В цокольному приміщенні церкви влаштовано склеп з чотирма похованнями. Центральним є поховання генерала від кавалерії М.М. Раєвського — старшого (1771 —1829), яке накрите чавунною плитою з написом: „Він був в Смоленську щит — в Парижі меч Росії”, автор епітафії декабрист М.Ф. Орлов. Поряд могила внука генерала, прототипа графа Вронського в романі Л. М. Толстого „Анна Кареніна” — полковника М. М. Раєвського (1839-1876), який загинув у Сербії 20 серпня 1876 року. Після смерті полковник Раєвський став національним героєм сербського народу і був похований в монастирі Святого Романа в Сербії, а через деякий час його прах був перевезений на Україну в родовий склеп. У 1903 році, на місці його загибелі, в поселенні Горни Андровац, за заповітом, і на кошти матері Ганни Михайлівни Раєвської, уродженої княгині Бороздіної, було збудовано храм Святої Трійці, який до цього часу серби називають церквою Вронського-Раєвського. Далі в склепі покоїться молодша дочка генерала, фрейліна Софія Миколаївна Раєвська (1806-1881). Одне захоронення невідоме, і це на сьогодні найбільша таємниця усипальниці Раєвських.
--
Єдиним архітектурним ансамблем, який об’єднує захоронення сім’ї Раєвських, є мармурові пам’ятники витонченої роботи італійських майстрів у сквері біля усипальні. Їх чотири: це генерал-майор Михайло Миколайович Раєвський (1841-1893), випускник Московського університету, перший кандидат з чистої математики, учасник російсько-турецької війни, поет і автор книги „Плодова школа і плодовий сад”, президент Імператорського російського товариства садівників, і троє його дітей — старший син, Микола Михайлович Раєвський (1873-1900), і малолітні: син Григорій (1878-1883) і дочка Олена (1888-1889).
В такому вигляді церква проіснувала до 1965 року, коли радянські варвари зруйнували центральний світловий купол, дзвіницю, всі зелені насадження навколо церкви і огорожу з гранітними опорними стовпами. Періодично це було то зерносховище, то склад отрутохімікатів. Забіливши фрески намагалися пристосувати церкву і під музей. (Текст із сайту «Заповідник родини Раєвських»).
Нині храм перебуває в чудовому стані і навіть відносно часто відвідується туристами. Його дванадцять доричних чавунних колон – це щось унікальне для української архітектури. Храм якісно від реставрували – відбудували головний купол, відкрили для огляду підземну усипальню. Настоятель храму одночасно є директором заповідника. Він досить обізнаний в історії храму та роду Раєвських і багато чого може розповісти, що із задоволенням і робить.
--
Церква стоїть на пагорбі, з якого відкривається чудовий краєвид глибокої долини річки Тясмин. Вузький вигнутий серпом ставок, городи, які стрімко спускаються донизу, сільські хати на схилах – ідеальний український пейзаж.
Нині у Розумівці мешкає менше семисот осіб, а от за переписом 1897 року селян тут було 1832. З того часу кількість населення зменшилась майже утричі, але Розумівка не виглядає регресивним поселенням.
Поряд із селом розташована знаменита Бовтиська западина (сусіднє село називається Бовтишка). Науковці не можуть довести теорію її утворення, навіть не мають спільної гіпотези. Одні кажуть що то метеоритний кратер, інші – що вулканічний, ще інші – що то результат тектонічних рухів. Нинішній діаметр западини 31 км. Але не подумайте що це щось ефектне – в ландшафті западина мало чим відрізняється від багатьох інших місцевостей Кіровоградщини, принаймні для нефахівця.