Питання виживання.
Як вже говорилось, а тепер ми бачимо це наглядно, найближчі 3 місяці Україні потрібно утримати фронт, з контрольованими відходами де це необхідно і максимальним знищенням противника.
А для цього необхідно на позавчора
провести всі необхідні зміни в організаційній
структурі і підходах в армії(та і всюди решта також). І це не про хочу\не хочу, а питання виживання.
Ті хто цьому заважають - являються московитською агентурою(і не важливо навмисно вони це роблять, чи по тупості - корисний ідіот не краще шпигуна).
По відношенню до законспірованого всередині противника повинні прийматись найжорсткіші рішення - чиновник, який не виконує ефективно своїх функцій - це агент московитських терористів, а терористів треба ліквідовувати. Не хочуть і не здатні думати - значить повинні боятися. Якщо це не здатна робити держава, то це повинні робити люди доброї волі, а всі решта повинні їх підтримувати. При цьому не треба плутати конкретно, вузько направлені дії, з бездумними бунтами, які прямо інспіруються ворогом з ціллю геноциду українців.
Будь який чиновник, сім'я якого під час війни не знаходиться в Україні, як мінімум не повинен ніколи бути чиновником, з конфіскацією майна у всієї сім'ї, як максимум, вважатись агентом противника.
Оскільки ніякі депутати за це не проголосують, то робити це потрібно в наказовому порядку, ставлячи ультиматум знизу військово-політичному командуванню.
Так, все це небезпечно, але в даній ситуації вибір не між безбечно і небезпечно, а між ризикованими змінами і знищенням. І це не лише про військові дії, якщо всі необхідні управлінські реформи не будуть проведені під час війни - Україна дальше розвиватись, а можливо і існувати не зможе. І вектор в цих питаннях абсолютно зрозумілий: максимальна дерегуляція економічних питань і різке зменшення кількості чиновницького апарату(більшість з яких банально не потрібні) з підвищенням зарплат ефективним управлінцям і створення системи заохочення і дієвого покарання.
А першочергова реформа - це зміна в головах населення. Саме там криється основна проблема, оскільки величезна кількість населення - знаходиться в стані оскотиненого світогляду, як совком так і подальшою московитською пропагандою, в що вони вливали мілліарди, а місцеві цьому майже ніяк не протистояли.
Ні, все не так критично, зачатки нормального суспільного розвитку в Україні є. Проте навіть ті хто займається просвітницькою діяльністю(а таких все ще критично недостатньо) не розуміють масштабів проблеми, оскільки живуть в своїх замкнутих осередках, де все з цим нормально.
Їм пора би вже зрозуміти: московитська терористична пропаганда направлена на геноцид українців тупа і смішна для вас і саме тому вона ефективна, бо вона такою задумувалась, вона не для вас робилась, вона для більшості, а більшість всюди ось така. Особливо якщо цю більшість поколіннями оскотинювали московити, починаючи з язика, а ви дивились на це крізь пальці. І коли ви бачите як ваші співгромадяни повторюю завуальовані московитські брехливі наративи, самі цього не розуміючи - це саме воно. І це в значній мірі результат вашого недопрацювання. А питання: чому цим не займається держава(як централізований організм) - в якійсь мірі правильне, але проблема в тому, що значною частиною цього вона займатись просто не здатна - це завдання громадянського суспільства.