Вперше побачивши Живчика на тренінгу з так.меду восени, якщо не помиляюсь, 21-го року я одразу зрозумів, що з цим бійцем можна мати справу, і видавлювати гидоту з нашої країни.
За пару місяців до другої компані підорусні в Україні він вже долучився до лав ЗСУ, морпіх. Я ж в той час будучи ще неповнолітнім постійно готувався з запорізькою ТРО, ще до того,як ТРО стала визнаною.
Після початку вся наша двіжуха пішла на війну. Живчик на зв'язок зрештою і не вийшов - пізніше ми впізнали його на відео з полоненими захисниками Маріуполя: "Живчик живий" - спочатку подумав я радісно, а потім згадав його істинну та правильну життєву позицію, його ідейну упрямість і нарваність, тоді я почав уявляти,що з ним там роблять вороги.
Живчика, як і сотні інших захисників досі утримують в полоні - віддавати, мабуть, і не збираються, бо Живчик загроза всьому російському.
Живчик - приклад вірності нашій державі! Кожен з нас має стати Живчиком в плані вірності нашій справі, кожен нас має змушувати русню тремтіти і боятись нас завжди, навіть, після нашої гибелі.
Ko'proq ko'rsatish ...