Європейський нігілізм

І тут теж гарно.

Рекомендую до ознайомлення «Праслова» Гете – про те, з чого складається людське життя: ΔΑΙΜΩΝ, ΤΥΧΗ, ΕΡΩΣ, ΑΝΑΓΚΗ, ΕΛΠΙΣ Джорджо Агамбен у однойменному есе виводить з них формулу Пригоди – Avventure. Даймоній визначає природу особистості та глибинні мотиви поведінки людини. Випадок трапляється нам як подія-виклик, яку ми не очікуємо – але тому, що у світі все взаємозв'язане та взаємозалежне, випадковим дещо є лише з вузької надто-людської точки зору "тут-і-зараз". Отак все життя ми розбираємося із невипадковими випадками. Можемо згадати и Подію Хайдеггера, що пронзає світ блискавкою. Любов нас гріє та дає насолоду – що є чи не єдиною справжньою насолодою, вище якої лише справжні дієві тріумфи; відчуття цієї насолоди тихо підказує нам: життя – це дарунок богів. Запах весняних квітів пронизаний любов'ю. Доля – нитка, на котру нанизані наші дії, невипадкові випадки, насолоди та страждання. Хто її визначає? Чи вона сама визначає нас? У давнину вірили, що вона визначена ще у період народження. Але доля являється нам як сукупність верстових стовпів невипадкових випадків, шлях між якими пройти нам треба самим – ніякої наперед-визначеності кожного руху. Надія – наша дороговказна зірка: суворі висновки різних вчень типу стоїцизму – "полиш надію", але скільки ж вона насправді може означати! Не лише безсенсовні сподівання. Навіть проста довіра до кожного повороту життєвого шляху, кожного елемента мозаїки – це теж Надія. Пригода – життя, що може бути оповідане та достойне споглядання зі сторони, і шлях будь-якого архетипового героя – з легенд, казок, оповідок, міфів – складається у Avventure через складові його власного Даймонія, його реакції на Випадок, зіткненням з Любов'ю, пізнанням своєї Долі та Надією на дороговказну зірку.

В древних пальцах судьбы Не согнувшийся лук Ты готов для войны Для принятия Бога!

Стаються жахливі речі, в театрі життя без репетицій ставлять трагедії, зона руйнування збільшується, а квіти далі собі квітнуть кожної весни.

Поки ми там займались бозна чим, вже все встигло розквітнути.

4 квітня, під час відбиття ворожого штурму в бою з окупантами загинув командир однієї з штурмових груп, Олександр "Гром" Свердлов. Гром потрапив до сотні в кінці минулого року. Раніше приймав участь у бойових діях на території Харківської, Луганської та Донецької областей, на напрямках Сватово-Кремінна та Серебрянське лісництво в складі батальйону "Дике Поле". Був талановитим розвідником, швидко вчився і вмів працювати з багатьма видами озброєння. Гром був палким прихильником ідей та цінностей Авангарду, авантюристом та шибайголовою, в якому палав вогонь пассіонарності. В останньому бою Грома його группа знищила понад 8 окупантів, і змусила тікати ще п'ятьох. Олександр "Гром" Свердлов - PRESENTE!