cookie

Utilizamos cookies para mejorar tu experiencia de navegación. Al hacer clic en "Aceptar todo", aceptas el uso de cookies.

avatar

Космос політики

Світова політика про Україну: матеріали The New York Times, The Washington Post, BBC, CNN, Reuters, The Guardian тощо. Аналітика, думки, актуальні події.

Mostrar más
Publicaciones publicitarias
12 362
Suscriptores
-1024 horas
-947 días
-29730 días

Carga de datos en curso...

Tasa de crecimiento de suscriptores

Carga de datos en curso...

🔹По-третє, Україна має відстежувати фінансові зобов'язання та виплати окремо. Кільський інститут світової економіки вже складає список та кількісну оцінку підтримки, яку уряди надали Україні. Але моніторинг виплат буде не менш важливим, оскільки він краще відображає діяльність на місцях. Це може виявитися непростим завданням, оскільки фінансування часто проходить по багатьох каналах і фіксується на різних етапах, перш ніж воно досягне бенефіціарів, і буде потрібно ретельне відстеження, щоб уникнути подвійного та потрійного обліку. В Ачесі методологія аналізу відстеження витрат на реконструкцію охоплювала окремі проєкти на рівні установ — виконавців, щоб уникнути цієї проблеми. DREAM має зробити те саме в Україні. Більше того, допомога має бути розподілена справедливо. Після цунамі урядовий моніторинг в Ачеху показав, що більша частина коштів на відновлення спочатку була спрямована на проєкти в галузі охорони здоров'я та освіти, а не на основну інфраструктуру через пріоритети донорів. Щоб уникнути такого результату, DREAM має розділити види фінансування, що дозволить виключити екстрену допомогу та зосередитися на інвестиціях, спрямованих на заміну пошкоджених або знищених об'єктів, таких як школи, мости та дороги. Такий підхід у поєднанні зі стратегією, яка враховує потреби всіх секторів та регіонів, висвітить практичні аспекти використання коштів, особливо там, де виділяється допомога, та сприятиме відновленню критично важливої ​​інфраструктури. Але ефективна поставка допомоги залежить як від місцевого потенціалу, так і від потоків фінансування. Таким чином, ретельна та реалістична оцінка потреб є важливою частиною зусиль для відновлення, оскільки вона може покращити узгодженість із наявними ресурсами. В Ачеху вартість відновлення спочатку оцінювалася в 6,2 мільярда доларів (з урахуванням інфляції). Але хоча загальна сума фінансових ресурсів на реконструкцію перевищила 7 мільярдів доларів, дефіцит коштів в екологічному, енергетичному, продовольчому та іригаційному секторах обмежив відновлення рівня, що існував до цунамі. Нарешті, хоча широке коло донорів та агентств-виконавців роблять свій внесок у відновлення України, вирішальне значення має стратегічне управління найважливішими гравцями – установами, на частку яких припадає приблизно 85% загального портфеля. Це забезпечить максимально ефективне використання основної частини інвестицій та дотримання найвищих стандартів прозорості та підзвітності. Це могло б допомогти у створені централізованого координаційного органу та системи управління даними. Це також сприятиме виробленню єдиного підходу до відновлення країни, коли найбільші донори будуть згуртовані навколо цілей уряду та одне з одним. При відновленні Ачеха команда Світового банку тісно співпрацювала з десятьма найбільшими донорами та ретельно проаналізувала державний бюджет відновлення, що призвело до більш скоординованих зусиль. Але це не означає, що стратегічне планування та розподіл ресурсів стосуються тільки найбільших проєктів. Навпаки, проєкти будь-якого масштабу слід ретельно відстежувати для розробки комплексної стратегії. Потреби України у відновленні будуть величезними. З огляду на це, а також оскільки населення України сильно постраждало від агресивної війни Росії, міжнародне співтовариство має винести правильні уроки з недавніх катастроф, щоб допомогти країні відновитися швидко та за найвищими стандартами. Оскільки Україна готується розпочати реалізацію десятків тисяч критично важливих інфраструктурних проєктів, їй будуть потрібні правильні цифрові інструменти та людський потенціал для моніторингу їхнього прогресу. Підписатись на «Космос політики»
Mostrar todo...
