Політика Андрусіва

Ой, а що сталось? Невже м'яса стало так не вистачати, що розтягнути наші резерви стало ключовою ціллю на цьому етапі? Харківська, Сумська ( в яку я нагадую я не вірю), тепер ще білоруси. Останній раз карту білорусів витягували, коли російські війська були в повній жопі в 22-му. Це не тривожний дзвіночок. Це гарний сигнал. ПС. Дожимаємо збір. Залишилось 2500 грн.

Бачення нашої перемоги Одне з правильних питань, яке задають підписники, - як ми бачимо свою перемогу. Вихід на кордони 1991 року? Лінія на 2022? Лінія, яка утвориться зараз. Ось моя відповідь. Наша перемога складається з 3 складових: 1.Збереження держави 2.Безпека 3.Розмір Найважливішою складовою перемоги є збереження нашої держави. Це масштабне історичне досягнення, яке не вдавалось цілим поколінням. Незалежно від того, як завершиться війна - збереження нашої держави буде нашою перемогою, і поразкою путіна. Хтось може сказати, що ми існували як держава 30 років до війни. І так, і ні. Ми існували формально, але не існували реально. Формально - це коли є держава на карті, реально - це коли американець, європеєць, чи японець може назвати цю державу і сказати про неї кілька слів. Існування держави в західній свідомості, ще й як союзника - це утвердження на століття. Чому так важливо зберегти державу? Ізраїль прагнув здобути державу тисячоліттями. Сьогодні в нього всього лише 20 тис кв км. Це в 30 разів менше України. Але сам факт існування їхньої держави є впливовим фактором геополітики. Фінляндія втратила значні території, але збереження їхньої держави допомогло їм стати країною з одним з найвищих рівнів життя в світі. Корея залишається поділеною вже понад 70 років, але Південна Корея, яка стала міцним азійським форпостом Заходу, глобальний гравець на рівні технологій. Другою складовою перемоги є безпека. Навіть, якщо ми відіжмемо Кубань чи Белгород, поки орки будуть воювати - це не гарантує нам нашого існування. Досягнення безпеки можливо в кілька шляхів. Перший - це розбити ворога так, щоб він більше не міг продовжувати вести бойові дії і виношувати подібні плани. Це виглядає малоймовірним, в силу різних обставин, часто незалежних від нас. Друге - це власні військові потужності, які не дозволять ворогу думати про можливий напад. Це теж складний сценарій, оскільки як бачимо навіть потужні європейські держави виявились неспроможними утримувати потужні армії. Третє - це союз з іншими державами, який гарантує безпеку та захист. Це єдиний перспективний сценарій для нас. Так, шансів вступити в НАТО дуже мало, але Південна Корея не член НАТО і нічого. Міцні двосторонні союзи значно ефективніша історія для нас, чим навіть членство в НАТО. Третьою складовою є наш розмір та історичні землі. Жодна держава сьогодні не має тих розмірів, які мала в різні періоди своєї історії. Територія постійно змінюється. Тому її не варто робити константою. Можливо після смерті путіна ми зможемо і більше взяти чим кордони 1991 року, а можливо і ні. Та поки буде наша держава - ми завжди зберігатимемо шанси розширяти свою територію. Загалом моя відповідь на те, як виглядає наша перемога ось таке. ПС Залишилось 60 тисяч гривень збору на підтримку волонтерів Добробату. Підтримуйте, багато роботи зараз в Харкові та інших містах. 🎯Ціль: 120 000.00 ₴ 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/9PocWkFoKg 💳Номер картки банки 5375 4112 1758 3413 PayPal [email protected]

П’ять потужних дизельних генераторів, які Добробат спільно з Група Нафтогаз передали на Харківщину, нині вже потрапили до місць призначення. Це медичні заклади Харкова та області - їм внаслідок російських атак на енергетичні об’єкти нині критично бракує електропостачання. А від нього залежить не лише стабільна робота лікарів, а часто – й безпосередньо життя пацієнтів. Завдяки новим сучасним генераторам тепер можна забезпечувати безперебійне функціонування одразу кількох відділень лікарень. Як обладнання, передане завдяки Добробату та Нафтогазу, допомагає на практиці, – розповіли журналісти в рамках загальноукраїнського телемарафону «Єдині новини». TG 🔸FB 🔸INST 🔸WhatsApp Сайт🔸Приєднатися

Неможливість переговорів з путіним Зрозуміло, що всі війни закінчуються переговорами. Я переконаний, що ближче до осені ця тема актуалізується і ми будемо відчувати шалений тиск з цього приводу. путін давно хоче переговорів. Ні, він не планує на них здаватись чи відступати. Він хоче зафіксувати “реалії на полі бою”, бо він і його стратеги розуміють, що в довгострокову війну їм не виграти. Але для нас і для всього світу не можливо вести з ним переговори. путін - брехло,і не дотримується договорів. Він це довів напередодні війни, розказуючи що всі плани нападу на Україну є американською вигадкою. Тому практично не існує жодної можливості змусити неадекватного власника ядерної зброї дотримуватись укладеного договору. В цій ситуації єдиним правильним рішенням має бути - ведення переговорів з Китаєм. Саме завдяки Китаю росія поки не рухнула, і його вплив на економічні та в перспективі політичні процеси там буде тільки зростати. На відміну від кремля Китай договорів дотримується, оскільки інакше рухне вся його міжнародна система торгівлі. Тому якщо в рамках переговорів Китай буде їх важливим учасником і брати на себе зобов’язання - це єдина умова, завдяки якій можна досягнути якогось сталого результату переговорів з путіним. Однак, Китай грає в свою гру, і нічого робити без врахування його інтересів він не буде. А це питання Тайваню і обмежень в доступах на західні ринки. Фактично, для досягнення якогось успіху у врегулюванні війни в Україні шляхом переговорів, Захід буде змушений зважати на китайський інтерес. Але це навряд чи відбудеться, з огляду на можливий прихід Трампа, лютого ворога Китаю. Це все ще раз підводить мене до думки, що успішний переговорний процес практично неможливий. Єдиний реальний сценарій на сьогодні - це вичерпання сторонами своїх сил і фіксація лінії на полі бою. Він же корейський сценарій. ПС Підтримуємо збір на підтримку волонтерів Добробату 🎯Ціль: 120 000.00 ₴ 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/9PocWkFoKg 💳Номер картки банки 5375 4112 1758 3413 PayPal [email protected]

