✙rozho)))k✙🇺🇦

‍frozen_string_literal: 🤡 Знадобилося тут попрограмувати трохи (поганий той штурмовик що забув як програмувати), поки прокрастинував та думав як краще організувати новий проєкт, дай думаю оновлю старий. Ласкаво просимо до проклятого світу веброзробки! Зробив bundle update, запустив локально, прогнав тести, „на моїй машині працює!”, пушу в репозиторій, build failed. Причому failed на тих самих тестах. WTF, в мене ж все працювало! Іду розбиратися, виявляється що в релізі Rails 7.1 команду rake assets:precompile, яка збирає фронтедерські діла (css, js, ассети й тд) включили до команди rails test яка запускає тести. Ну типу раз ми вже тести женемо давайте фронтенд зберемо, а то мало що там може бути. А команда не пройшла на CI, тому що там не було css-файлів які брались з node_modules, які я там не інсталив в тестах, бо воно не треба було. Взагалі мені JS не потрібен, а node_modules є, щоб мати на диску Daisy UI, який Rails мені люб'язно пакує в проєктний CSS бандл. Щоб не додавати ноду разом зі всім барахлом в тестовий імедж я вирішую піти шляхом, який треба було обрати з самого початку — завендорити той CSS. Добре що в гітхаб тікеті дворічної давності для бібліотеки tailwindcss-rails вже є рішення для конкретного CSS фреймворку і там є навіть мій комент. Приємно знаходити відповіді на свої питання, але ще приємніше бачити що ти взяв участь в обговоренні. Качаю CSS, тестую — все працює. Бандл правда збільшився на скількись кілобайт, причина того мені невідома, десь @import не так написав чи що, вже вирішив не гаяти на те час. Проєкт оновився, ура, все працює. Час переходити до наступного. Ставлю новий, а тут вже ж Різдво було, а що у нас на Різдво? А на Різдво у нас завжди виходить мінорний реліз Ruby, цього разу це 3.3.0. Ставлю його, ініціалізую проєкт, туди-сюди, хочу запустити Rails Console, щоб відразу в репл і програміровать, запускаю, пишу там гелоу ворлд, а мені зась! Ніц немає, відповіді нема, репл пустий. WTF, думаю може мене «чехи» з JetBrains надурили вчергове і я там не прописав якийсь дурнуватий параметр, йду перевіряти та нє, ніби все ок. Пробую інший проєкт — працює. Пробую новий — не працює. Згадую що колись мав таку проблему, але забув як вирішив. Чищу кеші, вмикаю-вимикаю комплюхтор, перестворюю конфігурацію. Не допомагає. Йду на багтрекер JetBrains і звичайно ж знаходжу там багу, виявляється в Rails Console який запускається з IntelliJ не працює в Ruby 3.3.0, девелопери розбираються. Ок думаю, з терміналу попрацюю, хоч це і не зручно, там все ок. Роблю новий і клас — що за чудеса! — першим рядком в згенерованому файлі йде frozen_string_literal: true. А це ще що таке? Чому раніше не було? Ах, це якась оптимізація, типу щоб не казати кожному рядку що він імутабельний, ми це робимо на рівні всього файлу. Колись Matz (автор Ruby) хотів зробити всі рядки за замовчуванням іммутабельними, але потім передумав. А тепер розробники IntelliJ чомусь вирішили що треба цей комент додавати. Ну типу, а чому б і не викусити пару мікросекунд на виділенні пам'яті та не зекономити пару байт на перевикористаних рядках? Я згадав про геніальне # -*- coding: utf-8 -*- в другому пітоні. І подумав: шо за фігня, чому машини самі не можуть роздуплитися коли їм треба той рядок реюзати, а коли не треба, щзх, чому у 2024 у мене кожен файл має бути засраний архаїчними конструкціями двадцятирічної давності які ще й користі принесуть близько нуля! Видалив той коментар гарбедж колектору на зло. Ви кажете прогрес технологічний, але подивіться, мені досі треба знати про існування гарбедж колектору та якихось магічних коментів які полегшують йому (а не мені!!!) життя! Короче шляпа повна наше програмування. #робота permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Монобанки як спосіб організації бюджету Надзвичайно здивований тим, що за 2 роки жоден з банків не додумався або не спромігся повторити функцію Монобанок. Можливо я не правий, виправте, будь ласка, мене в коментарях. І справа не тільки в супер зручному інструменті для донатів. Дуже зручно використовувати монобанки для планування власного бюджету. Наприклад, визначити ціль на якусь покупку. Зафіксувати борг. Запланувати щомісячні витрати на будь-яку категорію, наприклад книжки або розваги. З кожного збору, який я проводжу, зазвичай залишається трішки грошей. Замість того, щоб трекати, скільки цих грошей є в екселі, я просто скидую їх на нові банки. Стара банка розбивається, щоб позначити що ціль збору досягнена, а кошти спрямовані куди потрібно. Також гроші на банці «ізольовані» від основного рахунку, яким я користуюсь, тому я не зможу випадково їх витратити. Наприклад, в мене залишилися кошти зі збору на ретранслятор і сьогодні я оплатив ними ремонт старлінка та доставку НП. Наскільки я розумію, монобанка це абстракція над рахунком/карткою, тому відкриваючи нову банку ми фактично відкриваємо новий рахунок що, ймовірно, тягне за собою деяку кількість операційного навантаження, тому, можливо, інші банки не поспішають це робити. А від простої функції «додатковий рахунок» до «система керування бюджетом» лише один крок, проте чомусь ніхто не зацікавлений у тому, щоб зайняти цю нішу. Воно й не дивно — у банківському середовищі керують не стартапери-продуктовики, а зашкарублі інертні фінансисти. Поза тим, навіть просто пропускати через себе величезний обсяг донатів, теж, здається було б вигідно для банків. Чому ж вони цього не роблять? #спостереження permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Impossibru security Близько року тому я хотів поділитися з читачами деякими подробицями щодо збірки перевіреного-робочого, «bind-and-fly» набору FPV польотів. Але порадився з товаришем та вирішив цього не робити, щоб не допомагати ворогам. Зараз, коли ми вже втратили ініціативу в FPV, такими відео завалений і наший і російський ютуби, тепер «секретна» інфа це автонаведення дронів, хитрі частоти, ппрч та інше. Поза тим, проблема розповсюдження корисної інформації залишається. Багато команд працюють над різними цікавинками, але ніхто нічим не ділиться, бо, по-перше, не знає що від цього може бути користь, по-друге, не знає як це зробити безпечно. Відомий радіоінженер Сергій Флеш теж зіткнувся з цією задачею і теж не знає як її грамотно вирішити. Якщо в ті роки, коли ксерокс в СРСР був пристроєм