👍 1
Слідкування за фондами відновлення України - Project Syndicate Український уряд та громадянське суспільство вже розробляють інформаційні системи для моніторингу зусиль щодо відновлення. Але коли справа доходить до їх реалізації, корисно буде розглянути нещодавні великомасштабні програми реконструкції, які містять важливі уроки про те, як ефективно та результативно використовувати цифрові інструменти. Можна з упевненістю сказати, що відбудова України буде найзначнішим і найдорожчим заходом у Європі з часів Плану Маршалла після Другої світової війни. За оцінками Світового банку, відновлення країни потребуватиме майже 500 мільярдів доларів протягом наступного десятиліття, що значно перевищить вартість найбільш руйнівних стихійних лих за останні роки, включаючи цунамі 2004 року в індонезійській провінції Ачех і землетрус 2023 року в Туреччині та Сирії. Більше того, на відміну від природних катастроф, триваюча війна в Україні завдала більших збитків фінансам країни, що вимагає значної військової та економічної допомоги. Врахуйте, що в 2022-2023 роках Україна покладалася на 74 мільярди доларів бюджетної допомоги від своїх міжнародних партнерів для забезпечення функціонування уряду. Це говорить про те, що майже всі кошти на відновлення надходитимуть від іноземних донорів. Управління таким дорогим та складним заходом, як повоєнне відновлення України, потребуватиме комплексного та системно-орієнтованого підходу. Цифрові інструменти, зокрема, слід використовувати для оптимізації процесу, підвищення прозорості та забезпечення підзвітності. З цією метою український уряд уже створив Екосистему цифрового відновлення для підзвітного управління (DREAM), а коаліція НУО розробила Портал Великого відновлення для збирання, систематизації та публікації відкритих даних про проєкти відновлення на всіх етапах. Це допомагає створити середовище, в якому громадяни та організації можуть брати активну участь у процесі нагляду. Ці системи є кроком у правильному напрямку. Але коли доходить до їх реалізації, повчально розглянути нещодавні великомасштабні програми реконструкції. Зокрема, відновлення Ачеха після цунамі в Індійському океані в 2004 році, що було проведене урядом Індонезії та підтримане Світовим банком, містить важливі уроки про те, як ефективно та результативно використовувати цифрові інструменти. 🔹По-перше, важливо пам'ятати, що навіть за наявності новітніх технологій людям необхідно відстежувати гроші. Збір та аналіз даних залишаються трудомісткими, оскільки автоматизовані інформаційні системи незмінно схильні до помилок, які можуть виявити тільки люди. В Ачесі на ранньому етапі дані про проєкти реконструкції не завжди консолідувалися чи аналізувалися, що призводило до подвійного обліку. Більше того, люди, які вводили дані, були приголомшені рівнем деталізації, необхідної для відстеження результатів, а це означало, що навіть доступна фінансова інформація спочатку була недоступною. 🔹По-друге, надмірне планування затримало багато зусиль щодо відновлення. Замість створення генерального плану, як це зробила Індонезія для Ачеха, Україні слід створити структуру з основними принципами, такими як мінімальні вимоги до проєктування та будівництва будівель, щоб зосередитись на швидкості. Деякі проєкти – наприклад, тимчасове житло – обов'язково будуть непостійними. Таким чином, такі платформи, як DREAM та Big Recovery Portal, повинні збирати дані реконструкції в режимі реального часу, щоб забезпечити безперервний аналіз та можливу корекцію курсу.
Mostrar todo...
👍 1
☝️Частина 4 Утім, є й країни-учасниці саміту в Бюргенштоці, для яких непідписання його підсумкової декларації є принциповою позицією. Власне, про це свідчить заява МЗС Індії, опублікована на сайті відомства. У ній йдеться про те, що Делі впевнене у тому, що вирішення конфлікту можливе виключно у разі "щирої і практичної взаємодії" його сторін між собою, а тому "не асоціює себе з будь-яким документом, ухваленим за підсумками саміту". Проте виглядало, що ці обставини мало турбували українську делегацію та Володимира Зеленського. За форматом це комюніке є документом, відкритим до приєднання і після його підписання, тому в Києві серйозно розраховують, що в осяжному майбутньому кількість його підписантів може відчутно зрости, зокрема, за рахунок держав, які не доїхали до Бюргенштока. Але за першу ніч після саміту кількість підписантів навіть зменшилась - свої підписи відкликали Ірак і Йорданія. Місяці, а не роки - коли буде новий саміт Інше питання, на яке звертають увагу скептики, - це що далі? Так, можна віддавати належне хисту українських дипломатів та політиків, які домоглися прийнятних для Києва формулювань у підсумковому комюніке. Проте яка різниця, що записано у цьому документі, якщо Росія і так не збирається його виконувати? Тобто, звичайно, чудово, що в комюніке Москву закликають передати під контроль Києва Запорізьку АЕС та звільнити й доправити на батьківщину тисячі вивезених з України дітей, але який в цьому сенс, якщо Володимир Путін явно не налаштований це робити? Видається, що остаточного розуміння стосовно цього в організаторів та учасників конференції теж наразі немає. З одного боку, є позиція Володимира Зеленського і, слід гадати, частини учасників саміту, які вважають, що після Бюргенштоку варто "продовжити роботу на більш технічному рівні", що дасть можливість закріпити і розширити його результати. Тобто проводитимуться зустрічі "на різних континентах" на рівні президентських радників та міністрів, будуть працювати робочі групи з вирішення конкретних проблем під лідерством чи спів лідерством