Подивіться це відео. Волонтери Добробату зараз активно працюють в місцях обстрілів. І роблять свій внесок в нашу солідарність. Зараз багато викликів стало. Потрібна невелика підтримка для добробатівці на матеріали, інструменти тощо. На підтримку волонтерського руху «Добробат» 🎯Ціль: 120 000.00 ₴ 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/9PocWkFoKg 💳Номер картки банки 5375 4112 1758 3413 PayPal [email protected]

Неминуче покращення Перманентний шквал різних поганих новин створює багатьом людям відчуття катастрофи, неминучої поразки тощо. Щодня читати новини з фразою “ворог просунувся” вже схоже на якусь постійну повзучу окупацію, яку неможливо зупинити. У мене немає для вас спеціальних хороших новин. Все дійсно дуже складно, в силу об’єктивних причин (допомога заходу і зростання сили орків), так і суб’єктивних (державне та військове управління). Але у мене є мій аналітичний висновок, що ситуація для нас неминуче покращуватиметься. Можливо не в найближчі тижні, але точно в найближчі місяці. Ось мої аргументи. 1.Зброя їде. Так, не вчасно, так не достатньо. Але вона їде, і її буде тільки більше. Повірте, якщо у вас було 0 снарядів, а стало 10 - це зростання в 10 разів. Хоча навряд чи це дозволить виграти війну - це серйозне покращення, і відповідно зростання кількості вбитих орків та спаленої техніки. 2.Мобілізація йде. Так, неправильно, так часто несправедливо. Але коли комбат немає ким закрити позиції, комбриг немає резервів, а техніка немає екіпажів - то єдиний наслідок цього “ворог просунувся”. Я не підтримував такий варіант мобілізації, і прогнозував всі проблеми, які вона спричинить для економіки. Та повірте, для фронту всеодно звідки і як візьмуться люди. Якщо вони не візьмуться ні звідки, то орки дойдуть не тільки до Києва. Вам це може хоч сто разів не подобатись - та така реальність. Прихід свіжих сил дозволить ефективніше стримувати орків, і можливо навіть завдати їм локальних поразок. Орки наробили купу стратегічних та оперативних помилок, за які їх легко покарати, якщо є люди і зброя. 3.F16 полетять. Ні не завтра, навряд чи наступного тижня чи місяця. Але до осені це станеться. І це серйозно вплине на бойові дії. Ні ми не виграємо відразу війну, орки не втечуть. Але якщо нам вдасться зменшити застосування КАБів, хоча б на 50% - просування ворога буде зупинено. А рівень втрат стане рости ще більше. Всі ми дуже і дуже втомились. Не тільки ЗСУ, хоча в першу чергу. Погані новини виснажують, розвірюють. Я не буду обіцяти вам кордони 91 року, але можу пообіцяти, що снаряди, солдати і f16 різко зменшать потік поганих новин. Зрештою, у нас з вами дуже простий вибір: захищатись або Буча.

Чи напав би путін при іншому президентові? Я часто чую версію, що ніби-то при якомусь іншому президентові Путін би не напав. Моя відповідь - напав би при любому. Напад на Україну - це не про якийсь продуманий план чи безвихідь. Це про самореалізацію путіна. Я прочитав десятки книг про путіна і можу стверджувати, що його весь час цікавив напад саме військовий. Він багато чого досягнув не військовими методами. Але будучи кагебістом путін переконаний, що поважають тільки силу. І тому стати переможцем у великій війні - було ціллю для нього. Як фанат Миколи І, він хотів бути полководцем, який рятує Європу він поганих революцій. Війна була неминучою і єдине, що могло її стримати - це системне озброєння України Заходом або членство в НАТО. Свою армаду путін будував 10 років і вклав 700 млрд дол. Повірте, він це точно не робив, щоб укласти якийсь Мінськ 3. Більше того, якщо б він не відгриз Донбас, то з електоральної точки зору Бойко б мав великі шанси стати президентом, а фракція у парламенті опоблоку могла б бути вдвічі більшою. Але це йому було не цікаво. Ніякий інший президент не зміг би зупинити це вторгнення. Тому не задавайтеся цим питанням. Єдине питання, яке має цікавити кожного з нас сьогодні - це, що я можу зробити для перемоги?

Щодо загибелі іранського президента. В іранській політичній системі головним є ісламський лідер Аятола Алі Хаменеї. Він вже пережив 5 президентів. Президент є другою людиною, але його впливи обмежені і навіть політичні рішення призначення міністра оборони він погоджує з Аятолою. Президент не зовсім є весільним генералом, але й не є кимось самостійним. В даному випадку загиблий Раїсі важався можливим наступним Аятолою. Тимчасово влада перейде до віце-президента Мохбара. Він жорсткий прихильник росії і протистояння із Заходом. Власне, ніяких змін в Ірані не станеться поки що. Друзі дожміть збір. Залишилось 160 тисяч.

Король програв, прорграє і цар.