Кирило Данильченко
ФАБ-3000 виробляли ще у 1940-х роках, у часи Сталіна.
Розробляли їх під Ту-4 (радянський стратегічний бомбардувальник, який був на озброєнні "Авіації дальньої дії" СРСР з 1949 до 1950-х і багато в чому наслідував американський бомбардувальник B-29. – Ред.).
Тоді жодних зенітних ракет у ППО масово ще не було (наприклад, перший радянський ЗРК зʼявився лише у 1955 році), і ФАБ планували застосовувати для "килимових бомбардувань".
Дрібніші - по кораблях, важкі - по важливих виробництвах, греблях, бетонних укриттях.
Єдиним носієм цього засобу в рф є бомбардувальник Ту-22М3 - через розміри бомболюків і нюанси кріплення.
Більше носіїв "тритонних" бомб у Москви немає.
Цей стратегічний бомбардувальник надто помітний в радіолокаційному діапазоні.
Після втрати двох А-50 росіяни навряд чи захочуть ризикувати ще й ТУ-22М3.
Суцільна зона враження у бомби ФАБ-3000 – 35 метрів. Зона важких контузій та руйнувань – 150 метрів. Якщо є обладнані позиції з перекриттями, інженерними обкладаннями та бруствером, то зона ураження менша.
Такі бомби радянська армія застосовувала під час вторгнення до Афганістану у 1980-х. Вона била ними по лазуритних шахтах Куран-о-Мунджан, по військах моджахедів, які брали в облогу Кабул, по тодішніх укріпрайонах ісламістів.
Навіщо розконсервують ФАБ-3000? Для ударів по щільній забудові.
Краматорсько-Слов'янська агломерація чи Харків - росіяни не дуже приховують свої цілі. Коли буде можливість ізолювати міську забудову, вибити там ППО та почати рівняти квартали із землею – вони це почнуть.
Поки що про виробництво повністю нових ФАБ-3000 не йдеться. Старі радянські авіабомби розконсервовують, перевіряють вибухову речовину, якщо треба змінюють, випробовують різні модулі корекції з різних партій.
Лита частина - з чавуну, з товстими стінками. Там мало що потрібно робити з нуля - хіба що детонатори.
Кидати їх можуть одразу по дві з одного борту, як у кінці Афганської війни – тоді, вже після виведення радянських військ, такими авіабомбами працював 185-й гвардійський полк з Полтави на тих самих Ту-22М3.
Чи можна з ними боротися?
Приклад українського плацдарму в Кринках показує, що можна. Попри те, що селище перетворено на руїни, колапсу оборони сил ЗСУ там не сталося.
В Кринках справді важко, насамперед з евакуацією - забирати людей човном під діями FPV та артилерії непросто. Але маневри, мережа спостережних пунктів, розосередження невеликих складів "останнього кілометра", акцент на постачання "з коліс" допомагає ЗСУ.
Повернемось до загальної статистики. З початку 2024 року російські літаки скинули на позиції Сил оборони понад 3500 авіабомб. Це у 16 разів більше у порівнянні з 2023 роком.
За три поточні місяці - 40 бомб на добу. Були дні затишшя, а були й такі, коли скидали 150 бомб, як-от на піку наступу на Авдіївку, у вузькій смузі.
Але в середньому - це 40 авіабомб щодня.
Бомби скидають на ферми на Херсонщині, і на райони, куди пристають човни, що постачають лівий берег Дніпра біля Кринок. А також на Авдіївку, Красногорівку, ТЕС, села Сумщини. І навіть на Бєлогордщині, де росіянам довелося вибивати РДК з села Козинка.
Чи можна умовним десятком прильотів прорвати зону відповідальності батальйону в дві смуги, на яких два десятки "опорників"? Ні.
У випадку, коли десь успішно прилетить, росіяни не факт, що встигнуть використати це влучання - до цього сектору української оборони підійде маневрена група, допоможуть сусіди. Особливо якщо позицію копали правильно.
В Афганістані моджахеди влаштовували мережу постів, які засікали борти, що йдуть на скидання ФАБів і подавали сигнали димом - це означало, що хоч де б ти був, треба негайно змінити позицію.
Російські УМПК мають недолік - у них вбивають координати, і на цьому з коригуванням все завершується.
І в Україні попередження про ракетну небезпеку та КАБи працює.
Звісно, бомби ФАБ-3000 завдаватимуть втрат ЗСУ. росія хоче компенсувати низьку точність потужністю.
Але це не "геймченджер". Потенціал бомб ФАБ-3000 обмежений можливостями носія і тим, що рф не може придушити українську ППО, не має спеціальних літаків РЕБ.