окремих країн – учасниць саміту. У якийсь момент ця робота дасть змогу прийти до певного плану дій з досягнення миру – вірогідно, він передбачатиме реалізацію не лише трьох, але й решти пунктів формули Зеленського. "Ми не маємо часу на довготривалу роботу, - заявив Зеленський. – Рух до миру означає діяти швидко. Підготовка займе місяці, а не роки. Тому, коли план дій щодо миру буде готовим, і кожен крок буде пропрацьованим, відкриється шлях до другого саміту миру, а отже і до завершення цієї війни і до справедливого та тривалого миру. Ми вже маємо країни, які проявили свій інтерес прийняти другий саміт миру і ми почали перемовини з ними". Вірогідно, саме на цьому етапі – коли буде розроблено комплексний спільний план руху до миру – Зеленський та його команда вважатимуть, що до мирного процесу варто залучити Росію, і її представник буде запрошений на другий саміт миру, де йому презентують цей документ. Що станеться, якщо Росія відмовиться його прийняти? Зеленський констатує, що наразі Росія явно "не готова до справедливого миру" і закликає журналістів, які ставлять йому це запитання: "Давайте не думати за Росію, давайте робити своє". Показово, що у дорожній мапі Зеленського не йдеться про те, що Росія повинна бути залучена до мирного процесу прямо зараз. Їй нібито мають передати комплексний мирний план, який у майбутньому розроблять на підставі рамки, окресленої як у Бюргенштоцькому комюніке, так і в переговорах на полях саміту стосовно інших пунктів "формули миру". Натомість дещо інше розуміння процесу демонструють швейцарські організатори саміту. Тамтешній міністр закордонних справ Іньяціо Кассіс заявив, що Швейцарія підтримує постійні дипломатичні контакти з Росією, у Москві функціонує посольство цієї країни, кожні два тижні відбуваються "контакти на рівні міністерств", отож протягом найближчого часу швейцарці поінформують російський МЗС про результати саміту миру – Кассіс відмовився повідомляти ані деталі майбутньої взаємодії, ані те, якої відповіді він очікуватиме від росіян.👇
Mostrar todo...
👍 10
☝️Частина 5 Проте – зважаючи на слова Кассіса про те, що Швейцарія буде зацікавлена у будь-якій "паралельній мирній ініціативі" - вірогідно, його країна та її однодумці вже на цьому етапі намагатимуться шукати спільний знаменник між "формулою Зеленського" та китайським мирним планом, прихильність до якого демонструє Росія. Нарешті, не забуваймо про те, що навіть серед учасників зустрічі в Бюргенштоці були такі, хто вважав, що Росія повинна бути залучена до мирного процесу уже зараз. Цю позицію Україна відкидає, спираючись на досвід "Мінська": мовляв, понад дві сотні технічних зустрічей робочих груп нічого не дали, Москва всі ці роки саботувала мирний процес, тому до Росії треба приходити виключно з готовим і гранично конкретним мирним планом, який саботувати не вдасться. Як Путін нашкодив сам собі А що на це Росія? З одного боку, російська пропаганда не привертає зайвої уваги до саміту миру в Бюргенштоці. З іншого – складно не помітити роботу, яку Москва провела в інформаційному полі напередодні саміту, аби нівелювати його результати. Просто в ці дні в New York Times сплили документи зі стамбульських переговорів між Україною та Росією, які велися навесні 2022 року. Українська влада ніколи не коментувала ці папери предметно і, судячи з даних ВВС, не планує цього робити: мовляв, переговори тоді потрібні були виключно для затягування часу, реально підписано нічого не було, то що ж тут коментувати. Натомість Росія, дістаючи з загашників ці документи, немовби стверджує: це зараз Україна заявляє про якісь там "червоні лінії" на кшталт кордонів 1991 року, які вона ніколи не переступить, а ще зовсім недавно Київ був цілком готовий до компромісів з надзвичайно широкого кола питань. І, звичайно, не можна не звернути увагу на заяви Володимира Путіна з приводу умов, які має виконати Україна, аби він погодився на стале припинення війни – вони більше скидаються на вимогу повної і беззаперечної капітуляції Києва, причому без гарантії того, що Росія не розпочне війну вже в найближчому майбутньому. "Людина, чесно кажучи, лякала весь світ, говорячи, що не збирається закінчувати війну, а (насправді він) хоче далі захоплювати території. Це велика помилка (Путіна), яка є для нас корисною. Майже всі країни тут, за лаштунками (Бюргенштоку), говорили, що своїм меседжем Путін передав всьому світу, що все, що він до цього говорив про реальне бажання закінчити війну, помножено на нуль. Інколи помилки ворога – це також великий успіх", - заявив на підсумковій пресконференції після саміту Володимир Зеленський. Отож, поки Володимир Путін не демонструє готовності до участі у будь-якому предметному мирному процесі, дипломатичний шлях до припинення війни, розпочатий у Бюргенштоці, звісно, виглядає менш актуальним, ніж воєнний. Цитуючи популярний в Україні вислів, найкращим перемовником Києва є ЗСУ. Однак ініційований Києвом навіть не мирний процес, а підготовка до початку мирного процесу, який може так і не розпочатися, щонайменше дозволяє Україні акумулювати міжнародну політичну, а за нею і військову підтримку. А також, коли час для мирних переговорів таки надійде, - дозволить бути до них готовою, вже мати підтриману десятками країн світу переговорну позицію, з якою повинна буде мати справу Москва. І в цьому розумінні саміт в Бюргенштоку – це справді зроблений Україною крок вперед на дипломатичному шляху, який, щоправда, зараз більше скидається на вузьку стежину. Однак навіть це – точно краще, ніж не робити взагалі нічого. Підписатись на «Космос політики»
Mostrar todo...