який вимагав спеціального доступу, обмеження доступу до чутливої інформації було відносно простим ділом, то зараз убезпечитися практично неможливо. Відповідно всі матеріали, які публікувалися Флешем у його «закритих» групах вже стали надбанням ворога, а ворожі матеріали — зливають нам. Як зацікавлена сторона я б теж хотів мати якийсь спосіб ділитися та обмінюватися інформацією, але якщо будувати все на особистих контактах та зустрічах, то воно абсолютно не масштабується. Переконаний що галузь оборони від цього сильно страждає, через те що кожній команді доводиться наступати на однакові граблі, але як це вирішити? Є державні системи до яких має доступ обмежене коло людей, але враховуючи що в нас є багато фахівців, як військових, так і цивільних, які не мають можливості туди потрапити, то розвиток гальмується. Схоже що єдиний вихід — швидше впроваджувати нові рішення аніж вони будуть ставати відомими росіянам. Щодуху бігти, аби лише залишатися на місці. Ваші ідеї, секопси та криптани? #війна permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

‍Підсумки 2023 😤 🤐Перша половина року пройшла під NDA і друга половина року теж пройшла під NDA, тому поділитися, на жаль, нічим не можу. Тому від підсумків відразу перейду до подяк. 🫡Дякую збройним силам за те що я та моя родина живі здорові та маємо можливість чілити на свята. 🤗Дякую кожній підписниці та кожному підписнику @Donate1024Bot. Я не знаю яким дивом, але суми щоденних донатів, хоч і мають тенденцію до зниження, проте тримаються на одному рівні впродовж усього року: близько 30 тисяч гривень. За місяць збираємо мільйон, а за рік — понад 12 мільйонів🤩 За цей рік я ще більше розширив коло довірених волонтерів, та диверсифікував збори. 🙏Дякую тобі, читачка, та тобі, читач, за те що підтримуєш мене, збори, та наше військо. Ваша підтримка дуже багато значить. Кожного разу коли я відкриваю збір то дуже переживаю що не вдасться зібрати потрібну суму, але кожного разу ви мене дивуєте, і все вдається. Ви найкращі!❤️ 🎄Всіх з Новим Роком! Цього року докладу ще більше зусиль, щоб вигнати російських окупантів з нашої землі👊 #війна permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Вітаю пані та панове! ДОУ проводить голосування за найкращі ІТ проєкти та ініціативи. Мій проєкт, @Donate1024Bot, теж там є, у категорії «Найпотужніша ініціатива від ІТ-спеціалістів, що наближає перемогу» За півтора року існування спільнота бота зібрала 16 мільйонів гривень на 498 зборів! Переходь, голосуй! https://jobs.dou.ua/questionary/dou-award/peremoga_people

Вітаю пані та панове. Прошу допомогти закрити невеликий збір на 3 FPV дрони та інструменти для FPV-майстерні мого товариша з 24 ОШБ «Айдар» На зібрані кошти закупимо: - інструмент: паяльник, третю руку, викрутки, кусачки, мультиметр, пінцет а також розсип болтиків, гайок, термоусадок, роз'ємів, конекторів. - 3 набори запчастин для 8" дронів Загальна сума 60 тисяч, 35 вже зібрано, залишилося 25. 💸 PayPal: [email protected] 💳 ПРИВАТ: 4627055113374002 🫙 БАНКА: https://send.monobank.ua/jar/svov1Cq6e Дякую всім!

It Depends — „Краще працювати в продукті, ніж в аутсорсі” — „Ні, це залежить від того який продукт і який аутсорс, буває цікавий аутсорс” — „Потрібно видавати людям овнершип та контекст, щоб вони самі робили задачі” — „Залежить від того яка робота, на конвеєрі тобі потрібні прості виконавці які не вимахуються” — „Робота має мати сенс та приносити задоволення” — „Залежить від обставин, є ситуації коли просто потрібні гроші” І так далі. На кожне твердження знаходиться кмітливий коментатор який поважно скаже „люди різні, контори різні, ситуації різні, все залежить від купи факторів”. І мати рацію! Але тоді ріжку й писати нічого буде, а на каналі буде один пост: „все залежить від обставин, дійте на власний розсуд” Програмістська натура дуже любить все абстрагувати, виносити спільне з різного, узагальнювати. Але такі рафіновані поради та концепти ні до чого не годяться. Зрозуміло, що все залежить від обставин. Зрозуміло, що є різні люди, різні проєкти. Зрозуміло, що немає срібної кулі та універсальної теорії всього. Зрозуміло що те що підійде мені, не підійде вам, бо кожен — унікальна особистість. Проте без якогось досвіду власних або чужих рішень у конкретних ситуаціях складно сформувати власну теку. Для того я і намагаюсь ділитися конкретними ситуаціями з якими я мав справу і сам люблю читати такі історії. Чим конкретніше, тим краще, тим живіше воно все, а над конкретним кейсом з конкретним рішенням вже можна й подискутувати. Але, як відомо, it depends. #робота #мета permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Армійські методи управління В мене є гіпотеза чому в армії все так, як є. Полягає вона в тому, що за замовчуванням командирам потрібно виконувати задачі, використовуючи абсолютно немотивованих та некваліфікованих для цього людей. Всі великі війни ведуться не найманцями які зіставляють ризики та вигоду, а мобілізованими, які не дуже то й хочуть гинути за чергову висоту десь далеко від дому. Так само і строкова служба несеться фактично дітьми, яким то все абсолютно непотрібно та нецікаво. Методи керування людьми які всіляко намагаються уникнути роботи відрізняються від методів керування людьми які навпаки зацікавлені у виконанні роботи. Відповідно, з таким колективом буде працювати лише насилля. Невиконання наказу — злочин, СЗЧ — злочин, порушення субординації — догана, обговорення наказів заборонено і так далі, все побудовано на покараннях. Це так-сяк працює на великих масштабах, але надзвичайно погано з тією купкою людей, які дійсно мотивовані, хочуть та можуть щось робити. Як завжди, все вже давно придумали та обговорили до мене. В попередньому дописі про передачу відповідальності, в коментарях пан Антон дуже влучно вказав на таку концепцію як Theory X and Theory Y. Зараз до війська прийшла велика кількість людей з цивільним майндсетом і вони потрапили до керівників з армійським світоглядом, які не готові до того що підлеглий може зробити роботу сам, без застосування насилля. Відповідно багатого кого демотивує саме це, «армійське» ставлення. Коли людина щось хоче, але стикається зі ставленням до себе як до дефолтного мобіка, то в залежності від сили волі або чинить спротив, або розчаровується. Мене це теж деколи демотивує. Втім, я намагаюсь не давати волю духу занепаду та розглянути ситуацію з боку керівника. Він вже має профдеформацію, не звик працювати з такими як я, не звик цінувати людей що не довели свою спроможність у справі та мають репутацію, має інші клопоти й так далі. ☝️В умовах коли неможливо або складно змінити оточення, доводиться працювати з тим що є. Спокійно реагувати на неприйнятне та токсичне ставлення, намагатися якнайкраще виконати свою задачу та працювати на репутацію, щоб з часом отримати рівень відповідальності, який дозволить мінімізувати токсичний вплив. #армія permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

