Львівський дощ

ВІдео збиття російських дронів стає дедалі більше. Нехай щастить!

На Сихові створили пʼятиметровий БПЛА з капкейків🧁 Щоб перетворити його на справжній. Адже всі зібрані кошти із продажу «рекордних» капкейків (а їх близько 800) підуть на придбання БПЛА для підрозділу ГУР.

У вчорашній пожежі квартири в загинула телеведуча мистецьких програм Львівського телебачення, 63-річна театрознавиця Любов Янас

Спочатку пані Клементині було непросто: конкуренти ледь не відібрали у неї обладнання. Щоб зберегти у цілості коштовне майно, хоробрі робітниці «Фортуни» забарикадувалися усередині фабрики й у результаті битву за машини і верстати виграли. Ця історія не оминула одного з найбільш заможних українців — митрополита Андрія Шептицького. Зрештою митрополит на правах пайовика інвестував у справу Авдикович-Глинської близько 46 тисяч доларів. Тоді ж до назви додалося слово «Нова», а виробництво переїхало до нових зручних приміщень, наданих Шептицьким. Бізнес Клементини процвітав. На отримані гроші вона придбала найсучасніше німецьке обладнання, завдяки якому наростила виробництво з 200 кілограмів до 5 тонн на день. При цьому сировину «Фортуна Нова» використовувала виключно від українських постачальників. Однією із заповідей пані директорки було: «Не пригощай чужими солодощами, не підривай нікому здоров'я!». Тим часом її фабрика вже виробляла шоколадні цукерки, помадки, фруктове желе, морозиво, тістечка і печиво. Фірмовий магазин розташовувався у самому центрі Львова — на вулиці Руській. По-справжньому відомою «Фортуну Нову» зробила вдала маркетингова і рекламна стратегія. Над дизайном продукції працювали талановиті українські художники: Левицький, Гординський, Бутович. Майстер Бумба з карпатського Сколе робив подарункові дерев'яні коробки, які самі по собі були витворами мистецтва. Проте найяскравішим ходом «Фортуни Нової» став випуск спеціальної серії цукерок «Солодка історія України». Коробки із зображеннями князів і гетьманів – від Володимира Великого до Павла Скоропадського – багато галичан стали колекціонувати. Все це дало можливість ще більше розширити бізнес і відкрити нові магазини: два у Львові і по одному в Стриї і Дрогобичі. Пані Клементина особисто відбирала персонал, майже всі її робітниці мали середню або вищу освіту. Не забувала і про необхідну рекламу: регулярно давала замітки в українських газетах, випускала календарики, проводила презентації. У результаті солодощі фабрики «Фортуна Нова» стали купувати не лише у Галичині, а і на Волині, у Кракові, Холмі та Варшаві. Крім того, великі замовлення надходили від української діаспори у США та Канаді. Авдикович-Глинська брала активну участь у соціальному житті краю: на свято св. Миколая забезпечувала українських школярів безкоштовними солодощами, матеріально підтримувала «Спілку українок» і Жіночий конгрес українок, який проходив у Станіславі (нинішньому Івано-Франківську). Попри серйозні фінансові труднощі, спричинені скрутною економічною ситуацією в Галичині, «Фортуна Нова» вистояла завдяки вірності постійних клієнтів, які сповідали принцип «Свій до свого по своє», і завершила історію лише 1944 року, коли її націоналізувала радянська влада. Сьогодні на базі цієї фабрики випускають шоколад «Світоч». Рух «Свій до свого по своє» зародився у Галичині наприкінці XIX століття. За декілька років він майже витіснив закордонні товари з території регіону, ба більше: українські виробники стали працювати на експорт.

Климентина, вихована у дусі рівноправ’я та вільних можливостей, які на той час, скоріш, були винятком, а не правилом і для галицьких родин, отримала добру освіту, а згодом і роботу – стала викладачкою в Українському інституті для дівчат у Перемишлі. Там 18-річна Климентина й познайомилася з майбутнім чоловіком – професором української філології Орестом Авдиковичем. Він був гарною парою для дівчини з прогресивним світоглядом – інтелігент, письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч. Побравшись у серпні 1902 року, вони разом працювали на суспільне благо, допомагали українській громаді в Перемишлі. Мали спільну любов до всього українського – культури, літератури, народної творчості. І двійко чудових діток. Здавалося, ніщо не затьмарить їхнього родинного щастя ,помер її чоловік, письменник і професор гімназії у Перемишлі Орест Авдикович. Удова залишилася одна з двома малолітніми дітьми. Пенсії вона добитися не змогла, на роботу її ніхто не брав. Інша б на її місці зневірилася, але тільки не Клементина. Рішуча галичанка продала шубу і годинник покійного чоловіка, на отримані гроші купила мішок цукру і спеціальну машинку для створення кондитерських виробів і стала готувати солодощі вдома. Так розпочалася історія її майбутньої фабрики «Фортуна Нова». Минуло зовсім небагато часу, а новоявлена бізнес-леді вже мала свій магазин, приміщення для пакування товарів і наймала п'ятьох працівників. У мемуарах пані Клементина писала: «Я раділа думкою, що недавно сама журилася про шматок хліба для своїх дітей, а тепер даю працю й заробіток п'ятьом людям. У мріях бачила я сотні зайнятих працівників і гордість з приводу українського почину, адже тоді моя фабрика була однією з перших українських мануфактур у регіоні». Незабаром Авдикович-Глинській стало тісно у Перемишлі, і вона стала їздити по великих містах, щоб особисто представити солодощі «Фортуни». А 1922 року перевезла фабрику разом з усім обладнанням до Львова. Це був дуже сміливий учинок, адже у столиці Галичини вже тоді працювало сім кондитерських фабрик і 84 фірмові магазини, що торгували кондитерськими виробами.