👍 26 11
☝️Частина 3 З іншого – аж надміру приземлений аргентинський президент Хав’єр Міллей, який висловив цілком однозначну підтримку Україні та її формулі миру, однак прозоро натякнув на те, що Києву варто попри все вибудовувати прагматичні стосунки з Росією, процитувавши американського економіста Мілтона Фрідмана: "Я можу ненавидіти свого сусіда, однак якщо він не буде купувати мої продукти, то я збанкрутую". З одного боку – польський президент Анджей Дуда, який нагадував про те, що Росію в нашій частині світу часто небезпідставно називають "тюрмою народів" і окреслюючи її як "найбільшу колоніальну імперію у світі, яка так і не змогла розібратися з демонами свого минулого". З іншого – турецький міністр закордонних справ Хакан Фідан, який дорікав організаторам: мовляв, саміт в Бюргенштоку "міг би стати більш орієнтованим на результат, якби інша сторона конфлікту – Росія – була присутньою в його залі". Чи той же президент Кенії Вільям Руто, який розповідав про те, що фермери у його країні добре знають про війну в Україні, бо там сильно подорожчали добрива, а одночасно ділився своїми міркуваннями з приводу інших наслідків цього вторгнення. "Махатма Ганді казав, що якщо користуватися принципом "Око за око", то всі осліпнуть. Напад на Україну був незаконним і неприйнятним. Але одностороннє використання російських активів також є незаконним і порушує принципи Статуту ООН", - промовляв Руто. У цій ситуації те, що учасники саміту взагалі зуміли прийти до будь-якого, хай навіть короткого, але практично спільного комюніке саміту, подекуди викликало подив. Битва за слова - як писали комюніке саміту Формулювання підсумкового комюніке саміту відточувалися буквально до останнього моменту і стали, на думку членів української делегації, перемогою Києва. Напередодні саміту ЗМІ повідомляли про запеклі дискусії з приводу змісту цього документу. За даними ВВС, у пошуках максимально м’яких формулювань, які могли б знайти підтримку максимальної кількості потенційних учасників саміту, партнери Києва справді дещо вихолощували той зміст, який вкладали в цей захід українці. І справді, результат саміту складно було б назвати успішним, якби у комюніке, присвяченому, зокрема, питанням радіаційної безпеки, не згадувалася б ситуація на Запорізькій АЕС. Більше того, принциповим напередодні саміту представники Києва називали присутність у ньому вказівок на повагу до територіальної цілісності України. Нарешті, тон усьому документові мала б задати сама назва у ньому подій, які зараз відбуваються в Україні: це розв’язана Росією війна чи аморфне формулювання на кшталт "український конфлікт"? Зрештою, підсумковий зміст комюніке цілком задовольнив українську делегацію – про що неодноразово говорили гості з Києва, в тому числі Володимир Зеленський. Зворотна сторона перемоги українців – відмова доєднатися до комюніке саміту з боку деяких його учасників. Серед них – такі важливі країни Глобального Півдня, як Індія, Мексика, ПАР, Бразилія, - і російська пропаганда уже розпочала використовувати цей факт як доказ провалу саміту. Однозначної відповіді на запитання, чому так вчинили представники країн, які й так приїхали до Швейцарії і брали участь у дискусіях, журналісти не почули. "Зверніться до цих країн. Напевно, у них є різні причини (не долучатися до рішення саміту), однак вони нам про них не говорили", - відрізав у відповідь на це запитання швейцарський міністр закордонних справ Іньяціо Кассіс. Фактом теж є те, що частина "непідписантів" мала на саміті статус спостерігача – це стосується, зокрема, Бразилії, Ватикану або ООН – і в принципі не повинна була до чогось приєднуватися на цьому заході. Варто звернути увагу і на слова Володимира Зеленського про те, що від деяких – щоправда, не названих ним – країн до Бюргенштоку приїхали посадовці, не уповноважені приєднуватися до будь-яких документів, отож вони поїхали до своїх столиць за консультаціями, в результаті яких коло підписантів комюніке цілком може розширитися.👇
Mostrar todo...
