SurSever✙

Підсумки тижня на Луганщині 27.05-02.06.2024

Їбать дід йобнувся та творить невимовне. Тисне руку якомусь московському дагестанцю з октагону. Чекаємо коли Трампєллє Пася вручить паспорт громадянина ЛГБТЛНР, а дорогий брат Апти Аронович покатає його на ладі пріорі по Луганську разом зі Стівеном Сигалом, Джефрі Монсоном та Жераром Депарад'є. Той даг щось його просить припинити війну в Палестині, за Україну даги нічого не кажуть, тільки їдуть сюди подихати. До речі у наших співробітників правоохоронних органів, які воюють у тому числі, навіть є позивні "Дагєстан"🤷‍♂

Їбать, Москва - столиця моди. Сєвєрянє, зізнавайтесь гоняли у столицю за модними турецькими шмотками та останніми трендами від Пилипа Кіркорова? Кажуть, що Сєвєр дуже був орієнтований на Москву та Підєр і можна було к місті хіміків знайти речі з півночі, типу Фінляднії чи що воно там. Тепер можна ще й гоцати з голими цицьками містом, москвічі восхітілісь😂

А дєті дє? По ставках до низу обличчям плавають?😂

‼️ Сєвєродонецьк... ⚠️no comments #з_оркоСМІ t.me/Severodonetsk_06452

01 червня 1996 року Україна, як усі зараз пишуть, остаточно позбавилась своєї ядерної зброї та засобів її доставки у вигляді ракетних шахт та радянсько-російських бомбардувальників Ту-95М та Ту-160. У середині держави точились запеклі дебати - чи варто позбавлятись такого вагомого козиря на світовій арені. Одним з прибічників збереження виступав генерал-полковник Володимир Толубко з Харкова (хто його зараз згадає?). Він доводив, що набагато дешевше утримувати ядерну зброю замість звичайних родів військ. Правда, ніякими розрахунками ніхто себе не навантажував. Також ніхто не звертав уваги на відсутність необхідних підприємств та знань, а також, найголовніше - на загрозу санкцій з боку заходу, які б голодні співгромадяни, спраглі до свободи та вживаних німецьких автомобілів з Польщі не зрозуміли б, і майдан грянув би набагато раніше. Єдине на що вартувало б міняти ту зброю - це членство у НАТО для України, але відмовившись від одного, не отримали нічого, окрім гарантій у намаганні знищити від головного ворога

🕯 У Львові сьогодні прощаються з Євгеном Ждановим, уродженцем села Садки Старобільського району. Євген народився 24 липня 1991 року. Закінчив школу у Садках. Отримав диплом Старобільського фахового коледжу ЛНАУ, а торік здобув вищу освіту у ЛНУ ім. Тараса Шевченка. Працював у торгівельній сфері. Захоплювався кулінарією. Протягом 2016-2020 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції/операції Об’єднаних сил у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи оперативного командування "Схід" Сухопутних військ ЗСУ. Після початку повномасштабного вторгнення рф повернувся до лав ЗСУ. Боронив суверенітет та територіальну цілісність держави на східному напрямку у складі 111-ї окремої бригади тероборони регіонального управління "Схід" Сил тероборони ЗСУ на посаді командира стрілецького взводу. У Євгена Жданова залишилися батьки, дружина, двоє братів, двоє сестер та багато друзів.

Загинув Почесний громадянин Сєвєродонецьку Андрій Ширшиков Ще на початку тижня йому святково вручили звання до 90-річчя міста, а вже наприкінці - отримали звістку про його загибель. Дружина Андрія - Ольга, написала у фейсбук: «Мене вбили двічі». У листопаді 2022 вона втратила брата – Андрія Жидкова, а тепер росіяни забрали і її чоловіка. У 2021 році Андрій підписав контракт резервіста зі 111-ю окремою бригадою ТрО, а від початку повномасштабного боронив Україну у складі підрозділу на різних напрямках. У складі зведеного підрозділу, Андрій висунувся працювати на позиції одного з підрозділів своєї бригади - відбивав штурм противника. В ході виконання бойового завдання, знаходячись під ворожим обстрілом та стримуючи піхоту противника, отримав поранення несумісне з життям. Загинув на Донеччині. Андрій казав, що боявся забуття. Але тепер він назавжди залишиться у пам‘яті луганчан. Щирі співчуття рідним та близьким! Це велика втрата для усієї Луганщини🙏 @memorial_ukraine

Вєртікаль хизується чи шо?

Дідо на дроті