи вух, грудей чи сідниць? Ви маєте розуміти, що, приймаючи рішення задовольнити її прохання, ви можете серйозно вплинути на її психіку. Лише в окремих випадках таке втручання є виправданим. Наприклад, надмірна капловухість або неправильна форма носа дійсно може погіршувати життя дитини. Але ви повинні приймати рішення, спираючись на думку дитячого психолога, який поспілкується з дитиною, а також декількох досвідчених лікарів (не лише косметологів). Чим старшим буде підліток до моменту операції, тим краще. Що ж до корекції грудей, сідниць тощо, такі операції взагалі протипоказані підліткам, тому не можна йти на поводі в дитини. ⛳️Тема ця може викликати дуже багато переживань та негативних емоцій. Якщо підліток потребує підтримки – не соромтеся і не зволікайте з допомогою.

ПІДЛІТОК НЕ ПРИЙМАЄ СВОЄ ТІЛО Розповідає мама: «У нас із чоловіком дві дочки чотирнадцяти і шістнадцяти років. Старша Даша якось спокійно проживає свій перехідний вік. А ось менша Юля дорослішає різко і гостро. Грубіянить, грубить, прогулює уроки, з усіма свариться. Але що нас найбільше бентежить, так це її ставлення до власного тіла. Їй не подобається все. Вимагає зробити їй операцію, мовляв, вуха не такі. Виснажує себе дієтами до непритомності. Почала бігати вранці. Це непогано, але бігає вона так, що жодних сил не залишається, потім півдня спить. Увесь час лає свою зовнішність. Критикує своє обличчя, фігуру. Висуває нам із чоловіком претензії, мовляв, ми дали їй не таку зовнішність. І ситуація погіршується. Юля весь час говорить про пластичні операції». 🔺Більшість підлітків невдоволені своїм тілом. А причина в тому, що в цей віковий період саме тіло зазнає настільки помітних змін, що їх неможливо ігнорувати. Підліткові може не подобатися його обличчя, тіло, або і те й інше. Ваші запевнення в тому, що дитина красива, не здобудуть належного ефекту. Адже підліток бачить відображення своєї зовнішності в дзеркалі, а ще — в очах своїх однолітків — одно­класників, друзів. Він порівнює себе з іншими, і йому здається, що все, що є в нього, погане, негарне, неправильне. Звідси виникає прагнення змінити зовнішність у будь-який спосіб. У хід ідуть і дієти, і тренування (що непогано, якщо в міру), і використання косметики дівчатками. Але підлітки також бачать у кіно і журналах фотомоделей, чиї зображення доведені до ідеалу штучно, наприклад, за допомогою фотошопу.

Сьогодні я хочу поговорити про те, як легко заблукати в лабіринтах власних очікувань і не помітити, ким насправді є наші діти поряд із нами. Ми вкладаємо в дітей серце, душу, час, іноді навіть більше, ніж можемо собі дозволити. І все для чого? Для того, щоб одного дня побачити перед собою щасливу, самостійну людину, готову зустрічати виклики світу. Але чи завжди ми даємо дітям те, що їм насправді потрібно? Чи не намагаємося ми виліпити з дитини той ідеал, який малювався в наших уявах? Знаєте, часом наше бажання зробити дитину "ідеальною" може перетворитися на проект, де кожен крок ретельно спланований, а результат має відповідати НАШИМ високим стандартам. Але діти — не глина для ліплення, їх не можна формувати як статую. Вони зі СВОЇМИ мріями та бажаннями. Коли ми намагаємося втілити свою дитину в образ, який не належить їй, ми ризикуємо згубити те найцінніше, що вона має — її істинну суть. Ми можемо не помітити в ній того маленького художника, який годинами захоплено щось малює, або тієї дитини, яка прагне танцювати, натомість того, щоб займатися спортом, який ми вже для неї обрали (це моя особиста історія із сином). Сприйняття дитини — це як відкривання подарунка, де кожен шар паперу відкриває щось нове та неповторне. І це відкриття безмежно більш цінне, ніж втілення власних мрій через дитину. Тому, давайте побачимо наших дітей — реальних, неповторних, живих — і підтримаємо їх у їхніх унікальних шляхах. А вам вдається бачити унікальність дитини за власними очікуваннями?

🔹На вебінарі про кордони та межі я говорила про стан Дорослого у батьків та ресурсний стан, який потрібен для вибудовування тих самих кордонів та меж. ❓Та де ж його брати? 📎Пропоную посилання на матеріали, які допомагають знайти відповідь на це питання. Якості достатньо хорошої мами. Тест Що потрібно дитині у стосунках із батьками Звідки береться ідеальний образ дитини у головах батьків Досить задоволена мама Прояв батьківської влади Пастка ідеальної мами Питання до себе для глибинного самоаналізу Чек-лист турботи про себе Де шукати сили втомленій мамі Турбота про себе для мами 👉Читайте, згадуйте, впроваджуйте. Нехай буде на користь!