‍Чергові непотрібні функції телеграму Два роки тому телеграм у відчайдушній спробі монетизації запустив «рекламу». Через те що телеграм не збирає геолокацію користувачів то єдине за що він може зачепитися то мова якою ведеться канал. В результаті ми досі спостерігаємо рекламу російських телеграм каналів («московскій бомондъ») під постами українських каналів де автори пишуть російською. Очевидно, ідея провалилась і всі гроші собі забирають біржі реклами та автори, які знають свою аудиторію та можуть зробити набагато кращі інтеграції. По тій рекламі багато чого ще обіцяли, наприклад можливість авторам відключити нативну рекламу, але до реалізації воно не дійшло. Деякий час тому телеграм запустив сторіси. Тоді всі порофлили що у стрічці з'явилися записи від всіляких майстрів та рандомних людей, які колись потрапили в контакти. Так, у мене більшість сторісів була від пані-консультантки May Kay з рекламою косметики та «мотиваційних бранчів». Ті ж сторіси випустили й для каналів, але для розблокування треба було, щоб підписники дали «бустів», щось типу бюджету на сторіси. Всі автори кинулися просити аудиторію підбустити їх, але в результаті запостили по одному сторісу та й забили. Продакт менеджеру який придумав цю всю хитру бухгалтерію з бустами треба виписати від'ємну премію. Втім, жоден з каналів які я читаю, не постить сторіси. Може у вас інший досвід? І ось того тижня запустили ще одну функцію — «схожі канали», таким чином реалізуючи діскавері, можливість користувачам побачити нові канали без пошуку. Але, як і всі продуктові задуми телеграму що стосуються будь-чого що не месенджер, реалізація провальна. Список схожих на мій каналів можете побачити на картинці, та самі зробити висновки про здібності телеграмівських програмістів. Здається, можна було б взяти каталог з сайту tgstat.com або подивитися які канали посилаються один на одного та скласти більш коректний граф. Можливо в найбільшому сегменті телеграму — російськомовному, це все працює краще, враховуючи також національність розробників. А допоки це чергове нікому не потрібне ускладнення інтерфейсу. P.S.: підписуйтесь на гороховського, лачена, миколаївського ванька, та читайте цікаві історії про ІТ☝️ #мета permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Вітаю любі підписники та підписниці! В перший день зими маю маленький збір для ремонту авто яке вже більше року невпинно працює на користь 44-го окремого стрілецького бату, де служить мій знайомий, пан Андрій (на фото). Я вже дуже давно допомагаю цим хлопцям, це ремонти машин та РЕБи. Там залишилося зібрати менше 20 тисяч, збір замалий для @Donate1024Bot, але якраз те що треба для п’ятниці. Банка: https://send.monobank.ua/jar/69AkZF8485 Дякую всім хто підтримує наше військо!

HFT Того тижня натрапив на HackerNews на посилання на LMAX Disruptor. Це такий типу pub/sub націлений на максимальну швидкодію та розроблений всередині трейдингової платформи. Дізраптор цей зарелізили понад 10 років тому і я пам'ятаю хайп довкола цієї штуки. На жаль, застосувати мені в проєктах, де працював, цю бібліотеку було недоцільно. Отут я й подумав що треба було йти у HFT як був молодий та була можливість. Натомість, я просрав роки жеття на нудний вебдевелопмент на пропрієтарних технологіях. Завжди краще працювати близько до потоків грошей. А гроші це фінтех, трейдинг, крипта (раніше), гемблінг з бетінгом та адалтом, реклама. Цінність для людства та вся двіжуха має дуже сумнівну, але інженерні задачі — ого-го! Боротьба за наносекунди, низькорівневе байтолюбство, масштабування! В перспективі форкнутись від власників та крутити щось своє. Уява відразу малює кадри з кіно Big Short з двома хлопцями які з гаража заробили мільйони. Коротше кажучи, реліз LMAX Disruptor був знаком. Але я його проігнорував, бо жив жеття без мети, та давав іншим керувати ним. І навіть широко відома у вузьких колах доповідь Діми Думанського про хай перформенс адтех платформу з десятками тисяч req/seq, яку я відвідав в офісі контори що раніше називалась Cogniance, не переконала мене кинути веб і зайнятися нормальними ділами. ☝️Практична порада 👉Follow your passion, йопт. #кулсторі permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Чужий серед своїх, чужий серед чужих Більшу частину своєї кар'єри я програмував або керував проєктами написаними на Java. Ще у 2010 я пробував зробити інтернет магазин на платформі Spree і тоді трішки познайомився з Ruby on Rails. Але нагоди використати то не мав ніде, аж поки 2017 року не вирішив зробити сайт-сервіс для Кубка Барбосу — виставки безподобних собак. То був перший проєкт з реальними користувачами, і далі я пішов робити на Ruby on Rails вже комерційні проєкти, а на Java з часом практично перестав писати. Трохи раніше того часу я активно почав займатися девопсом та інфраструктурою, розбиратися в клаудах та модних тоді мікросервісах. Згодом вся та діяльність трансформувала мене в справжнього one-man-E-shaped band — я міг зробити фулстек проєкт від початку до кінця, та ще й розгорнути його за всіма бест практісами. Знав та розумів архітектуру не на папірцях та презентаціях, а на ділі, вмів говорити з бізнесом. Все класно, але мені складно було знайти person-market fit, якось вмістити себе в рамки. Java спільноти були мені нецікавими, бо я на практиці побачив наскільки простішою може бути розробка на Rails, а проповідувати людям про те що мікросервіси та анемічні моделі це шляпа, мені здавалось недоречним. DevOps спільноти з моїх спостережень складаються на 90+% з сисадмінів. Я прийшов в девопс з програмістів, і хоч маю скілсет пересічного девопса або сисадміна, в мене зовсім інший майндсет, який не збігається з тіпами у светрах. Там