Цукерки вже давно вважають одним із символів Львова, а туристи на згадку про місто намагаються придбати солодкі сувеніри. Та не всі знають про ту, хто 100 років тому дала величезний поштовх виробництву та популяризації цукерків. Климентина Авдикович (Січинська) – галицька бізнес-леді, фундаторка першої української фабрики цукерків у Львові, яка своєю продукцією підкреслювала національну ідентичність. Климентина Авдикович (Січинська) народилася 27 липня 1884 року у Копичинцях на Тернопіллі, в родині священника Миколи Січинського та Олени Січинської – активної діячки українського жіночого руху на Галичині. Згодом родина переїхала на нове місце служіння отця Миколи – на Косівщину. Загалом її родина була дуже цікава. Батько був одним з діячів Української націонал-демократичної партії, що відіграла велику роль у ЗУНР і згодом увійшла в Українське націонал-демократичне об’єднання (УНДО). Мама Олена Січинська була відомою діячкою українського жіночого руху в Галичині. У сім’ї народилося 11 дітей (з них троє померли при пологах). Із цих восьми дітей найбільше говорять про двох – Мирослава та Климентину. Хоча свого часу, про інших теж говорили. Мати Олена Січинська відкривала український жіночий з’їзд у Львові спільно з Басараб та іншими діячками жіночого руху. Тобто вона була дуже знаною особою. Брат Климентини Мирослав Січинський став відомим, коли, будучи студентом у Львові, здійснив атентат. На знак помсти за кривди, заподіяні українцям, він у 1908 році застрелив у Львові галицького намісника Анджея Потоцького в його робочому кабінеті. Мирослава засудили до смертної кари. Потім, щоправда, через резонанс справи смертну кару замінили на 20 років ув’язнення, а ще пізніше Мирослав і взагалі втікає із в’язниці. Звісно, така цікава, непересічна родина вплинула й на формування особистості майбутньої бізнес-леді.

130 років з дня запуску першого електричного трамвая у Львові! Сьогодні важко уявити місто Лева без цього виду транспорту! Історія львівських трамваїв бере свій початок з 1894 року, коли з Відня прибули перші 16 вагонів. 31-го травня того ж року трамваї почали регулярно їздити вуличками міста та стали невід’ємною частиною і до сьогодні! Перший маршрут починався від Головного Залізничного Вокзалу до Стрийського парку, де тоді (з 5-го червня по 10-го жовтня 1894 року) проводилась найбільша виставка Королівства Галичини під назвою «Загальна Крайова Виставка». На фото зображений раритетний екземпляр Tatra T4SU, оригінальна модифікація вагона якого була розроблена 1958 року у Чехословаччині. Всього у Львові залишилось два трамваї даної моделі (один службовий що на фото та один для екскурсій). Завтра @lvivelectrotrans проводить виставку ретротрамваїв, де кожен охочий зможе дізнаватись більше про історію Львіських трамваїв. 🚃 Автор: yura_tanchyn

Ще 75 наших людей повернулися до України з російського полону Воїни ЗСУ та Нацгвардії, прикордонники, четверо цивільних – усі вони вже на рідній землі.

Завтра у Львівській міськраді скоротять понад 200 працівників Із 1 квітня 2024 року у ЛМР працює 1689 осіб, а вже з 1 червня працюватиме 1471 особа. Згідно з новою структурою, у Львівській міській раді ліквідовали три департаменти: міської агломерації, адміністративних послуг та з управління персоналом. Також розформували управління інформаційних технологій та управління з питань поводження з відходами. Відбулися зміни й у ще кількох управліннях Львівської міської ради. Окрім цього, у міськраді ввели нову посаду – заступника міського голови з питань ветеранів і людей з інвалідністю, та спеціальне управління у справах захисників.

В ніч з 29 на 30 травня дрони СБУ уразили комплекс дального радіолокаційного виявлення "Небо-СВУ" в тимчасово окупованому Криму вартістю близько $100 млн Ця РЛС поблизу Армянську контролювала ділянку фронту у 380 км, забезпечуючи захист обʼєктів ворога на території Криму.