👍 11 2
☝️Частина 2 Натомість так чи інакше представленими в Бюргенштоку були аж три члени блоку БРІКС, що його чимало західних спостерігачів називали головним опонентом "колективного Заходу". Напередодні саміту Володимир Зеленський на полях засідання "Великої сімки" зустрівся з індійським прем’єром Нарендрою Моді, і той доручив представляти на саміті колишньому послові його країни в Росії Павану Капуру. Бразилія та ПАР брали участь в саміті як спостерігачі: причому ПАР представляв радник президента з національної безпеки Сідні Муфамаді, якого тамтешня преса називає носієм усіх державних таємниць Південної Африки протягом останніх десятиліть. Привертала до себе увагу і присутність у списку Саудівської Аравії. Цей ключовий геополітичний гравець регіону має непогані стосунки і з Росією, і з Китаєм. Коли за кілька днів перед самітом у пресі з’явилася інформація про те, що саудити збирають проігнорувати захід, Володимир Зеленський здійснив бліцвізит до цієї країни і, схоже, саме його особисті переговори з керівництвом цієї країни привели до потрібного Україні результату. Just peace - про що говорили на саміті миру Така величезна кількість учасників мала наслідком не тільки логістичні труднощі для організаторів саміту: вони прибували до фешенебельного гірського готелю протягом кількох годин, а звук вертольотів, які доправляли високих гостей у передгір’я Альп, геть розлякав місцевих статечних корів та овечок. Коли за столом в одній залі засідань зібралися представники усіх континентів, очевидними стали відмінності у поглядах на війну в Україні з різних куточків світу. Виступи десятків учасників заходу зовсім не виглядали на зустріч однодумців, які наввипередки розхвалюють формулу миру Зеленського і за інерцією повторюють чергову фразу про те, що вони будуть з Україною "стільки, скільки потрібно". Саміт в Бюргенштоку показав, що світ – значно складніший, ніж здається з берегів Дніпра, війна Росії проти України зовсім не обов’язково є проблемою номер один для усіх мешканців нашої планети, а вже тим більше не всі учасники саміту цілком і повністю розділяли український погляд на цю війну. На підсумковій пресконференції глава швейцарського МЗС Іньяціо Кассіс розповідав про те, яке саме питання саміту викликало найбільші дискусії на закритих сесіях заходу. Він пригадав, що на панелі, присвяченій продовольчій безпеці, представники африканських країн голосно нарікали на те, що війна в Україні призвела до розриву ланцюжків постачання продовольства на їхній континент і значно погіршила становище цього не найбагатшого регіону світу. Отож, казали вони, вони приїхали до Швейцарії, аби в Україні якнайшвидше встановили мир. Однак за який мир виступає Африка, спитали у них, - і тут мимоволі виникла гра слів – справедливий мир (англійською just peace) чи просто мир (англійською теж just peace). Виявилося, випливало зі слів Кассіса, що для багатьох представників Глобального Півдня, як саме у далекій європейській країні перестануть стріляти і повністю розблокують Чорне море, не так вже й принципово – головне, щоб зерно попливло з України до Африки. Але цим і був цінний цей саміт, що перед ним українська сторона помітно пом’якшила свою риторику: якщо раніше Київ твердив, що саміт збирається виключно для того, аби підтримати "формулу миру Зеленського", то зараз українці гучно заявляли, що готові почути нові ідеї щодо закінчення війни – мало того, закликають учасників саміту бути якомога активнішими. І учасники були надзвичайно активними, принаймні у своїх заявах на відкритих панелях заходу - гучних заяв тут пролунало чимало. З одного боку, емоційні слова канадського прем’єра Джастіна Трюдо про те, що через агресію Росії тисячі дітей не зможуть відсвяткувати в день проведення саміту День батька зі своїми татусями.👇
Mostrar todo...