мало кому цікаві хероку з флаями бо люди крутять кубери та люблять складні, а не прості рішення. Прийти на девопс конфу і заявити що AWS та кубер це шляпа мені теж здається недоречним. Rails спільноти в Україні, здається досить маргінальні. Є RubyConf на якому я жодного разу не був, може існують якісь чати, але мені здається що там не дуже є що обговорювати, бо в Rails є і працює все, там просто ковбасиш проєкт, а не питаєш порад або скаржишся на життя. CTO-шні та архітекторські двіжухи надто відірвані від життя. Ці кабанчики вже давно не пишуть ніякого коду, не мають практики, та по факту менеджери, а не технарі, які через непорозуміння мають букву T в тайтлі й працюють за копійки. Щоб ви розуміли, моя умовна рольова модель CTO це DHH, який мало того що досі програмує, так ще й не втомлюється продовжувати розвивати свою філософію. Тому з цими кабанчиками мені ні про що говорити, в них свій вайб що мені нецікавий. До ентрепренерів я не доріс, тусуватися поміж успішних Максів Іщенків та вонабі індіхакерів теж сенсу нема. Треба не балакати, а брати лопату та йти годувать свою сім'ю. FIRE-тема, з якої, я, здається, колись починав, мені нецікава абсолютно, як і всі теми про «декілька фултаймів». Ріжок чат захоплений зрадойобами та токсичними елементами що ганяють одне й те саме по колу. Одним словом, ніде приткнутися. #спостереження permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Обачність на 1:1 Продовжую тему з токсичними колегами, цього разу говоримо про 1:1. Такі мітинги з безпосереднім керівником вже досить давно стали ±стандартом в індустрії. Зазвичай ні менеджер, ні підлеглий не знають, як правильно використати цей час, і вони перетворюються на формальність, яку до того ж менеджер має звичку переносити й забивати на неї. Менше з тим, 1:1 це асиметричні мітинги. Ваш бос володіє значно більшим обсягом інформації аніж ви, і потрібно це враховувати. Якщо ви чимось незадоволені, і особливо якщо нагостирили лижі геть з того місця, потрібно розважливо доносити це, аби не нашкодити собі. Я зараз не говорю про те що потрібно брехати, або іншим чином поводитись непорядно, зовсім ні. Але потрібно розуміти що контора вам не друг, а партнер, і стосунки ці мають зміщений баланс. Коли ви станете баластом — вас тут же викинуть за борт, і краще не давати зайвих сигналів що щось не так, якщо це не в ваших інтересах. --- Інша річ, це озвучування своїх побажань на таких зустрічах. Добре подумайте над тим, чого ви хочете, щоб не сказати абищо, а потім відмовитися від пропозиції. Наприклад, в мене неодноразово були ситуації, коли робота була нудною, але я не говорив про це, бо знав що не готовий зараз взятися за більш двіжовий проєкт. Мені потрібен був чіл та поступове зниження залученості, а не двіж та максимальний енгейжмент. Інша проблема яку я мав то балабольство. Було таке що декілька разів я озвучував речі, які не робив, конкретно — казав що напишу пости в корпоративний блог і забивав на те. Ця активність не була обов'язковою і мені ніц не вартувало просто промовчати, але я, хвалько такий, не втримався. Не будьте як я, не будьте балаболом. Це може пройти непоміченим, і ви не отримаєте ніяких санкцій, але люди запам'ятають що ви не берете відповідальність за свої слова. Повертаюсь до «шукри в грі» — говорите — робіть. Не готові робити або знаєте що не стягнете — не робіть. Часто буває так що є можливості розвитку і якщо ви озвучуєте побажання, а потім відмовляєтесь від пропозиції — то так вам перестануть щось пропонувати. Хочете сеньйорну личку та зп, але не хочете брати менторство над джунами — так і кажіть. Надоїла робота, але не хочете вриватися в третю штурмову двіж — мовчіть. Відповідайте за базар, короче. ☝️Практична порада 👉Якщо 1:1 у вас вже перетворився на безглузду церемонію, то фільтруйте що говорите, щоб не зашкодити собі. Якщо не перетворився — запишіть собі план чим би ви хотіли поділитися і пильнуйте, щоб туди не попало нічого, за що ви готові брати та нести відповідальність. #робота permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Коли ненапряжна робота може бути корисною Читачки та читачі знають що я людина яка декларує гру на перемогу, а не на процес, та постійний розвиток. На ділі мені не завжди вдавалось цього дотримуватися, але я стараюсь. Одна з речей які мене ніколи не приваблювали це робота на чілових проєктах та умисне уникнення відповідальності (і відповідно зростання). Таких проєктів, де можна почілити, було досить багато. Зараз не знаю як, але підозрюю що вони нікуди не ділися. Саппорт, легасі, кастомер який не пушить, стабільність, всі діла. Я й сам було діло нудьгував, але то тривало недовго. Зараз розумію що для таких проєктів є місце. Тільки місце це диктується не небажанням працювати, а зовнішніми обставинами — найчастіше сімейними, або іншою діяльністю яка займає значну частину вашого життя. Народження дитини, догляд за близькими, участь у спортивних змаганнях або залученість в якесь хобі що вимагає багато часу, війна — коли робота ненапряжна, ніхто не пушить, а ви здатні видавати достатній результат, щоб залишатися в строю — це чудовий компромісний варіант. Аби то було тимчасовим і ви повернулись до звичних щурячих перегонів. ☝️Практична порада 👉А не буде поради, зараз не час перебирати проєктами👊 Працюй, донать! #робота permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Токсичні колеги У благословенні офісні часи, коли не було великої війни та коронавірусу, люди значно більше спілкувались наживо. Найбільше звичайно під час обіду/чаювання/кавування на кухні та перекуру у курилці. Американський термін water cooler talk дуже влучний для опису цього явища. На кухні можна було підслухати останні інсайди, розкладки та нахрюки, вклинитися в чужу розмову, або розпочати свою. Я часто користувався цим і розводив непродуктивні та токсичні теревені про те як у нас на проєктах все погано, яка нездала робота, і як мені то все надоїло. З часом ці балачки накопичилися достатньо щоб тригернути звільнення. На наступній роботі я був обачнішим, а далі розпочалась пандемія і майданчика для стендапів в мене більше не було. Між тим, крім мене, токсичні срачі розводили й колеги. Дехто потім переніс це в чати. Ви точно знаєте негативний тип людей які постійно на все скаржаться і яким завжди все не так. Я не був такою