SLAVS ≠ SLAVES

#2608 Гуллівер повертається Анімаційний фільм "Гуллівер повертається" розповідає про нові пригоди Гуллівера із Ліліпутії. На сьогодні стрічка продана в 60 країн. #мультфільм #гулівер

#1808 українська історична сага “Легенда Карпат”. У сюжеті йдеться про Олексу Довбуша. Він – героїчний карпатський ватажок, людина-легенда поза законом , з відмінними бойовими навичками. Після смерті матері, провівши дитинство на засланні в горах, Довбуш повертається змужнілим воїном, щоб помститися за смерть матері. “Легенда Карпат” знімалася завдяки прикарпатцям, зйомки проходили в гірських районах області. Чому саме цей фільм? Якщо народ забуває свою історію, то в цього народу немає майбутнього. «В нашій стрічці ми екранізували одну із легенд про Олексу Довбуша. Костюми всі давні, їм по 200, а то й більше, років”, – каже режисер стрічки Сергій Скобун. У головних ролях знялись українська співачка Марія Яремчук, рок-музикант Валерій Харчишин, Михайло Грицак та Богдан Ластівка. #кіно #українське

Геній поетичного кіно … #кіно #українське #поетичне

# Камінний хрест (1968, Леонід Осика) Дуже цікаве поєднання виключної галицької поетичності, пейзажності та традиційних вірувань із новішою, "осучасненою" мораллю. Фільм не новий, але надактуальний сьогодні! Стрічка Камінний хрест (1968, Леонід Осика) Екранізація двох новел Василя Стефаника, класика української літератури. Трагічна доля селянина Івана Дідуха, який в пошуках легкого хлібу та кращої долі вирішує перетягнути родину в Канаду. Уся трагедія Дідуха в тому, що він ніби вириває себе з корінням із "чорнозему" — общини. І далі має сам нести "свій хрест" та відповідати за власні вчинки — один проти цього ворожого світу. Фільм на межі італійського неореалізму, занадто психологічний, аби вважатися просто "поетичним кіно". Актуальний досі https://youtu.be/dF8TCnXKaaI

#2807 Стрічка Польоти уві сні та наяву (1982, Роман Балаян) Режисер Роман Балаян створив неймовірно вільне "кіно, що дихає" про драму людського існування, а точніше, про драму будь-якого творця, художника, мрійника. Поки він живе за власними законами і правилами, підкорює їм реальність — усе чудово, така людина ніби "літає" над світом (власне, це і віддзеркалює назва фільму). Однак коли романтику доводиться спуститись у лоно земної дійсності, в побутову прозаїку нашого існування, його душа може не витримати — і тріснути назавжди…. #кіно #українське

#1407 Стрічка Сергія Параджанова "Квітка на камені" ( 1962 р) Цей фільм спершу мав назву "Так ніхто не кохав", і знімати його мав Анатолій Слісаренко. Але режисера притягнули до кримінальної відповідальності за смерть акторки Інни Бурдученко на знімальному майданчику, тож стрічку передали Сергію Параджанову. Параджанов завершив виробництво з новою назвою, дознявши більшу частину фільму. За сюжетом головна героїня Христина потрапила під вплив секти у шахтарському містечку. Арсен хоче визволити її з релігійного полону, бо закохався у неї. "Квітка на камені" стане останнім фільмом для режисера, який остаточно попрощається із драматичним радянським кіно. Метафоричний відкритий фінал стрічки демонструє, у якому напрямку хоче рухатися Сергій Параджанов….. #кіно #українське

Дякую @Lama Leela за цей допис. Цитую слово в слово: ТА ЦЕ Ж ПОЗОР! Катерина Костенко Василевська дивиться на мене з непорозумінням. Так само, як і я на неї. Я ж тільки запитала, чи можна зняти з манекена намисто і крайку (пояс), щоб сфотографуватися у чільці (то головний убор такий). - Ви заміжня? А були? Дітей маєте? Ну?! Позор! - я все ще не відчуваю, в чому з переліченого я завинила, а Катерина продовжує «мочити» мій намір. - Всі прикраси для голови - то для дівчат. У жінки голова має бути прикрита. В нас такі гарні хусткування! Хусткування! Згадую, як кілька років тому перехопило подих, коли побачила фотосесію знайомих дівчат у хустках. Підкушувала губу кожного разу, коли світлини у традиційному вбранні зʼявлялися на сторінках їхніх соцмереж. І ось я теж маю можливість бути в цьому процесі! - Потім ще зробимо «Княгиню Ольгу». Олена Громова вже мотає голову першої жінки, розкладає тканинні «вушка» на її голові, які б я хотіла бачити на своїй, та після цих слів моє «хочу» стрибає на звільнений стілець: - Я буду Княгинею Ольгою! І я була 😌 Бо таких відчуттів не памʼятаю за це життя. Може, з минулого? Мені було дуже комфортно в тих 6 метрах тканини на голові. Легко, світло, повітряно і захищено. Було комфортно ловити захоплені погляди і голоси: «Ах!» Було комфортно бути княгинею. І таке нестримне бажання нести то в світ! Щоб показувати. Щоб бачили. Щоб світ ахнув! Третє хусткування дісталося моїй коліжанці. Традиційне покутське хусткування: - Та моє ж коріння з Покуття! - ахнула жінка. Ахніть і ви разом з Міжнародний жіночий рух "За сімейні цінності" #українськаестетика #ukrainianaesthetic

#0707 "Колір гранату" (Саят-Нова) Аудиторія за кордоном була вражена кольорами, розкадровкою та задумом режисера цієї стрічки… але керівництву радянського союза не сподобався результат фільма… Картину перемонтували і перейменували… Але, дякувати Богу, в нас є можливість подивитись оригінальний монтаж! З 1968 року починається новий період у творчості Сергія Параджанова. Його байопік про Саят-Нова отримав негативну критику як від влади, так і від літературознавців, хоча перший титр попереджав глядачів про спробу автора відкрити внутрішній світ поета, а не розказати біографію. Саят-Нова був ще тим міфотворцем, тому важко відділити правду про його життя від брехні. Режисер з допомогою титрів підказував, що відбувається на екрані. Аудиторія за кордоном була вражена кольорами, розкадровкою та задумом, але керівництву не сподобався результат. Картину перемонтував і перейменував у "Колір гранату" Сергій Юткевич. У такому вигляді вона і вийшла в кінопрокат. Лише на початку 2000-х вдалося відновити оригінальний монтаж та реставрувати плівку. "Саят-Нова" чудово втілює любов Сергія Параджанова до кераміки, графіки та всіх видів реквізиту. Коли режисер був дитиною, його тато працював антикварщиком, тому вчив сина розбиратися у речах та оцінювати їх за зовнішнім виглядом та походженням. Це особливо помітно у пізніх роботах Параджанова, де предмети часом грають не менш важливу роль, ніж персонажі. https://youtu.be/tQ4IJ-cFLCE

А тепер, просто для порівняння , як одягались на початку 20 століття в Києві. Неозброєним оком видно де елегантність і надзвичайна майстерність, а де міщанство…. Тож, коли стикнетесь з так званою міською інтелігенцією , яка верещить, що тренд сьогодення на українську автентику- це приниження бо ми не селюки. Просто покажіть «сільську» бурунчукову намітку і відео про міську моду ! І це все існувало одночасно, а відчуття, що різні світи! #ukrainianaesthetic #aesthetic #украінськаестетика