👍 10
Перший, але не останній. Чому cаміт миру в Швейцарії переніс мир на наступний раз - ВВС Частина 1 Наразі важко сказати, що писатимуть про саміт миру в Бюргенштоці в підручниках історії майбутнього. Безсумнівно, він не завершив війну в Україні – проте ніхто від нього цього і не очікував. Він став першим кроком, який Україна і ще трохи менше сотні країн зробили на дипломатичному шляху до закінчення війни, проте досі не відомо, чи він точно виведе на магістраль повноцінного мирного процесу і чи взагалі цей шлях є актуальним. Бо, судячи з останніх заяв Володимира Путіна, передумов для цього не спостерігається. Зустріч у Бюргенштоці показала українцям, які, видається, досить активно за нею стежили, що світ навколо них – складніший, ніж здається на перший погляд і зовсім не переповнений друзями та партнерами Києва, які цілодобового переживають за його якнайшвидшу перемогу над агресивним величезним сусідом. Отож, розберемося, чим саме для українців став саміт у Бюргенштоці, чи варто його називати історичною перемогою української дипломатії, чи провалом вслід за російськими пропагандистами, зрештою, якими є шанси на те, що він призведе до встановлення в Україні справедливого миру. Хто приїхав на саміт миру Ще задовго до відкриття саміту спостерігачі говорили, що одним з ключових критеріїв його успішності стане кількість і, якщо можна так сказати, якість його учасників. Нагадаємо, на певному етапі організатори саміту опинилися перед дилемою. З одного боку, Київ міг винести на саміт більшу кількість пунктів "формули миру Зеленського", але обговорити їх у меншому колі співрозмовників (у світі, особливо на Заході, насправді не бракує однодумців, які хоч завтра підпишуться під усіма десятьма її пунктами). З другого – саміт міг обмежитися меншою кількістю пунктів, проте тоді на нього могла приїхати більша кількість країн (на Глобальному Півдні дуже обережно ставляться до питань вимог з Росії компенсацій за завдані нею збитки чи про створення трибуналу для воєнних злочинців). Вибір зробили на користь другої опції. Доклалася тут і організаторка саміту – Швейцарія, яка до того ж користувалася власною логікою. Якщо для України саміт миру був способом закріпити в дипломатичному, політичному інформаційному сенсах першість саме формули президента Зеленського, то Швейцарія вважає, що шлях до миру веде через "конвергенцію", об’єднання найкращих рис усіх існуючих мирних планів. За словами глави тамтешнього МЗС Іньяціо Кассіса, зараз таких планів цілком офіційно існує "шість-сім". Отож, розробляючи порядок денний саміту в Бюргенштоку, швейцарці обрали три пункти з "формули Зеленського" - продовольчу безпеку, радіаційну безпеку і гуманітарні питання – саме тому, що вони у тому чи іншому вигляді повторюються у всіх без винятку мирних планах. Остаточний список учасників саміту мав дати відповідь на питання, чи виправданим був обраний підхід: адже якби навіть попри мінімальну кількість винесених на розгляд питань, на саміт приїхала не дуже велика кількість країн, це була б явна невдача. Інтрига трималася до останнього (джерела ВВС кажуть, що через бажання перестрахуватися перед зусиллями Росії, спрямованими на зменшення кількості учасників саміту). Проте оприлюднений у п’ятницю список з 93 країн та восьми організацій, які вирішили брати участь у заході, більшість спостерігачів визнали цілком хорошим результатом. Приблизно половина учасників саміту представляли західний світ, який з самого початку російського вторгнення солідаризувався з Україною. Решта – так званий Глобальний Південь. І тут спостерігачі мали достатній простір для аналізу. На мапі країн-учасниць саміту в очі впадали сірі простори Африки – території, на які величезний вплив мають Росія, яку на саміт не запросили, та Китай, який через це вирішив на нього не їхати. До Швейцарії не приїхали представники Азербайджану та усіх середньоазійських республік колишнього Радянського Союзу – судячи з усього, з цієї ж причини.👇
Mostrar todo...
👍 13🤔 2🥰 1
Тимчасово окуповані території Більшість опитаних (57%) зазначили, що ставляться до жителів окупованих територій добре, зі співчуттям. 15% вказали, що їх ставлення радше добре, ніж погане. Лише 6% респондентів відзначили категорично негативне ставлення, ще 7% виразили відносно негативне ставлення. — Ми слідкуємо за тим, як люди ставляться до тих, хто лишається на окупованих територіях. Чому нам це важливо? Це є базою для майбутньої інтеграції. Цей показник нам критично важливий. Відсоток підтримки з часом зменшується, хоч проценти поки ще невеликі. Час плине, і тренд йде до зменшення. Це означає, що можливостей до реінтеграції, до запровадження об’єднувальних програм, залишається все менше. Збільшується частина людей, яким важко відповісти на питання про ставлення до людей на тимчасово окупованих територіях, — зазначає Андрій Черноусов. Примусова паспортизація Також фахівці відслідковують ставлення до паспортизації на окупованих територіях. В порівнянні з минулим