Nuts&roses

Друзі, принесло ось це перепостом. То у мене зустрічна пропозиція. Давайте зберемо на великодню машиночку, а не пасочку. Або принаймні на великодню ходову і капремонт двигуна, якщо на цілу не зможемо. Давайте покажемо, що вони для нас незабутні - і незабутні дійсно оцінять. Хлопці всі дні на бойових, ніяк не можуть групою зібратися, щоб нам відео записати про збір, але вони зроблять. А поки що, як і півроку тому, вони нам "дебілів щолкають" як отче наш. Давайте потім зберемо на великодній РЕБчик і скажемо, що це від зайчика. І на тепловізор штурмовикам - давно запит висить, у них провідники заводять і виводять групу на позиції вночі, це питання життя і смерті. І навіть трошки воскресіння. Реквізити поточного збору у коментарях. Можу вам гарантувати, що жодної копійки з цих грошей не піде на паски. Соррі.

"Новий Ремарк" Це я навздогін минулій читацькій зустрічі міркую. Мене часто чомусь запитують про "нового Ремарка" і про те, коли він нарешті з'явиться в українському літературному процесі. Ну от, за добу після розмови я нарешті придумала відповідь. :) Відповідь така: не дай бог. Роман про трагедію втраченого покоління, про неприкаяних ветеранів, які спиваються і підсідають на наркотики чи адреналінові голки. Про те, якою безглуздою, непотрібною була війна, про те як вони повірили політикам і як тяжко і ганебно програли у цій війні, а тепер намагаються будувати видимість нормальності на руїнах. Безуспішно. По хорошому, така книга мала б з'явитися на росії, у них там всі передумови, і достоєвщина в поміч. Це буде щось таке тяжке, чорнушне, нещасне, на дві тисячі сторінок. Всі читатимуть, перкладатимуть мовами світу і ридатимуть від жалю. Всі крім українців, українці з цього крутитимуть кульочки для сємок.

Я все про саперів. Хочу порадитися, можливо колективний розум щось підкаже. Отже, є великий підрозділ, який займається мінуванням на лінії фронту і вздовж кордонів, і розмінуванням на звільнених територіях. Щодня вони знімають близько 300 - 400 мін. Працюють на Сумщині і Харківщині, дві області з найбільш динамічним перебігом, обстановка постійно змінюється. Харківщина замінована по самі гланди, росіяни де могли мінували вручну, а потім іще так насипали. Тобто відновлення нормального життя без саперів неможливе. А далі ми втикаємося у стелю. Їм критично бракує транспорту. Не так давно навіть командування визнало, що на бусах до мінних шлагбаумів вони доїхати не можуть, бездоріжжя. Пішки теж не варіант, тільки обладунок сапера важить 34 кг. У підрозділі є непосидючий офіцер, який оббігав усіх місцевих волонтерів у зоні досяжності і потім якось додзвонився до мене. Ми їм зібрали гроші на одну автівку, вже працює. Пан Тарас через свій фонд зібрав на ще одну. Ще пару машин було приватних, і мені здається одна чи дві також волонтерські. Але це вже все, стеля. При всьому бажанні ми не закриємо їм потребу так, щоб на роботу могли виїжджати всі екіпажі. Потрібно мінімум 20 машин, я реаліст, за людські гроші ми їх не купимо. Усиновити саперний батальйон і займатися тільки ними я теж не можу. Власне, у чому питання? Мені здається, мають підключитися місцеві громади і аграрії. З розумінням, що на відміну від цивільних і комерційних фондів ці хлопці не просто позначають прапорцями мінні поля, а фізично знімають міни. Не може бути, щоб область для них не знайшла тих двадцять джипів. Це ж прямий інтерес місцевої влади і життя людей у їхніх громадах. Не обов'язково їм дарувати ці авто, можливо є варіант оренди чи лізингу чи тимчасового прикріплення комунального чи відомчого транспорту. Раптом у когось із моїх читачів виникне ідея, до кого звернутися і як це зробити. Я готова побути точкою збору і обговорення ідей.

Безумовно, приємно Дякую хлопцям, які склали цей текст, дякую пану полковнику, який підписав. Звісно ж, це наша з вами колективна подяка, було б правильно, якби її адресувала читачам цієї сторінки.