людиною, але знаходився недалеко. З часом я трішки порозумнішав і почав ставити питання: якщо все так погано, то чому ти досі тут? Що ти робиш, щоб перестати скиглити? Зміни боса, проєкт, контору, та що завгодно, але зроби хоч щось, а не просто отруюй себе та оточення. Один з моїх життєвих принципів це те що слова не мають розходитися з діями, а шкура має бути в грі. Коли б я мав це за принцип півтора десятка років тому, то не затримувався б на кухні, деморалізуючи моїх молодших колег, а спрямував би цю енергію на те, щоб вибити собі проєкт цікавіше або знайти нову роботу. Натомість моїм вибором були дегенератські розмови про те як все погано. Час змарновано, висновки не зроблені. Часи зараз вже не ті, токсики не мають звичної трибуни й можуть поскаржитися на життя хіба що в пабі. Коли я чую такі розмови то намагаюся від них дистанціюватися. Годі й питати людину, що вона зробила, щоб виправити ситуацію. Такі балачки непродуктивні, ні до чого не приводять. ☝️Практична порада 👉Помітив що скаржишся комусь на свою роботу? Змінюй її або перестань себе труїти👊 P.S.: то все також переноситься на інші сфери: сім'ю, державу, світ. Пропоную скаржитися на це своєму психотерапевту, а з друзями проводити час весело та продуктивно. P.P.S.: впізнали себе? Ставте 💩 в реакцію👇 #робота #лайфстайл permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

X Y problem Один з методів мотивації людей, якому навчають майбутніх керівників це давати підлеглим відповідальність за рішення щодо виконання задачі. Одразу наведу приклад. Ситуація 1: приходить техлід каже — «зроби контролер SessionsController з трьома методами: GET /login, POST /login, DELETE /signout». Ситуація 2: техлід каже — «нам треба, щоб користувачі мали персоналізовані сторінки на сайті, гадаю що треба робити авторизацію, що скажеш?». У першому випадку у вас не так багато свободи в рішеннях, вам вже фактично його дали, залишилося тільки передати то в чатгпт та скопіпастити результат закодити. Простору для обговорення дуже мало — ось вам і ендпоїнти, ось вам і контролер. Неясно чи воно взагалі потрібне. В другому випадку ви йдете до чатгпт та просите, щоб той зробив авторизацію самі думаєте що там мають бути за контролери, чи мають вони бути взагалі, як його правильно спроєктувати. Ви маєте трішки бізнес контексту зверху, так, користувачі, сторінки, акаунти, а це точно потрібно? Може відразу OAuth2? А може якось без логіну можна обійтися🤔 В першому випадку ви просто сліпий виконавець який робить що сказали. В другому ви вже дотичні до відповідальності за рішення та можете думати наперед про наслідки, які воно матиме в майбутньому. Навіть якщо варіантів зробити що просять небагато, або взагалі один, все одно підтримується ілюзія ніби ви щось вирішуєте. Це дозволяє не втрачати мотивацію від фактично усвідомлення свого рабського існування та виторгувати принаймні трішки уявної свободи. Розумний керівник буде користуватися цією маніпуляцією та застосовувати її навіть там де вибору немає, а шлях очевидний. Нерозумний керівник буде займатися мікроменеджментом, давати рішення, а не задачі, та не пояснювати логіки того що відбувається. Прямі вказівки на рішення мене люто тригерять, бо обмежують свободу та розбивають ілюзію незалежного прийняття рішень. Я розумію чому так може відбуватися, але то не допомагає від підгоряння. Я розумний та відповідальний, дайте мені задачу і я її зроблю, а ще краще і задач не давайте, а дайте зону відповідальності, а я собі сам придумаю які задачі потрібно зробити, щоб все було як має бути. Дайте мені овнершип! «Ріжок, ти йобу дав», скажете ви, «які ілюзії, який овнершип, копай що сказали, бери менше відповідальності за більше грошей, працюй на двох роботах на мінімумі продуктивності, щоб не вигнали, та живи жеття у вільний час!» І будете по-своєму праві. Хтось так може жити, але не я. Мені треба знаходити сенс в діяльності на яку витрачаю третину життя, інакше здурію. Якщо я не спромігся зробити свій двіж та стати сам собі босом то треба хоч якось пояснювати собі чому працюю на когось. ☝️Практична порада 👉Якщо ви бос — зверніть увагу як роздаєте задачі підлеглим. Чи даєте їм достатньо відповідальності? Ясно що не всі до цього готові, наприклад джунам треба давати готові рішення, але можна спостерігати за прогресом. 👉Якщо ви підлеглий — поміркуйте над задачами які вам дають. Якщо це готові рішення — можливо вам вже варто піднятися на новий щабель та взяти відповідальність? Поставте це питання на наступному 1:1 зі своїм менеджером. #робота permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Зроблено на 95% — значить не зроблено взагалі Нещодавно потрапив у ситуацію. Команда мала набір задач, виконувала їх, але одну не вдалось зробити через технічні причини. Начальник попросив звіт, після чого сказав — «так у вас нічого не вийшло зробити». 🤦‍♂️ Бомбануло в мене знатно, не допомогло навіть розуміння чому він так вважав. Я багато разів був в ситуаціях, коли проєкт, зроблений на 95% клієнтом або начальником вважався таким що не зроблений. Тобі здається, «та тут вже все є, тільки задеплоїти лишилося та пару багів виправити», але очевидно, що в бінарній логіці «готово/не готово», це значить «не готово». А щоб доробити останні 5%, зазвичай потрібно витратити ще стільки ж часу🥲 Тому треба відразу фокусуватися на критеріях «готовності», які виставляє той, хто приймає роботу, і рухатися в тому напрямку. Чітко розуміти що поки ті критерії не досягнуті — значить фактично проєкт або задача не готові, не зроблені, відзвітувати нема про що. Не тішитися ілюзіями про «готово на 95%» та не крінжувати або горіти, якщо хтось скаже «так ви нічого не зробили». По фактах так, нічого не зробили, для людини з бізнесу, воно виглядає так — або ми можемо запуститися або не можемо, проміжних варіантів не існує. Якби я був босом, я б звичайно підбирав більш коректні слова для тієї ж ситуації, та намагався б спрямувати підлеглих у потрібному напрямку: або розділив би роботу на шматки які можна зарелізити окремо, або надав би чіткіші та зрозуміліші критерії успіху. На жаль, знаходжуся в ситуації, де обирати не приходиться, потрібно вчитися стійко витримувати токсичність та не втрачати бойовий дух за будь-яких обставин. ☝️Практична порада 👉Якщо бачите що ви або команда раз у раз попадаєте в ситуації де вам