Росіяни іпсошать по Харкову:
***
У мене складається враження, що вже декілька тижнів у Харкові якимсь чином активовано прошарок ватних осіб. Два роки вони мовчали. А зараз раптом стали у громадських місцях пропагувати якісь гасла, що спрямовані проти українських військових, проти української мови.
Сьогодні втрапила у ситуацію, коли двоє осіб, схожі своєю поведінкою на навіжених, провокували людей на конфлікти.
Піднімалася по східцях метро, чую вгорі безкінечний гнівний крик. Це було так гучно, що всі зупинялися. Нагорі якийсь мужчина кричав на військових, що стояли неподалік. Цей мужчина нагадував міського божевільного. У його розгніваному потоку свідомості постійно лунали матюки. Кричав щось на кшталт того, що військові величезні гроші отримують, що він все добре знає, бо його брат десь там воює. Кричав просто несамовито. Зрозуміти суть монологу було важко, бо матів було більше, ніж слів. Він тицяв у бік військових середнім пальцем.
Я зупинилася і кажу крикуну: «Що ж ви у великий піст такими матами тут розкидаєтеся? Чого ви розкричалися?».
Він раптом дуже спокійним і врівноваженим тоном мені відповідає: «Дєвачка, іді, куда шла». Я так здивувалася. І не лише тому, що він мене обізвав «дєвачка». Хоча міг би придивитися, що я старша за нього. Я дуже здивувалася його спокійному тону. Тобто, оці навіжені крики були спеціально награними. Він просто провокував військових на конфлікт.
Я продовжила: «Може досить тут викрикувати оце російське матюччя?».
І тут раптом у крикуна появилася підмога. Якась незрозумілого віку жіночка підлетіла і закричала: «Ета наш, харькавскій язьік!». І тон у неї був теж надривно-навіжений.
Кажу їй: «російське матюччя – це харькавскій язьік?». Вона стала кричати, що вона «карєнная харькавчанка», і що це її «харькавскій язьік». А очі в неї бігають, якась неврівноважена, вигляд у неї жалюгідний, голова брудна.
Я спробувала пояснити, що ніякого «харькавского язьіка» не існує. Але це було неможливо. Вона щось час кричала. І я гучно її зупинила, перейшовши на «ти» і на її рівень слів. Шкодую, що я так себе повела, але, на диво, це спрацювало. Дослівно я сказала їй таке: «Яка з тебе харькавчанка? Не бреши, ти не харків’янка. Харків’янка тут – я. А ти – бидло! Ясно?».
Вона раптом відповіла: «Ясно». І втекла.
Паралельно у цей час крикун продовжував навіжено обзивати військових. Я підійшла до хлопців, поговорила з ними. Вони після шпиталю. Сказали, що той навіжений їх побачив і одразу себе став так поводити. Посміхалися, мовляв, весною бувають у людей такі загострення.
А потім сталася ситуація, коли замовкнув і навіжений крикун. До нього підійшли дві дівчини. Одна з них теж використала мову матів і сказала, що якщо цей крикун буде ображати військових, то вона його тут на місці зараз «в*1бе». Вона замахнулася важкою сумкою. Дівчина була дуже зла, сказала, що її чоловік зараз на нулі.
Крикун замовкнув і теж втік в ту ж сторону, що й криклива «харькавчанка».
А в тій стороні виднівся купол московської церкви…
Може й випадково вони в той бік подалися. Хоча, йди знай.
https://www.facebook.com/share/vK7PEkkh2kfQU8jK/