Я сподівалася, що Червінського сьогодні пред'являть громадськості з самого ранку. Або з'явиться офіційне повідомлення від правоохоронців. Або адвокатам дадуть можливість з ним поспілкуватися. Я не втрачаю надії. Ну нехай дев'ята ранку минула, але припустімо до обіду, до дванадцятої... Бо з великою ймовірністю, ці дні розбиратимуть похвилинно. Якщо не дай боже з Червінським щось станеться, причетні не вилазитимуть з допитів, і вони це розуміють. Наскільки це все гниле, недалекоглядне і невчасне. Ніби у нас проблем мало. Ніби в опешки проблем мало, так вони власними руками ще раз витягли на світ справу вагнеріаців і повернули її у найбільш скандальному і невигідному для себе ключі. Справа Шеремета взагалі нічому не навчила

Люди, які сьогодні писали про другий тур виборів - не травіть душу, правда. Нема у нас умовного способу, ніяких "якби". Ті виборці Зеленського, які доживуть до нових виборів, можливо проголосують інакше. Якщо зійдуться зірки і буде виконано сто п'ятсот умов. Це вже кожен буде вирішувати за велінням власної совісті. Мені головне, що за власний голос не соромно, і через п'ять років можу спокійно сказати, за кого я голосувала. Дивлячись прямо в очі будь-кому. І ось це відчуття внутрішнього спокою і правоти дуже підтримувало всі ці роки. Бажаю кожному такої ж гармонії з власним сумлінням. Це не складно, підійти обдумано до вибору, поставивши інтереси держави на перше місце, а свої на друге.

Взяла участь у засіданні бійцівського (закреслено) читацького клубу ЖК "Республіка". Так, один з київських житлових комплексів має свій читацький клуб. Створений у 22му році, коли жителів лишилося мало, - щоб не поїхати дахом. Відтоді розвивається і процвітає, став однією з точок об'єднання мешканців мікрорайону. Зустріч була проведена по бартеру; я їм байки та історії, вони - донати на наш черговий збір. Мені сподобалося, гарно посиділи, півтори години минули непомітно. Спільними зусиллями посунули нашу банку у бік наповнення, там уже 73 тис грн. Дякую всім, хто допомагає зібрати на це авто, хлопці на нам із вами покладаються.

Скажена бензоколонка геть сказиться після голосування у Конгресі. Тримаймося міцніше, зараз їх розірве на клапті.

Моя чудесна дитина зібрала на ДН гроші і розкидала між трьома волонтерськими зборами: мені на чергову машину 8 тисяч грн, Лелекам і Лалі Тарапакіній на вивезення звірят з фронтових сіл. Для мене це найкращий подарунок - знати, що я вирощую гідних людей. Тим часом військові надсилають привітання до "Дня вдячності волонтерам". Я спочатку подумала, що це жарт такий, ну не може ж бути, що хтось дійсно таке свято встановив. Але здається ні, таки серйозно... Друзі, ми переповнені взаємною вдячністю і повагою. Я дякую військовим щоранку, щойно розплющила очі, замість отче наш. І також щодня бачу і чую, як вони тепліють і радіють від нашої допомоги. Це вже не кажучи про кругообіг волонтерів і військових у природі, коли одні перетікають у інших. У нас спільна велика біда, і я подумки обіймаю кожного, хто долучається до боротьби, від старих до малих. І не розумію тих, хто стоїть осторонь - ну добре, серця у них нема, але ж мозги мають бути? Хоч головою мали б розуміти, що вижити під час війни в їхніх інтересах. А виживання нам забезпечують ЗСУ, більш ніхто.

Терміново! О 24:00 СПЛИВАЄ СТРОК ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ ЧЕРВІНСЬКОГО. ЗА ЗАКОНОМ ЙОГО МАЮТЬ ВИПУСТИТИ. Сьогодні було чергове судове засідання у справі Червінського, яке фактично не відбулось у зв’язку з великою кількістю повітряних тривог. О 18 годині, коли знову зайшли в зал, прокурор почав говорити, що у зв’язку з тривогами прошу продовжити тримання під вартою. ПРОСТО ПОЧАВ ВИМАГАТИ АВТОМАТИЧНОГО ПРОДОВЖЕННЯ. Без слухань і розгляду клопотання. На цьому засідання закінчилось. Суддя рішення не виніс. Ми підозрюємо, що правоохоронні органи можуть зараз щось зробити протизаконне, але чітко по закону РОМАНА ЧЕРВІНСЬКОГО мають випустити сьогодні, бо о 24 годині спливає строк дії ухвали суду про тримання під вартою. Вимагаємо, даємо розголос, мусить бути максимальний репост! Свободу Роману Червінському!