кажуть «ви ніц не зробили», то потрібно самотужки пропрацювати визначення «завершеності» та узгодити це з особою якій ви звітуєте. Проблема часто знаходиться в непорозуміннях між виконавцями та замовниками. Якщо замовник сам не може сформулювати це визначення — ваша робота допомогти йому це зробити. #робота permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Острівець свободи в океані рабства Мене надзвичайно дратує коли мені говорять що і як робити. З таким світоглядом працювати на когось складно, тому довелося вигадати coping strategy, щоб не з'їхати з глузду та якось виживати. Стратегія полягає в тому, щоб вибороти собі хоч якийсь ступінь свободи та вдавати що я собі сам придумую та видаю задачі, а вони диктуються навколишнім середовищем. Не підійматися на рівень вище, де знаходиться начальник або клієнт, якому то треба. Так, на всіх своїх роботах я успішно абстрагувався від неприємної реальності та володарював у вигаданій власній, як принц даедра. У великій корпорації я був відповідальним за продукт, яким ніхто не користувався і який знаходився у перманентному стані розробки. У стартапі я педалив мікросервіси які ніколи не пішли в продакшн. Як перейшов на консалтинг то був фактично СТО, архітектом, розробником та саппортом в одній особі, спочатку з командою, а потім без команди. Там мав дуже багато свободи, яка обмежувалась тільки рамками бізнесу, бо безпосередніх начальників не мав. Мені залишалося лише вдавати що той бізнес має якийсь сенс, а далі все було просто. Також були коротко- та довгострокові періоди співпраці, де я мав досить ізольовані задачі, та міг діяти вільно. Пояснювати собі що я тут лише заради грошей, потрібно відпрацювати від дзвінка до дзвінка, мені ніколи не вдавалося, на таку роботу в мене не стоїть. Звичайно, як обставини примусили б, то довелося б терпіти, але до того ніколи не доходило через дбайливо зібрану фінансову подушку та загальну грамотність. Кожного разу, доступаючи до нового проєкту чи нового роботодавця, я намагався якось вибороти той ступінь свободи, з яким було б комфортно жити. Коли ти джун — тобі говорять що і як робити, мінімум свободи Коли помідор — говорять що, але можеш вирішувати сам як це зробити Коли техлід/архітект/СТО — тобі вже ніхто не говорить, ти сам маєш знати що робити Коли власник — тебе обмежують закони природи та ринок От до останнього щабля я і прагну. Але коли то недосяжне — доводиться займатися ментальною гімнастикою. #лайфстайл permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Звітуємо! Всього зібрали 60,956.14₴ 💪! На ці гроші знайшли трохи дешевші батареї таких же характеристик, вартістю по 12,900.00₴ за штуку. Всього витратили 51,600.00₴ на 4 батареї + 190.00₴ грн комісія моно за платіж на ФОП. Залишок 9,166.14₴ піде на FPV запчастини для цього ж підрозділу. Батки вже доїхали на фронт, а пташка літає 🦅 Дякую всім хто приєднався до збору!

Нарешті можу повністю відзвітувати по збору, який розпочав майже рік тому😱 Отже, нагадую, збирав я на прилади нічного бачення PVS-14, які мали б нам дістатися по ціні 1800$. Але щось пішло не так, отримання все відтерміновувалося та відтерміновувалося, врешті я вирішив дозбирати гроші та купити у місцевих. Ви мені в цьому допомогли, і перший прилад поїхав на фронт в кінці квітня. В серпні Дмитро з каналу Інформація написав що прилади таки приїдуть, та ще й безкоштовно для нас! Так вийшло, що я знаходжуся на прямому зв’язку з командиром батальйону, куди то все мало їхати, і ми дуже швидко робили необхідні для фондів документи. Хоча спочатку девайси мали їхати в інші бригади, вони невчасно або не подали доки, тому фонд був готовий передати 2 (два!) девайси які в них були нам. Потім знову закрутилась бюрократія, також в зоні відповідальності бригади почався дуже активний двіж кацапів, тому було не до того. Але врешті одного дня девайси таки доїхали до місця призначення. Це цивільні варіанти, тому вони йдуть без кріплень на шоломи. Я придбав їх окремо, вартість комплекту 10,260.00₴. Отож, нарешті можна підсумувати та закрити цей збір На момент кінця жовтня на банці від попереднього збору залишалось 36,782.06₴. З них я витратив 2×10,260.00₴ на кріплення Wilcox + j-arm 2×51.30₴ комісія моно за ФОП платіж 2×145.00₴ доставка НП Залишок 15,869.46₴ піде швидше за все на ретранслятор для FPV в мій підрозділ, на то буду робити окремий дозбір. Величезна подяка Дмитру з каналу Інформація за допомогу з цими ПНБ! Підписуйтесь та підтримуйте вподобайкою канал та виробництво дронів Вирій. 🇺🇦Подяка вам за те що підтримуєте наше військо!🇺🇦

‍Прочитав «Пригоди бравого вояка Швейка» Щоб корисно та весело проводити час на блокпостах, взявся читати класичну літературу. Книжка про Швейка була в домашній бібліотеці ще як я був малий, але тоді вона мене не зачепила. Я прочитав пару сторінок та й кинув. Fast forward 20 років, і ось для мене цей літературний твір вже стає безпосередньо релевантним. Книга надзвичайно дотепна, я реготав всю дорогу. Воно звичайно краще сміятися, коли в тебе в країні мир, але все одно смішно. Звісно, коли я вже дотичний до війська, то мені ті всі приколи ближче. Хоча в книзі описується побут класичної імперської армії, набраної з різних народів, у війні, яка не має сенсу, на відміну від нашої умовно моноетнічної армії та війни на виживання, є багато спільних рис, які характерні для всіх військових формувань всіх часів та народів. Армійські реалії тут подані не фаталістично, а гумористично, тому від опису подій стає не моторошно, а смішно (хоча насправді це все моторошно та страшно). Швейк, завдяки своїй мудрості та простоті, примудряється видряпатися з будь-якої халепи, та надзвичайно оптимістично дивиться на світ. Ось цьому оптимізму в нього й можна повчитися. Персонажі, що трапляються йому на шляху теж класичні — стукачі, ухилянти, розпусні священнослужителі, начальники-самодури, жорстокі судді. Декількох я вже мав невдачу зустріти й у своїй пригоді. Книгу до прочитання рекомендую всім. #прочитав permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Про жінок в армії Того тижня у твіторі пронісся шакалячий експрес повз Віктора Розового (коміка та бійця 3-ої штурмової), мовляв, той нездало висловився щодо жінок. Я з жінками у війську не стикався, тому нічого по цій темі не скажу. Деякі мої знайомі, що мали досвід з