роком, зменшується відсоток людей, які ставляться зі співчуттям до тих, хто вимушений отримати російський паспорт в окупації. Майже половина українців (47%) не схвалюють отримання паспортів Росії мешканцями ТОТ. 21% відповідей є неоднозначними, людям важко відповісти на це питання. — Це питання, яке ми ставимо в кожному нашому дослідженні і так чи інакше відслідковуємо. Треба сказати, що в порівнянні з минулим роком, людей стає менше (показник зменшився з 39% до 32%). Для держави це є недобрим. Проте дослідження також показує, що в українців є усвідомлення необхідності отримання російських паспортів для виживання в окупації та загроз, які постають перед мешканцями окупованих територій при відмові від паспорта. Лише 10% опитаних вважають, що люди самі вирішують, чи брати паспорт. Ставлення до росіян, які оселились на окупованих територіях, в абсолютної більшості опитаних є вкрай негативним. Понад 60% українців вважають, що росіяни мають бути депортовані або піддані суду. — Ще один показник — наскільки цікава для опитаних інформація про тимчасово окуповані території. Я можу сказати, що з 22 року цей показник не змінився, він лишається в межах похибки, 74-75%. Населення цікавиться. Це важливо, бо зацікавленість демонструє бажання зберігати зв’язок. Ми ж не цікавимося тим, що нам не дорого або втратило сенс у житті. Індикатор варто використовувати, щоб формувати правильну політику відносно тимчасово окупованих територій. Ставлення до колаборантів і колабораціонізму Абсолютна більшість респондентів, понад 80% людей так чи інакше погоджуються з необхідністю притягнення до кримінальної відповідальності за співпрацю з росіянами на ТОТ. — Ми розклали це питання більше. Чи потрібно карати за колабораціонізм вчителів, лікарів, комунальників? Безумовна підтримка, понад 50% опитаних, покарання представників псевдоорганів влади, правоохоронних органів, посадовців. Далі відсоток підтримки притягнення до відповідальності істотно зменшується. Спостерігаємо розуміння, що люди, які вимушені лишатися в окупації, мають продовжувати виконувати свої функції, надавати соціальні послуги. Думка щодо репарацій — Наступне питання стосується репарацій. Чи вірить населення України в можливість отримання репарацій з боку Росії? Якщо коротко — ні. Навіть не вдаючись до юридичної термінології, у пересічних громадян нема великих очікувань щодо репарацій. Більшість респондентів (61 %) висловили зневіру щодо можливості отримання репарацій з боку Росії. Ще 26 % вважають, що така можливість існує, проте лише в довгостроковій перспективі. Лише 6% висловили позитивний настрій і вважають, що репарації будуть здійснені у найближчі роки. Збір даних відбувся з 21 лютого по 10 березня 2024 року методом особистих інтерв’ю в техніці віч-на-віч (F2F) за допомогою планшетів і комп’ютерної платформи «Lemur» (TAPI) за місцем проживання респондентів. Вибірка: доросле населення України, 2116 респондентів. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України, а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.
Mostrar todo...
👍 25🤔 13🙏 1
«Постраждалі від війни цього часто не визнають»: результати соцопитування - helsinki 6 червня відбулася презентація дослідження «Права людини в процесі подолання наслідків війни: результати опитування 2024». Харківський інститут соціальних досліджень опитав громадян України, які потреби виникли у них зв’язку з війною, що є важливим зараз та на яку допомогу вони розраховують. Зокрема — зачепили питання дискримінації переселенців, тимчасово окупованих територій та перспективи отримання репарацій від Росії. Презентував підсумки дослідження Андрій Черноусов, заступник голови правління ХІСД, під час конференції «На зламі історії: шлях до справедливості для жертв війни в Україні». Опитування провели фахівці ХІСД в рамках програми «Права людини в дії», що впроваджується УГСПЛ за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). — Ми запитали, чи відчувають наші респонденти себе постраждалими. Багато людей, які були вимушені переїхати або втратили щось під час війни, не визнають цього. Вони бачать ті величезні страждання, які спричиняються щодня обстрілами, пораненнями, руйнуваннями. Вони кажуть «я живий, цілий», тому є велика частка тих, хто або не визначилися, або не розуміють, що постраждали від війни, — розповів Андрій Черноусов, презентуючи підсумки. Потреби і можливості допомоги Понад три чверті опитаних ідентифікують себе, як постраждалих від війни. Вимушене переміщення, втрата близьких та психічні травми — лише частина шкоди, яку зазнали українці з початку війни у 2014 році. Найбільше війна вплинула на психічний стан населення. Про це зазначили 39% опитаних. Як наслідок — загострилися також хвороби серця та збільшився відсоток загострень хронічних хвороб. Майже кожен другий респондент відзначив, що нічого не потребує у зв’язку з війною (46%). Інші найчастіше зазначали, що потребують грошової допомоги (21 %), психологічної допомоги та реабілітації (17 %) та