Зимноводівська сільрада біля Львова заборонила навчальну їзду майбутніх водіїв центральною вулицею, де пролягають маршрути розташованого в селі сервісного центру МВС. На вулиці встановили дорожні знаки «Житлова зона», які передбачають цілу низку обмежень, в тому числі не дозволяють навчальну їзду. У патрульній поліції бідкаються, що знаки встановлені без погоджень і мають бути демонтовані. Адже сервісний центр МВС у Зимній Воді біля Львова є одним із найбільш популярних за кількістю охочих отримати водійські права. Голова Зимноводівської громади Володимир Гутник каже, що дорожні знаки «Житлова зона» на вул. Львівській встановили за рішенням виконкому сільської ради, зважаючи на скарги місцевих мешканців. «Приватні фірми, які навчають їзді, замість того, щоб навчати, в першу чергу, на навчальних майданчиках, навчають своїх студентів на території нашої громади. Неможливо ні пройти, ні проїхати, тому що люди, які не вміють їздити, створюють багато перешкод для транспорту. Село перегружене, вулиці в селі є завужені. Десятки машин їдуть одна за другою по селі. Це неможливо і неприпустимо. Тому і встановили відповідні знаки», – розповів Володимир Гутник ZAXID.NET.

Львівський ТЦК

Львів 1938. Унікальний рекламний плакат друкарні Піллера-Ноймана. Пішов недавно з молотка за 2160 євро, при початковій ціні 550 євро. Афіша представляє Крайову авіаційну виставку у Львові, яка проходила з 29 травня по 29 червня 1938 р. На виставці було подано огляд використання авіації та польських авіаційних досягнень. Виставка охопила всі павільйони Східної ярмаркової площі. У рамках виставки можна було побачити І Львівський конкурс повітряних куль. Lwów 1938. Гриць Совків

Львівська міськрада виділить 400 тис.грн допомоги для ”Домівки врятованих тварин” 17 травня “Домівка врятованих тварин” повідомила про те, що розпочинає процес ліквідації центрів порятунку. Проєкт вирішили закрити через відсутність стабільного фінансування. Перед закриттям працівники обіцяли прилаштувати тварин, які перебувають в центрах порятунку, в інші заклади. А обладнання “Домівки врятованих тварин” — роздати іншим організаціям, які його потребуватимуть. Проте, після розголосу в соц.мережах, на це повідомлення відреагував перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко, пообіцявши зробити все, щоб притулок для тварин продовжив свою роботу. Пізніше, притулок “Домівка врятованих тварин” вирішив провести масштабну барахолку, на якій ній мають намір зібрати гроші, щоб розрахуватися із боргами, які має притулок. На благодійному ярмарку, який провели для підтримки центру “Домівка врятованих тварин”, вдалося зібрати понад 300 тис. грн. 🦁 Львівський дощ

Так звані Кримські узвишшя Львова. Чому «Кримські» — бо тут мікроклімат і мікроландшафт віддалено схожі на Південне узбережжя Криму. І навіть місцеві садиби мають певну схожість зі старими віллами якогось Сімеїза. Вельми файна місцина, де дорога — серпантин, причому, як співав Скрябін, «де асфальту нема» і де ділянка з будинком коштують від 10 млн гривень. Отакі у нас тут в Княжому місті цікавинки. Святослав Шеремет

Перший берлінський трамвай прибув до Львова. Загалом Берлінська транспортна компанія безкоштовно передасть Львівській громаді 12 робочих вагонів та запчастини до них.

Національна хорова капела «Дударик» запрошує на концерт «Пісні перемоги» 💙💛 🗓 Коли? 5 червня (ср), 18:30 📍 Де? Львівська національна філармонія ❗️Концерт відбудеться в рамках нового проєкту «2 МЛН НА ЗСУ»❗️ На цьому концерті «Дударик» познайомить Вас із піснями вояків України останніх п’яти століть. Козацькі, стрілецькі, повстанські, жовнірські – пісні, з якими перемагали та мріяли, тужили та жили українські герої 🫶 Виконавці: Хор хорової школи «Дударик» у супроводі естрадного оркестру капели. Керівник: Олег Ярема Диригенти: Вікторія Бей та Соломія Весоловська Захід проводиться спільно з партнерами ТОВ «Левітрейд» та «Етномайстернею» Ярини Чорної. 🎯Мета – зібрати кошти для купівлі трьох автомобілів, 40 генераторів та 20 EcoFlow на потреби армії. Давайте творити добрі справи разом! 🙌 🎫 Квитки за посиланням: https://soldout.ua/booking/1635-dudaryk-boys-choir А для тих, хто не зможе завітати на подію, але хоче підтримати збір коштів, можна зробити свій внесок за посиланням: Банка збору https://send.monobank.ua/jar/5YaEyx3e9U Будемо вдячні за Вашу підтримку!

Яким буде ЕтноЦентр львівського скансену у центрі міста На вулиці Дорошенка відкриють ЕтноЦентр Львівського музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького (Шевченківський гай). Студія дизайну та архітектури “O.M.Shumelda” презентувала візуалізацію дизайн-проєкту цього простору. Як зазначає директор музею Михайло Закопець, ЕтноЦентр виконуватиме функцію центрального представництва скансену в центрі Львова з інформацією, крамничкою та маленькою кавʼярнею. Зараз у будівлі ведуться ремонтні та реставраційні роботи. Кошти на облаштування простору залучають з продажу квитків у музей, а також долучаються партнери.