жінками, скаржилися не на їх боєздатність, а на драму, що виникає внаслідок шлюбних ігор, любовних багатокутників та інших факторів, які виникають внаслідок конкуренції великої кількості чоловіків за маленьку кількість жінок. Натомість пригадаю один з концептів, який описав Талеб у «Шкурі в грі»: чим менше хтось відповідає стереотипам своєї професії, тим більше ймовірність що ця людина є висококласним спеціалістом. Наприклад якщо ви бачите перед собою трейдера який, одягнений та виглядає не як трейдер, то тим більше ймовірність що він є справжнім професіоналом. Талеб аргументує це тим що якщо така людина подолала опір суспільства та оточення яке зустрічає по одежці, то значить вона має високі професійні якості, які дозволяють їй поводитися як завгодно. Очевидно, що армія це надзвичайно сексистська структура, де, крім того, пред'являються високі вимоги до фізичної та психологічної підготовки людей. Значить, можемо зробити висновок. Якщо ми бачимо жінку у війську на умовних бойових позиціях, то це жінка, яка змогла подолати ті самі сексистські стереотипи завдяки своїм фізичним та морально-вольовим якостям та ймовірно є кращим бійцем ніж середньостатистичний чоловік. Навіть сам факт що вона добровільно пішла в агресивне середовище вже говорить про високу мораль, на відміну від чоловіка, який швидше за все опинився там не по своїй волі. Всі чули історії про кулеметниць, артилеристок, мінометниць і так далі. Так ось, я гадаю що ці випадки є екстремумами, через надто малу вибірку. Жінки в армії — найсильніші серед своєї категорії, а чоловіки мають нормальний розподіл. Тому ми завжди будемо чути історії про жінок які в'яжуть арматуру у вузол і не будемо чути історій про жінок, які не стягли військове життя. Аж поки в нас у війську гендерний баланс не вирівняється і ми не побачимо реальну картину. А до того, якщо бачите жінку-бійця — значить вона з високою ймовірністю дуже моцна і їй велика повага за службу. #армія permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Злочин мовчання Того тижня завершився головний турнір року по грі Dota 2: The International. Перемогу здобула команда Team Spirit, з двома українцями та трьома росіянами у складі. Українське дота-ком'юнті, м'яко кажучи, не дуже вболівало за цю команду. Причина проста — мовчання українських гравців у публічному просторі щодо війни, хоча один з гравців мешкав у Бучі, а інший — якщо я не помиляюсь, з Києва. Так само не любять у кіберспортивному ком'юніті й найкращого гравця у Counter-Strike — s1mple. Бо той стабільно стрімить з росіянами та й загалом не дуже обходиться темою війни. Сформувався цікавий феномен. Всі ці персоналії мають надзвичайно велику аудиторію та вплив на неї, можуть говорити на весь світ про війну, можуть робити потужні збори, можуть підтримувати військо, але не роблять цього, і тому піддаються осуду від своїх співгромадян, які потерпають від війни. Я погоджуюсь з думкою спільноти. Не використовувати свій вплив це злочин проти свого народу. Вони можуть казати про те що «донатять таємно», та дійсно можуть це робити, але підтримка в публічному просторі вартує дуже багато, а гроші, які може зібрати аудиторія знаменитості точно будуть більше ніж ця знаменитість передасть сама. Гадаю все-таки що «ринок донатів» — має великі розміри. Як річка, яка тече. Ти можеш з неї зачерпнути досить багато, але не можеш її осушити. Якщо ж ти цього не зробиш — то гроші просто «протечуть» повз. Спостерігаю я за такими злочинами й у менших масштабах. Багато блогерів ІТ-напрямку з досить великими аудиторіями публічно не роблять нічого, не проводять збори, проводять їх надзвичайно рідко, або намагаються більше працювати, щоб збільшувати свій внесок. Знаю що частина цих людей збирає серед «своїх», але надзвичайно важливо робити це публічно, щоб формувати суспільну думку. Всі ми бачимо що люди вже довгий час як розслабили булки та думають що війна їх не обходить, але це небезпечна помилка яка дорого нам коштуватиме. Ніколи зусилля однієї людини не будуть такими ж як зусилля багатьох. Кожен місяць проєкт @Donate1024Bot збирає мільйон гривень. Мільйон! Якби я сам надірвався, то не зміг би заробити та передати таку суму. А скільки дронів, машин, РЕБів, та іншого спорядження могли б купити люди, які просто мовчать. Злочин! Шановні читачки та читачі. Ще раз дякую вам за те що підтримуєте збори які я тут публікую. Без вас я б не впорався. Продовжуйте так само, та обов'язково підтримуйте інші збори, які попадають у ваше інфополе. #війна permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Вітаю пані та панове. Цього тижня тусувався в лісі з автоматом тому руки до рандому дійшли тільки зараз. 🫡Вдячний всім хто долучився до збору для моїх друзів. Всього зробили 70 донатів та зібрали 38 864₴. Цю суму вже переказав на основну банку для збору https://send.monobank.ua/jar/2H3jcdeXmd Рандомом визначив переможців. Як завжди, любі читачки та читачі вирішили урізноманітнити моє життя осінт-вправами, і ніхто не залишив контактів. Тому прошу вас зв’язатися зі мною в @xrozhokx ✅Дмитро Бриковець зробив донат на 1024₴ 💰 та отримує тубус 🎉 ✅Саша Соловйов зарядив 4128₴ 💪 та отримує гільзу 30мм ✅Володимир Шамрай задонатив 512₴ 💸 та отримує гільзу 30мм ✅Олександр Труба задонатив 512₴ 💵 та отримує гільзу 30мм 🙏Будь-ласка, напишіть мені в дірект @xrozhokx щоб ми вислали вам сувеніри Ще раз дякую всім за участь! Хто не встиг прийняти може підтримати моїх друзів на банку https://send.monobank.ua/jar/2H3jcdeXmd

Всім доброго понеділка! Останній тиждень по інтернетах несеться багато зради та дизморалі😓. Я справляюсь з цим дуже просто — фокусуюсь на тому, що можу зробити для перемоги тут і зараз. А зараз ми можемо допомогти моїм друзям з підрозділу 🦉БПЛА👀 «PVP», яких ми постійно підтримуємо. Зараз вони потребують зимове екіпірування — взуття, одяг, тактичні прибамбаси. Щоб трішки розрухати вас, серед всіх донатів кратних 256₴ розіграємо крутий тубус від порохових зарядів для трьох сокир та трійко 30-мм гільз. 💰Донатьте на банку https://send.monobank.ua/jar/7xz2GwYMBZ суму 256+₴ та отримайте шанс на крутий сувенір! Кожні 256₴ — один «квиток». Більше донат — більше квитків та більше шансів. Статистику можна спостерігати тут. Не забувайте в коментах до донату писати свій контакт (тг або номер телефону) щоб я швидше з вами зв'язався!