медичної допомоги, в тому числі догляду за хворими (11 %). Ключові потреби, на думку більшості громадян, можна задовольнити. Це пов’язано з доступністю інформації. Водночас важче задовольнити потреби, з яким стикається обмежене коло громадян. Це стосується відшкодування збитків, відновлення втраченого майна, розшуку та повернення родичів. — Гуманітарний виклик цієї кризи був подоланий завдяки кооперації міжнародних організацій з органами влади. Ми неретельно дослідили саме цей аспект, проте голоду, як це іноді відбувається в інших країнах під час війни, в нас не сталося. Важливо, що лишається частина населення, яка потребує гуманітарної підтримки, — зазначив Андрій Черноусов. До необхідних змін в наданні гуманітарної допомоги постраждалим від війни абсолютна більшість відносить зручнішу доставку гуманітарної допомоги для маломобільних груп населення та людей з інвалідністю (94%); покращення контролю над зловживаннями гуманітарною допомогою (94%) та покращення доступу до допомоги в малих та віддалених громадах (92%). Досвід внутрішнього переміщення Понад чверть українців покинули свої домівки через війну, натомість 73% опитаних досвіду переміщення не мали. Серед внутрішньо переміщених осіб майже 80% людей цікавляться життям приймаючої громади, причому 41% з них беруть активну участь у її житті. — Це питання важливе для інтеграції ВПО. Ми часто говоримо про інтеграцію внутрішньо переміщених осіб та їхню участь в житті громади. Дослідження показує, що люди готові долучатися, що цікавляться життям приймаючої громади. Це важливо для того, щоб ми не створювали дискримінаційне ставлення до ВПО. Я щасливий від того, що відсоток тих, хто стикався з дискримінацією, невеликий, — коментує результати опитувань щодо ставлення до ВПО Андрій Черноусов. Понад три чверті опитаних ВПО зазначили, що не стикалися зі зневажливим ставленням до них з боку представників місцевої громади. Ті 22% ВПО, які стикалися з дискримінацією через переміщення, зазначили, що це могло відбуватися при отриманні соціальної допомоги та соціальних послуг, оренді чи купівлі житла, у побутових відносинах з родичами, сусідами, при пошуку роботи та під час медичного обслуговування.
Mostrar todo...
👍 16🤔 3 1🤣 1
Угорщина обіцяє "зробити Європу знову великою" - DW Девіз головування Угорщини в ЄС перегукується із передвиборчим гаслом експрезидент США Дональда Трампа. Серед пріоритетів Будапешта у ролі голови Євросоюзу словосполучення "підтримка України" не пролунало. Угорщина, яка заступає в липні з ротації на посаду голови Ради ЄС, використовуватиме девіз Make Europe Great Again ("Зробимо Європу знову великою"). Про це повідомляється на сторінці постійного представництва Угорщини при ЄС у соцмережі X у вівторок, 18 червня. Схожий девіз – Make America Great Again ("Зробимо Америку знову великою") – був передвиборчим гаслом Дональда Трампа на виборах президента США 2016 року. "Наш девіз має на увазі активне, практичне головування, надію на те, що разом ми сильніші, ніж порізно, і що разом ми можемо залишатися тими, хто ми є", - сказав угорський міністр у справах ЄС Янош Бока на пресконференції під час якої було представлено програму майбутнього головування. Боротьба з нелегальною міграцією як один із пріоритетів Угорщина назвала сім пріоритетів свого майбутнього головування у Раді ЄС. Серед них — протидія нелегальній міграції. За словами представника уряду в Будапешті, боротьба з мігрантами-нелегалами в Європі потребує ефективної співпраці між країнами Євросоюзу та ключовими державами їхнього походження та транзиту. "Міграційний тиск — величезний тягар для окремих країн-членів, особливо для тих, які перебувають на зовнішніх кордонах ЄС", - зазначив він на пресконференції, яка проходила онлайн. Допомога Україні – не у пріоритеті Угорщини Будапешт як голова Ради ЄС має на меті "збалансувати" процеси розширення ЄС, а саме на тлі прискореної процедури надання статусу кандидата "тріо" України, Молдови та Грузії активізувати дії Євросоюзу в цій сфері щодо Західних Балкан, сказав на брифінгу в Брюсселі постійний представник Угорщини при ЄС Балінт Одор. Наприклад, протягом наступних шести місяців планується закрити якнайбільше переговорних блоків із країнами-кандидатами з цього регіону. На питання DW, якої лінії слід очікувати щодо Росії, яка веде агресивну війну проти України, а також у сфері допомоги Києву, Одор відповів, що Будапешт "уважно стежитиме за розвитком подій і включатиме до порядку денного всі необхідні аспекти за потреби". Серед перелічених пріоритетів Угорщини словосполучення "підтримка України" не прозвучало, при цьому було названо такі сфери, як конкурентоспроможність Євросоюзу, економічні відносини з третіми країнами, полегшення адміністративного тягаря, оборонна політика, співробітництво у сфері закупівлі озброєнь. Підписатись на «Космос політики»
Mostrar todo...
🤔 27🥴 20👎 5👍 4 1
Elige un Plan Diferente

Tu plan actual sólo permite el análisis de 5 canales. Para obtener más, elige otro plan.