Парадокси військової комунікації Не вперше спостерігаю ситуацію. Бійцям передають якусь штуку, хай це буде умовний дрон. Він схожий на те що вже є у підрозділі, але має нюанси, без знання яких не буде працювати, або, йому бракує додаткового обладнання для ефективної роботи, наприклад, потужніших антен на передавач. Бійці не можуть самотужки розібратися з цим, але замість того, щоб питати про нюанси у людини яка передала їм обладнання, і, по ідеї має знати що до чого, пишуть абикому знайомому хто теоретично міг би допомогти. На перше запитання, «чому ви не звернетеся до виробника/продавця?», відповідь — «не можемо/не хочемо, давай ти подивишся». Це надзвичайно неефективно та надзвичайно дратує, бо рішення знаходиться на відстані одного дзвінка, натомість ми всі маємо витрачати час, щоб або розв'язати проблему, або довести що це неможливо зробити за прийнятні терміни. В результаті — або йдемо на контакт з тими хто точно знає що робити, або девайс відкладається в бік і просто марнується. Чому так трапляється пропоную обговорити читачу в коментарях, в мене пояснень таким ситуаціям немає. #армія permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Покращення UX для нецільової аудиторії Ви швидше за все знаєте про мій проєкт @Donate1024Bot. Хто не знає, нагадую: щоранку бот надсилає вам збір на потреби війська з кнопками швидкого донату через моно. Там є маленька геймифікація, статистика і так далі. Приєднуйтесь! В цьому боті є функціональність «Додати збір», щоб користувачі могли самі додавати збори які роблять вони, або бачать у своєму інфополі. Час від часу до мене приходили люди та питалися, «як додати збір», тому я дещо покращив UX процесу, зробив «причину відмови» якщо збір не підходив, додав «ваше місце у черзі». Але досить швидко я усвідомив, що насправді ці всі фічі приносять 0 користі, або шкодять. Чому? Все просто. Ринок донатів асиметричний. Є дуже багато зборів, та дуже мало тих, хто дає гроші. Легко провести паралелі з ринком дейтингу, де жінки отримують непропорційно більше уваги. В боті зараз 1112 користувачів які отримують сповіщення. З них донатить близько 50. Знаєте, що робить решта? Це люди, які десь якось дізнались про проєкт, та прийшли додати свій збір або збір своїх знайомих. Вони не донатять, не приносять користі. Найрозповсюдженіший профіль мого «клієнта» це людина яка приєднала бота, відправила збір, побачила що на це немає ніякої реакції та заблокувала бота/відправила його в архів. З початку року я практично не додаю збори рандомних людей, які прийшли не по нетворку знайомих. Тому ця функція насправді потрібна для десятка людей, яких я знаю. Її взагалі можна відключити, бо більшість мені й так нагадає про свій збір в приватні. Насправді функція таки потрібна, бо повідомлення «додай плз збір» можуть загубитися у листуванні, а що записано в базу точно не загубиться. Натомість я додав функцію «заблокувати користувача», щоб відключити нотифікації від особливо настирних та зменшити кількість шуму. Якщо подумати далі, то має сенс не покращення UX, а свідоме погіршення! Припустимо, я ускладнив процедуру додавання збору. Таким чином, по Талебу, можна зробити висновок, що якщо людина пройшла всі кола пекла та змогла це зробити, то вона достатньо замотивована, і такий збір є сенс розглянути. Я вже писав про схожу ситуацію деякий час тому на прикладі Bandcamp, і ось зараз побачив її з іншого боку. Не все що є зручним для користувачів, є корисним для бізнесу. ☝️Практична порада 👉Окрім очевидного «подивіться, чи не забагато функцій ви робите або покращуєте для користувачів, які не приносять грошей», нагадайте собі «правило трьох цвяшків»: не робити якусь роботу, поки про неї вам не нагадають три рази. #проєкти permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Збір на акуми для агродрона-бомбера 54-ої ОМБр Вітаю пані та панове, маємо такий дрон, знайдений в полях аеророзвідкою 54-ої бригади. Кілька місяців пішло на його відновлення. Зараз все вже готове та працює. Великій пташці — великі акумулятори. Потрібно 3 акуми на 22000mAh. Загальна сума — 47760 грн. 30к вже зібрали через @Donate1024Bot та фб, за рештою звертаюсь до вас за допомогою. 💰Банка: https://send.monobank.ua/jar/49f7T2tR6s 💸PayPal: [email protected] 💳Приват: 4627055113374002 ❤️Дякую всім за допомогу❤️

‍Подивився «20 днів у Маріуполі» Не люблю згадувати перші місяці війни. Відчуття безсилля від того що росіяни безкарно закидують нас ракетами та бомбами, а світова спільнота висловлює занепокоєння. Фільм повертає нас якраз до цих днів. Це змонтовані докупи та озвучені відео, які відзняв журналіст Associated Press який знаходився у Маріуполі до середини березня. Ви всі бачили значну їх частину: це знищена РЛС, кадри російських танків які розсувають автобуси та стріляють по будинках, пологовий будинок з тією самою породіллею яка вижила та потім переїхала до Донецька. Ситуація Маріуполя унікальна в тому плані що це єдине місто яке було в повному оточенні та чинило опір протягом довгого часу, бо інші або швидко здалися, або були напівоточені й люди мали можливість вийти, а військові — отримати підкріплення. Тому фільм просякнутий духом невідворотності гіркого кінця. Дивитися важко. Я людина емпатійна, що поринає у світ на екрані, тому мені складно дивитися жахи та трилери, а тут не вигадка, а реальні люди та реальні події. Це напевне перший раз на моїй пам'яті в кінотеатрі, коли весь час перегляду у залі була цілковита тиша. Зараз багато говорять про те що люди що живуть подалі від фронту, розслабилися, та забули про війну. Живуть на чілі. Не можу їх звинувачувати в цьому. Люди завжди були людьми. Складно досягти такого ж рівня бойового духу коли росіян відсунули від великих міст на схід. Фільм нагадує що може трапитися, якщо не вигнати загарбників з нашої землі. Раджу до перегляду. #подивився permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot